3.4 Джерела формування оборотних коштів

Формування оборотних коштів здійснюється із трьох джерел.

І. Власні кошти - це такі, які виділяються із власних ресурсів підприємств для формування нормованих оборотних коштів в мінімальних розмірах, тобто:

І/ початкові оборотні кошти у складі статутного фонду;

2/ прибуток підприємства;

З/ надходження від реалізації надлишків матеріальних цінностей.

Так як тривалість виробничого періоду і періоду обігу в процесі кругообігу оборотних коштів постійно змінюється, то в цих умовах формування оборотних коштів тільки із власних джерел, виходячи із максимальної потреби, неминуче приведе до постійного утворення над­лишку, а при утворенні їх за мінімальною потребою - нестачі. Тому із власних коштів підприємство формує нормовані оборотні кошти лише в мінімальних розмірах. Потреба в нормованих оборотних коштах понад мінімальну і в ненормованих оборотних коштах покривається із позичко­вих і залучених коштів.

2. Позичкові кошти - це кошти, які створюються за рахунок пози­чок підприємствам для формування нормованих понад мінімальні розміри і ненормованих оборотних коштів.

Це короткострокові кредити банку та позички із спеціальних фон­дів вищестоящих органів. Кошти у формі кредиту вступають в кругообіг на його початку або на окремій стадії і виходять з обігу підприємства після його завершення. На кожний новий кругообіг або його стадію промислові підприємства знову одержують позику.

3. Залучені кошти - це кошти, які тимчасово використовуються для формування нормованих понад мінімальні розміри і ненормованих обо­ротних коштів.

До них відносяться:

І) кошти фондів матеріального заохочення;

2) перехідна заборгованість по заробітній платі;

З) несплачені суми;

4) заборгованість по внесках до бюджету.

Ці кошти використовуються як резерв у тих випадках, коли в обо­роті коштів виникають безпосередні порушення і з’являється терміно­ва необхідність відновлення платоспроможності.

3.5 Нормування оборотних коштів

Оборотні кошти підприємства діляться на нормовані і ненормовані. До нормованих відносяться усі кошти розміщені у сфері виробництва (виробничі товарно-матеріальні запаси, незакінчене виробництво, ви­трати майбутніх періодів) і частково в сфері обігу (готова продук­ція, яка знаходиться на складі підприємства). Нормована частина обо­ротних коштів в машинобудуванні складає 80-85% всієї суми оборотних коштів .

До ненормованих оборотних коштів відноситься решта коштів у сфері обігу, а саме: продукція, відвантажена покупцю і яка знаходиться в розрахунках, гроші на розрахунковому рахунку в банку та касі підприємства.

Нормування оборотних коштів - це процес розробки і встановлен­ня економічно обгрунтованих нормативів, тобто мінімальних, але ціл­ком достатніх сум, які забезпечують нормальну, неперервну роботу підприємства в плановому ритмі та обсязі виробництва.

Під нормативом оборотних коштів розуміють суму оборотних коштів, яка забезпечує планомірну безперервну роботу підприємства.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: ана­літичний, коефіцієнтний і прямого розрахунку. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточнен­ні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних обо­ротних коштів у відповідності із змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого розрахунку - це науково обгрунтований розрахунок нормативів для кож­ного нормованого елементу оборотних коштів з врахуванням конкретних умов роботи:

 типу виробництва;

 умов постачання та збуту;

 періодичності витрачання матеріальних ресурсів;

 тривалості виробничого циклу.

Такі часткові нормативи розраховуються для запасів сировини, ос­новних і допоміжних матеріалів, палива, горючих матеріалів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незакінченого виробництва, витрат майбутніх періодів і запасів готової продукції. Сума цих нормативів складає загальний (сукупний) норматив обо­ротних коштів підприємства.

О_з = О_вз + О_нв + О_гп + О_вмп, (3.1)

де О_вз - сума оборотних коштів у виробничих запасах;

О_нв - норматив оборотних коштів у незакінченому виробництві;

О_гп - норматив оборотних коштів у готовій продукції на складах підприємства;

О_вмп - норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.

Нормування оборотних коштів у виробничих запасах передбачає наступні етапи розробки нормативу:

І) визначення норм запасу для окремих груп товарно-матеріальних цінностей;

2) визначення величини денного витрачання даного виду матері­альних цінностей;

З) визначення часткового нормативу оборотних коштів у виробничих запасах.

Норма запасу в днях визначає кількість днів роботи підприємства, на які потрібно створити запас цих матеріалів, щоб забезпечити непе­рервність виробництва.

