6

Практичне заняття № 6 Тема: Методи Визначення кислотності грунту

Кислотність грунту викликається водневими іонами, які можуть бути у вільному стані в ґрунтовому розчині або увібрані ґрунто­вими колоїдами. В останньому випадку іони водню можуть бути витіснені з увібраного стану якими-небудь солями (наприклад, КС1). Наявність у грунті увібраного водню значно погіршує його властивості і грунт обезструктурюється, з нього досить легко вимиваються необхідні для рослин поживні речовини, родючість грунту різко знижується.

Кислотність грунту виражається величиною рН, яка є негатив­ним логарифмом концентрації водневих іонів. Нейтральний розчин має рН, що дорівнює 7; величина рН, менша 7, свідчить про кислу реакцію, а більша 7 — про лужну.

Кислотність грунту поділяють на активну, зумовлену наявністю в грунті вільних кислот (вільних іонів водню), і потенціальну, пов'язану з наявністю в грунті в увібраному стані іонів водню. Остан­ню залежно від рухливості водню поділяють на обмінну і гідро­літичну. Обмінна кислотність — це та частина потенціальної кислотності, яка виявляється при взаємодії грунту з розчином нейтральних солей, а гідролітична — та частина потенціальної кислотності, яка проявляється при взаємодії грунту з гідролітично лужними солями.

Схему прояву обмінної кислотності можна зобразити у ви­гляді такого рівняння:

(грунт) Н + КС1 = (грунт) К + НС1,

де Н — іони водню, які витісняються катіоном нейтральної солі. Кислотність грунту визначають у водних і сольових витяжках. У першому випадку визначають так звану активну кислотність, яка зумовлена концентрацією водневих іонів у ґрунтовому розчині, а в другому — потенціальну (обмін­ну) кислотність, зумовлену наяв­ністю в грунті увібраних іонів водню.

Значення кислотності грунту для сільського господарства винятково велике, бо культурні рослини дуже чутливі до зміни реакції середовища, різко знижуючи врожайність при її виході з сприят­ливих меж. Культурні рослини можуть рости і розвиватися при значеннях рН від 4,0 до 8,0. Ниж­че і вище цих меж розвиток рослин пригнічується у першому випадку високою кислотністю, а в друго­му — високою лужністю.

Більшість культурних рослин для нормального розвитку потре­бує нейтральної і близької до неї реакції грунту. Однак деякі з них потребують або трохи кислої (картопля, люпин), або трохи луж­ної (бавовник) реакції. Це різне реагування рослин на реакцію грунту треба враховувати при оцінці результатів усіх його визначень.

Для визначення кислотності грунту у величинах рН необхідно мати прилад Алямовського або Міхаеліса. Кислотність можна визначити також, користуючись тільки універсальним індикато­ром.

Визначення характеру реакції грунту можна провести і з допо­могою лакмусового папірця.

1. Визначення реакції грунту з допомогою лакмусового папірця

Необхідне приладдя і матеріали: фарфорова чашка, лакмусові папірці.

Хід роботи

1. У фарфорову чашку покласти червоний і синій лакмусові папірці і засипати їх на третину або на половину грунтом.

2. Зволожити грунт дистильованою водою і залишити чашку стояти на 10-15 хв.

3. Вийняти лакмусові папірці і за їх забарвленням встановити реакцію грунту, знаючи, що коли синій лакмусовий папірець почервонів, то грунт має кислу реакцію, а якщо червоний папірець посинів, то реакція нейтральна.