2. Визначення рН водної витяжки (активної кислотності грунту) і рН сольової витяжки (обмінної кислотності грунту)

Необхідне приладдя і реактиви: прилади для визначення кислотності грунту (Міхаеліса або який-небудь інший аналогічний; Алямов­ського — універсальний індикатор¹).

Хід роботи

1. Приготувати водну витяжку з грунту, для чого:

а) на технічних терезах з точністю до 0,01 г відважити близько 10 г грунту, просіяного крізь сито з отворами 1 мм;

б) висипати грунт у колбу місткістю 100 мл і долити 50 мл дистильованої води;

в) старанно збовтувати грунт з водою протягом 10 хв, після чого вміст колби профільтрувати, добиваючись прозорості фільтрату.

2. Приготувати сольову витяжку з грунту, для чого:

а) на технічних терезах з точністю до 0,01 г відважити близько 20 г грунту, просіяного крізь сито з отворами 1 мм;

б) висипати грунт в колбу місткістю 100 мл і долити до неї 50 мл 1,0 н. розчину КС1²;

в) старанно збовтувати грунт з розчином КС1 протягом ЗО хв, після чого вміст колби профільтрувати, добиваючись прозорості фільтрату.

3. Набрати в пробірку 3—5 мл досліджуваного фільтрату, до­ бавити до нього з піпетки 3 краплі універсального індикатора і все старанно змішати.

4. Одержане забарвлення розчину порівняти або з доданою до приладу Міхаеліса кольоровою шкалою (мал. 29) і визначити рН з точністю до 0,5, або з пофарбованими пробірками приладу Алямовського і визначити рН з точністю до 0,1¹.

Прилад Міхаеліса дає змогу точність визначення рН підвищити до 0,1, тобто довести його до точності приладу Алямовського. Для цього в другу порцію фільтрату (3-5 мл) треба додати 3 краплі одного з індикаторів нітрофенолового ряду (вибір їх залежить від показника рН за першим визначенням, яке зроблено з допомогою універсального індикатора з точністю до 0,5). Згадані індикатори діють в таких межах рН:

Альфадинітрофенол ....2,8—4,4 рН

Гаммадинітрофенол.....................4,0—5,4 рН

Паранітрофенол............................5,4—7,0 рН

Метанітрофенол .....6,8—8,4 рН

При другому, точнішому визначенні забарвлення суміші витяжки з індикатором порівнюють з забарвленнями двох пробірок приладу, показники яких на 0,1 вищі і нижчі від показника, одержаного в перший раз. Наприклад, перший показник рН за кольоровою шка­лою Міхаеліса дорівнює 6,5. На другу порцію фільтрату діють паранітрофенолом. Одержане забарвлення порівнюють з пробірками приладу, які мають показники рН — 6,4 і 6,6, і спиня­ються на одному з них. Це уточнюватиме показник рН до 0,1.

Тлумачення результатів аналізу й обчис­лення норм внесення в грунт вапна. Резуль­тати визначення рН водної і сольової витяжки свідчать насамперед про характер реакції грунту, а порівняння їх дає можливість судити про відносну кількість увібраних грунтом іонів водню. Так, чим більшою буде різниця між рН, визначеним у водній витяжці, і рН, визначеним у сольовій витяжці, тим у грунті буде більше увібраного водню.

Через те що на ріст і розвиток рослин впливає не тільки активна реакція грунту, але значною мірою і потенціальна, агровиробничу оцінку грунту щодо його реакції провадять за рН сольової витяжки. Для зменшення кислотності і підвищення родючості грунт вапнують. Внесення в грунт вапна приводить до зниження кислотності ґрун­тового розчину, кальцій вапна витісняє з увібраного стану водень, у зв'язку з чим вся сума агровиробничих показників грунту значно поліпшується.

За величиною рН, визначеного для орного горизонту в сольовій витяжці, всі грунти поділяють за ступенем потреби у вапні на три групи:

рН вище 5,5 — грунти вапна не потребують;

рН дорівнює 5,5—4,5 — грунти середньо потребують вапна;

рН нижче 4,5 — грунти потребують багато вапна.

Наведені цифри свідчать тільки про загальну потребу грунту в вапнуванні. А визначення конкретних доз внесення в грунт вапна треба проводити з урахуванням цілої низки факторів, най­важливішими з яких є: кислотність грунту, реагування на неї рослин, під які вноситься вапно, і механічний склад грунту.

Тому для визначення норми (дози) внесення в грунт вапна від­повідно до конкретних ґрунтових умов доцільно користуватися такою таблицею 6.

При користуванні цією таблицею слід враховувати, що норми внесення в грунт вапна обчислені за формулами хімічно чистих сполук. А в практиці ми, як правило, зустрічаємося з вапняними добривами того чи іншого ступеня забрудненості і різної вологості. Тому в знайдену норму слід вносити поправку. Далі наводиться приклад обчислення такої поправки, за якою легко обчислити норму внесення в грунт вапна в будь-якому випадку.

Припустимо, що ми маємо вапняне добриво 20-процентної вологості і з 15% домішок. Норму внесення в грунт чистого сухого вапна для даних грунтів ми визначили 5 т, тобто нам треба внести в грунт таку кількість даного добрива, в якій би містилося 5 т чистого вапна без вологи. Знаючи вологість нашого добрива, скла­даємо нескладну пропорцію для обчислення норми внесення його з урахуванням вологості (х₁):

х₁ - 100

5 — (100 —20),

звідси х₁ = 5  100/80 = 6,2 т.

Виходячи з аналогічної пропорції і вводячи поправку на забруд­неність, обчислюємо остаточну норму внесення в грунт нашого добрива (х):

х = 6,2  100/85 = 7,3 т.