
- •1 Підприємство в умовах ринкової економіки
- •1.1 Підприємство та його основні цілі
- •1.2 Організаційні форми виробничого підприємництва. Види підприємств
- •1. Індивідуальне підприємство
- •2 Основні фонди підприємства
- •2.1 Суть, склад і структура основних фондів
- •X. Багаторічні насадження.
- •XI. Капітальні витрати на покращення земель.
- •2.2 Методи оцінки основних фондів
- •2.3 Розрахунок середньорічної вартості та коефіцієнтів, які характеризують рух і стан основних фондів
- •2.4 Види зносу основних фондів
- •2.5 Амортизація основних фондів
- •2.6 Кругообіг основних фондів
- •2.7 Показники використання основних фондів
- •2.8 Основні напрямки покращання використання основних фондів
- •3 Оборотні кошти підприємства
- •3.1 Склад оборотних коштів
- •3.2 Кругообіг оборотних коштів
- •3.3 Структура оборотних коштів
- •3.4 Джерела формування оборотних коштів
- •3.5 Нормування оборотних коштів
- •3.6 Показники ефективності використання оборотних коштів
- •3.7 Шляхи покращання використання оборотних коштів
- •4 Капітальне будівництво
- •4.1 Склад і структура капітальних вкладень
- •4. 2 Повні, прямі та спряжені капіталовкладення
- •4.3 План капітального будівництва
- •4.4 Фінансування капітальних вкладень
- •4.5 Організаційні форми ведення капітального будівництва
- •4. 6 Інвестиційна політика
- •4.7 Шляхи підвищення ефективності капітальних вкладень
- •5 Трудові ресурси. Продуктивність праці та заробітна плата
- •5.1 Персонал підприємства, його склад та структура
- •5.2 Підготовка кадрів
- •5.3 Продуктивність праці та значення її підвищення
- •5.4 Показники продуктивності праці
- •5.5 Виявлення та оцінка резервів росту продуктивності праці на підприємстві
- •Суть та принципи організації заробітної плати на підприємстві
- •5.7 Тарифна система
- •5.8 Форми та системи заробітної плати
- •5.9 Безтарифна система оплати праці
- •6 Витрати підриємств
- •6.1 Поняття собівартості продукції та значення її зниження
- •6.2 Класифікація витрат
- •6.3 Структура собівартості в машинобудуванні
- •6.4 Види собівартості
- •6.5 Методи обліку витрат на виробництво
- •6.6 Показники, які характеризують собівартість продукції та її зміни
- •6.7 Шляхи зниження собівартості продукції
- •7 Ціноутворення в умовах ринку
- •7.1 Встановлення цін в сучасних умовах
- •7.2 Ціноутворення на різних типах ринків
- •7.3 Встановлення ціни на новий товар
- •Підходи до ціноутворення на товари та послуги, які вже існують на ринку. Види цін.
- •7.5 Встановлення ціни "рівноваги"
- •300 Ціна «рівноваги»
- •200 Крива попиту
- •7.6 Методика розрахунку ціни в умовах ринку
- •7.6.1 Вибір мети ціноутворення
- •7.6.2 Визначення попиту
- •7.6.3 Оцінка витрат
- •7.6.4 Аналіз цін та товарів конкурентів
- •7.6.5 Вибір методу ціноутворення
- •1 4 Обсяг продажу
- •8 Зона
- •200 400 600 800 1000 1200 1400 Обсяг продажу (шт)
- •7.6.6 Встановлення кінцевої ціни
7.2 Ціноутворення на різних типах ринків
Перш ніж приступити до розгляду методик ціноутворення, які існують в умовах ринку, необхідно усвідомити, що політика цін продавця залежить від типу ринку.
У світовій практиці економісти виділяють чотири типи ринків, кожний із яких ставить свої проблеми в області ціноутворення. Це:
ринок чистої конкуренції;
ринок монополістичної конкуренції;
олігополістичний ринок;
ринок чистої монополії.
Ринок чистої конкуренції складається із багатьох продавців і покупців будь-якого подібного товарного продукту. Товари реалізуються за єдиною ринковою ціною, встановленою на підставі попиту та пропозиції. Ні один окремий покупець не робить великого впливу на рівень поточних ринкових цін. Продавець не може запропонувати ціну вище ринкової, так як покупці можуть вільно придбати будь-яку кількість товару за встановленою ринковою ціною.
