2.3. Особливості господарської відповідальності військових частин як суб’єктів господарської діяльності

За невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міноборони України.

Особливістю господарської деліктоздатності військової частини як суб’єкта господарської діяльності у Збройних Силах України є те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

§3. Правовий режим господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України, на державному кордоні України та на інших зонах, територіях і об'єктах із особливим режимом

3.1. Режим здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України

Відповідно ч. 1 та 2 ст. 411 ГК України, а також ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України¹⁵.

Згідно з ч. 5 ст. 411 ГК України режим здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні встановлюється законом про виключну (морську) економічну зону України, іншими законодавчими актами, що регулюють питання, пов'язані з правовим режимом виключної (морської) економічної зони України. Спеціальним законом, яким встановлено основи правового режиму господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України, є Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р.¹⁶ Відповідно до ст. 4 цього Закону Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні має:

- суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, у тому числі виробництву енергії шляхом використання води, течій і вітру;

- юрисдикцію, передбачену відповідними положеннями цього Закону та нормами міжнародного права, щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища;

- інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України та загальновизнаними нормами міжнародного права.

Суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони і його надр реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф¹⁷ та Кодексу України про надра¹⁸ (відповідно до ст. 5 вказаного Кодексу державний фонд надр включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони).

Відповідно до ч. 4 ст. 411 ГК України держава у виключній (морській) економічній зоні України має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки і розробки природних ресурсів, інших економічних цілей відповідно до законодавства України.

Україна, як вказується у ст. 7 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України», забезпечує оптимальне використання рибних та інших живих ресурсів у своїй виключній (морській) економічній зоні шляхом вжиття відповідних заходів для їх збереження та управління ними. Промисел рибних та інших живих ресурсів, а також дослідження, розвідка та інші операції, пов'язані з таким промислом у виключній (морській) економічній зоні України, здійснюються іноземними юридичними та фізичними особами лише на підставі міжнародних угод. Іноземні юридичні та фізичні особи, які ведуть рибний промисел у виключній (морській) економічній зоні України згідно з цією статтею, повинні дотримувати вимог щодо збереження рибних та інших живих ресурсів, а також інших положень і умов, установлених цим Законом та іншими актами законодавства України.

З метою забезпечення суверенних прав України на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у виключній (морській) економічній зоні держава вживає заходів (включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) щодо забезпечення додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства України. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України» охорона суверенних прав України у виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій у ній здійснюється Державною прикордонною службою України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища у порядку, що встановлюється КМ України¹⁹, з належним урахуванням інтересів інших держав, передбачених нормами міжнародного права.

Заходи відповідальності, включаючи санкції за незаконну промислову діяльність²⁰ у вигляді адміністративно-господарського штрафу, передбачені у Законі України «Про виключну (морську) економічну зону України» (ст. 21 та 22, 24 тощо).