Тема 2.«розвиток науки управління»

16. Школа наукового управління отримала свій розвиток у:

1885-1920 рр.;

1920-1950 рр.;

1930-1950 рр.;

1950-1988 рр.

17. Засновником школи наукового управління вважається:

А. Файоль;

Е. Мейо;

Ф. Тейлор;

М. Фоллет.

18. Основні постулати школи наукового управління, які послужили вихідними принципами для розвитку менеджменту - це:

раціональна організація праці.

розробка формальної структури організації.

визначення заходів зі співробітництва керуючого і робітника;

всі відповіді вірні.

19. Головним елементом системи Ф. Тейлора є:

високий рівень відповідальності за доручену справу;

можливості для творчого та ділового зростання;

наукова організація праці;

просування по службі.

20. Внесок школи наукового управління у практику менеджменту полягає у :

створенні універсальних принципів управління;

перенесенні центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

систематичному використанні засобів стимулювання праці з метою зацікавлення персоналу у підвищенні продуктивності праці;

застосуванні в управлінні математики, статистики, економетрики.

21. Адміністративна (класична) школа управління отримала розвиток у такі роки:

1885-1920 рр.;

1920-1950 рр.;

1930-1950 рр.;

1950-1988 рр.

22. Найвідомішим представником адміністративної (класичної) школи управління є:

Ф. Тейлор;

А. Файоль;

Е. Мейо;

М. Фоллет.

23. Мета адміністративної (класичної) школи:

створення універсальних принципів управління, реалізація яких обов'язково приведе до успіху;

створення чіткого розподілу праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

створення ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

створення системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;

24. Яке твердження відповідає одному з принципів менеджменту за А.Файолем?

пріоритетом є домінування короткострокових цілей над довгостроковими;

необхідно підпорядковувати суспільні інтереси інтересам особистості;

де надаються повноваження там виникає відповідальність;

мета діяльності компанії - максимізація прибутку.

25. Школа людських стосунків в управлінні отримала розвиток у такі роки:

1885-1920 рр.;

1920-1950 рр.;

1930-1950 рр.;

1950-1988 рр.

26. Засновником школи людських стосунків вважається:

А.Файоль;

Г. Гант;

Е. Мейо;

Ф. Тейлор.

27. Важливим внеском школи людських стосунків у практику управління було:

перенесення центру уваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми;

створення універсальних принципів управління;

систематичне використання засобів стимулювання праці з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності і обсягів виробництва;

застосування в управлінні математики, статистики, економетрики.

28. Наука управління або кількісний підхід у менеджменті отримав розвиток у такі роки:

1885-1920 рр.;

1920-1950 рр.;

1930-1950 рр.;

1950-1988 рр.

29. Характерна особливість науки управління (кількісного підходу):

використання спеціальних моделей, методів кількісного аналізу;

створення універсальних принципів управління;

перенесення центру уваги в управлінні на стосунки між людьми ;

підпорядкування суспільних інтересів особистим.

30. Операційний менеджмент є пріоритетною сферою:

школи наукового управління;

школи науки управління;

школи кількісних методів;

адміністративної школи.

31. Визначте, що з наведеного нижче відповідає внеску неокласичної школи у розвиток менеджменту:

врахування керівниками неекономічних факторів впливу на поведінку працівників;

відбір працівників, які володіють здібностями для виконання конкретних завдань;

розробка стандартних методів виконання робочих завдань;

нормування праці та створення системи винагород.

32. До третього етапу розвитку менеджменту відноситься:

адміністративна школа;

школа кількісних методів;

школа наукового управління;

школа людських стосунків.

33. Удосконалення системи управління - це пріоритетна сфера:

школи наукового управління;

класичної школи;

школи кількісних методів;

школи соціально-психологічних методів та поведінських наук.