Ринок монополістичної конкуренції складається із багатьох покупців та виробників, які здійснюють угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін пояснюється здатністю виробника запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням. Різниця може бути і в послугах, які пропонуються для даного товару. ПокупцІ бачать різницю і готові платити за товари по-різному.
На олігополістичному ринку, де хазяйнують кілька конкурентів, ціна на товар досить стійка, бо як тільки один з конкурентів змінить її на певний свій товар, інші одразу ж починають відповідні дії, щоб звести до мінімуму дисбаланс на ринку. Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко проникнути на цей ринок.
При чистій монополії на ринку всього один продавець. Це може бути державна організація, а також приватна регульована або нерегульована монополія. У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може встановити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, які не в змозі придбати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття видатків або одержання хорошого доходу, а може бути і так, що ціна встановлюється досить високою для скорочення споживання.
У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановити ціни, які забезпечують одержання "справедливої норми прибутку". І навпаки, в умовах нерегульованої монополії фірма самостійно встановлює максимальну ціну, яку тільки витримає ринок.
Таким чином, можливості і проблеми політики цін змінюються в залежності від типу ринку.
7.3 Встановлення ціни на новий товар
У сучасних умовах керівництво підприємства може використати шість основних стратегій ціноутворення для успішного просування на ринку нових товарів та послуг:
І. Стратегія "зняття вершків" на ринку, тобто встановлення з самого початку просування на ринку нового чи вдосконаленого товару високої ціни на нього в розрахунку на споживачів, які готові купити цей товар.
Такий підхід до ціноутворення використовують ведучі фірми за таких умов:
при виході на ринок з принципово новими виробами, які не мають близьких аналогів, тобто, які знаходяться на початковій стадії життєвого циклу;
при формуванні нового ринку;
при роботі на такий сегмент ринку, де попит не залежить від динаміки цін.
Використання такого підходу виправдане в тому випадку, коли існує гарантія відсутності в найближчий час помітної конкуренції на ринку. Це можливо, коли нові вироби захищені патентами, базуються на великих винаходах, на результатах великомасштабних і тому дорогих наукових розробках, коли необхідні для виробництва нового виробу сировина, матеріали та комплектуючі є в обмеженій кількості.
Встановлюючи високі ціни на такого роду вироби, підприємства-виробники, по-сутІ, користуються своєю монополією (як правило, тимчасовою) на них. Суть політики підприємства - максимізувати короткострокові прибутки до того часу, коли новий ринок стане об’єктом конкурентної боротьби.
2. Стратегію "проникнення на ринок" можна з успіхом застосувати, якщо встановлювати відносно низькі ціни на нові товари. У більшості випадків такий підхід до ціноутворення викликаний прагненням підприємства збільшити свою частку на ринку, це особливо важливо для підприємства-аутсайдера, яке хоче досягти переваг в конкурентній боротьбі, привернути до своєї продукції увагу споживачів. При цьому підприємство, яке пішло цим шляхом, повинне бути повністю впевнене, що конкуренти не зможуть швидко прореагувати на зменшення цін і суттєво знизити ціни на свої вироби. При аналізі ринку і складанні прогнозу збуту продукції, підприємству необхідно враховувати, що розмір зниження цін має бути суттєвим (на 30-50).
Політика керівництва підприємством при даному підході наступна: в результаті помітно нижчої ціни проникнути на ринок, привчити споживача до марки своєї фірми або дати йому можливість зрозуміли переваги цієї продукції і, відповідно, забезпечити собі достатню частку ринку та обсяги продажу.
3. Стратегія "лідера на ринку або в галузі" застосовують компанії, які планують розробляти і розвивати новий - товар, що імітує попередні. Суть стратегії у тому, щоб враховувати політику цін лідера в галузі, або на ринку. Ціна на нові вироби може відрізнятися від ціни компанії-лідера, але тільки в певних межах, які визначаються покращеними характеристиками: якісними і технічними. Чим менше відмінностей в нових виробах в порівняні з більшістю запропонованих на конкретному ринку товарів, тим ближче рівень цін виробу до галузевих "стандартів", які встановлюються лідером галузі.
4. Стратегія "покриття витрат виробництва" передбачає встановлення цін на нову продукцію з врахуванням тактичних витрат на її виробництво та середніх норм прибутків на ринку або в галузі. Такий підхід до ціноутворення використовується в будівництві великих і складних державних об’єктів, при випуску технічно складних виробів, які базуються на великомасштабних дослідженнях унікальної та дрібносерійної продукції, коли є велика невизначеність в досягнені кінцевих результатів.