13. Товариство з обмеженою відповідальністю – це:

товариство, що має статутний фонд поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, а учасники товариства несуть відповідальність за зобов’язаннями в межах своїх вкладів;

товариство, що має статутний фонд поділений на визначену кількість акцій -однакової номінальної вартості;

господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, крім того несе повну відповідальність за своїми зобов'язаннями;

немає правильної відповіді.

13. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю за зобов’язаннями товариства відповідають:

у межах належних їм акцій;

у межах належних їм внесків;

у межах належних їм внесків, а за потребою і власним майном;

усім належним їм майном.

13. До великих підприємств в Україні відносять такі:

у яких чисельність працюючих понад 250 осіб, валовий дохід (виручка) від реалізації продукції перевищує 100 млн.грн за рік;

у яких чисельність працюючих понад 500 осіб, валовий дохід від реалізації продукції перевищує 10 млн. грн за рік;

у яких чисельність працюючих понад 100 осіб;

у яких валовий дохід від реалізації продукції перевищує 10 млн. грн за рік.

13. Структура підприємства – це:

внутрішній устрій конкретного підприємства, який характеризує склад підрозділів і систему зв’язків, підпорядкованості та взаємовідносин між ними;

самостійна, ініціативна та систематична діяльність господарюючих суб'єктів з виробництва продукції;

внутрішній устрій управління підприємством, який характеризує управлінський склад і систему зв’язків;

апарат управління підприємством.

13. Загальна структура підприємства включає:

допоміжні та обслуговуючі підрозділи;

виробничу структуру та організації, що обслуговують працівників підприємства;

підсобні промисли та господарства;

перелічені в усіх варіантах підрозділи.

13. Оберіть найбільш повний перелік функцій управління:

прийняття рішень та передання розпоряджень;

планування та контроль;

розрахунок економічного ефекту, аналіз господарської діяльності, підготовка бізнес-планів та їх реалізація;

організація, планування, координація, контроль, мотивація.

13. Організаційна структура управління підприємством – це:

форма системи управління, що визначає склад, взаємодії та підпорядкованість її елементів;

сукупність підрозділів підприємства;

апарат управління підприємством;

розподіл повноважень між працівниками апарату управління підприємством.

13. Види методів управління підприємством:

примусові та заохочувальні;

адміністративні, примусові, штрафні;

економічні, соціально-психологічні, організаційні;

вертикальні, горизонтальні, внутрішні та зовнішні.

13. Для вибору кращих рішень під час стратегічного планування використовуються такі показники ефективності:

відносні;

абсолютні;

вартісні;

структурні.

13. Планування діяльності підприємства – це:

аналіз перспектив розвитку підприємства порівняно з іншими підприємствами цієї самої галузі;

процес визначення цілей підприємства та найефективніших способів їх досягнення;

розрахунок майбутньої прибутковості виробництва;

порівняння основних показників його розвитку у звітному і базисному періодах.

13. Основні принципи планування:

необхідність та єдність;

безперервність та оптимальність;

точність та ефективність;

усі відповіді правильні.

13. Прогнозування діяльності підприємства передбачає:

вирішення ключових цілей підприємства;

проектування моделі майбутнього зовнішнього середовища підприємства;

адаптацію до мінливих умов середовища;

ймовірне оцінювання майбутнього стану підприємства та його середовища.

13. Визначте вид підприємства, до якого відносять особисті селянські господарства:

до комерційних;

до некомерційних;

до комунальних;

не відносять до підприємств.

13. Фермерське господарство є юридичною особою:

ні, оскільки має сімейний тип ведення бізнесу;

так, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства щодо юридичних осіб;

ні, оскільки не відноситься до жодного виду підприємств;

ні, оскільки має малі розміри.

13. Особливими засобами виробництва в сільському господарстві виступають:

працівники сільського господарства;

живі організми (рослини і тварини);

сільськогосподарська техніка (трактори, комбайни тощо);

сільськогосподарські будівлі.

13. Робочий період з періодом виробництва в сільському господарстві співвідноситься таким чином:

завжди збігаються, оскільки це є головною особливістю галузі;

не збігаються, оскільки робочий період, пов’язаний з працею людини, не співпадає з природними процесами, які є також складовою процесу виробництва;

збігаються, як і у всіх галузях народного господарства;

усі відповіді правильні.

13. Спеціалізація виробництва – це:

якісна характеристика виробництва;

переважний розвиток однієї чи декількох галузей;

питома вага окремого виду товарної продукції;

кількість реалізованої основної продукції підприємства.

13. Визначають спеціалізацію підприємства за:

структурою витрат;

структурою основних виробничих фондів;

структурою товарної продукції;

номенклатурою виробів підприємства.

13. Коефіцієнт спеціалізації розраховується таким чином:

К_с = 100 / [S Р_і * ( 2 * і – 1 ) ];

К_с = [ S Р_і * ( 2 * і – 3 ) ] / 100;

К_с = 100 / [ S Р * і * ( 2 * і – 2 ) ];

К_с= [Р_і * ( 2 * і – 3 ) ] / 100.

13. Виробничий напрям підприємства – це :

якісна характеристика спеціалізації, яка визначається за допомогою словесної формули;

переважний розвиток однієї чи декількох галузей;

структура виручки від реалізації продукції;

питома вага окремого виду продукції у загальній виручці від реалізації.

13. Укажіть, який тип відтворення підприємства не існує:

звужений;

нульовий;

простий;

розширений.

13. Визначте показники, за якими оцінюють розмір підприємства:

середньорічна чисельність працівників та розмір річного прибутку;

середньорічна вартість активів підприємства та розмір річного доходу (виручки) від реалізації продукції;

річний розмір доходу (виручки) від реалізації продукції та середньорічна чисельність працівників;

розмір статутного капіталу.

13. Інтенсифікація– це :

відсоткове відношення прибутку до суми матеріально-грошових затрат, пов'язаних з виробництвом продукції;

процес додаткового вкладення більш досконалих засобів виробництва та кваліфікованої праці на одиницю виробничих ресурсів з метою збільшення виробництва продукції;

процес поступового перенесення вартості основних засобів на створювану продукцію;

система організаційно-правових та фінансово-економічних заходів, що спрямовані на запобігання банкрутству підприємства.