Норма запасу в днях складається із часу перебування матеріалу в формі складського запасу (поточний запас), Н_пот; часу перебування матеріалу в формі гарантійного або страхового запасу, Н_стр; часу зна­ходження матеріалу в дорозі (транспортний запас), Н_тр; часу, необхід­ного для підготовки матеріалів до їх використання у виробництві (технологічний запас), Н_техн; час приймання та розвантаження, Н_пр.

Н_з = Н_пот + Н_стр + Н_тр + Н_техн + Н_пр (3.2)

Для планомірного, неперервного ходу виробництва на підприємст­ві утворюються поточні запаси сировини, матеріалів, палива, тари і т.д. Вони повинні покривати потребу підприємства між двома поставка­ми.

На практиці щоденно витрачаються товарно-матеріальні цінності і одночасно поступають нові партії сировини і матеріалів. У результаті загальний стан запасів на кожен день такий, що для одних матеріалів вони складають максимальну, для других – мінімальну, для третіх - середню величину. Тому норма поточного запасу, як правило, приймається в розмірі 50% від тривалості середнього інтервалу між поставками.

Страховий або гарантійний запас створюється на випадок неперед­бачених відхилень, тобто порушень планових термінів або партій по­ставок. Визначити страховий запас можна за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором. На практиці страховий запас встановлюється в розмірі 50% від поточного запасу.

Транспортний запас створюється на підприємстві на період зна­ходження матеріалів в дорозі після їх оплати.

Час на приймання, розвантаження, складування, як правило, не пе­ревищує 1 - 2 дні.

Технологічний (або підготовчий) запас створюється на підприєм­стві в тих випадках, коли сировина і матеріали не можуть бути вико­ристані відразу, а потребують підготовки (сортування, комплектація, дроблення). Величина підготовчого або технологічного запасу зале­жить від конкретних умов виробництва.

У загальному виді частковий норматив для окремих елементів виробничих запасів визначається за формулою:

О_вз = М_ср.доб ^. Н_з, (3.3)

де М_ср.доб - середньодобове витрачання матеріалів, грн.;

Н_з - норма запасу в днях.

Середньодобове витрачання матеріальних цінностей визначається за формулою:

М_ср.доб = М : 360 (90, 30), (3.4)

де М - матеріальні ресурси, встановлені за кошторисом витрат на виробництво;

360, 90, ЗО - кількість днів в плановому періоді (рік, квартал, місяць).

Для деяких елементів оборотних коштів ( наприклад, виробничий і господарський інвентар, спецодяг, запасні частини) норму запасу в днях встановити неможливо або недоцільно. У цих випадках потреба в них нормується по відношенню до характерної для даного елемента розрахункової бази, наприклад, до кількості працівників, до вартості обладнання.

Нормування оборотних коштів у незакінченому виробництві має свої особливості, які необхідно враховувати. Величина нормативу оборотних коштів у незакінченому виробництві залежить від обсягу виробництва, тривалості виробничого циклу виготовлення виробів і характеру нарос­тання витрат у виробництві. Розрахунок нормативу оборотних коштів у незакінченому виробництві здійснюється за формулою:

О_нв = С_ср.д ^. Т_ц ^. К_нв, (3.5)

де С - середньодобові витрати на виробництво продукції (за виробничою собівартістю)

С_ср.д = С_вир : 360 (90,30) (3.6)

Т- - тривалість виробничого циклу, в днях;

К_нв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує ступінь готовності виробів і дорівнює відношенню середньої собівар­тості незакінченого виробництва до виробничої собівартості готової продукції.

К_нв = С_нв : С_вир (3.7)

Інакше, при рівномірному наростанні витрат

К_нв = а + (1 – а) : 2, (3.8)

де а - частка початкових витрат в собівартості продукції.

При нерівномірному наростанні витрат розрахунок цього коефіці­єнту ускладнюється і потребує вивчення характеру наростання витрат за етапами виробничого циклу.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розра­ховується за формулою

(3.9)

де - сума коштів, у витратах майбутніх періодів на початок ро­ку;

- витрати; даного (поточного) періоду;

-витрати, які включені в собівартість продукції в даному році або погашені за рахунок спеціальних джерел.

Норматив оборотних коштів на готову продукцію визначається за формулою:

О_гп = С_ср.д ^. Н_скл , (3.10)

де С_ср.д – середньодобовий випуск продукції за виробничою собівартістю;

Н_скл - тривалість зберігання готової продукції на складі (підготовка готової продукції до відвантаження, доставка її на станцію, оформлення документів), в днях.

Сума нормативів оборотних коштів, визначених для окремих елемен­тів, утворює загальну потребу підприємства в оборотних коштах на пла­новий період.

Потреба у власних оборотних коштах може бути визначена , виходя­чи із умови, що ліміт оборотних коштів змінюється відповідно до зміни обсягу виробництва. При цьому оборотні кошти ділять на:

1) ті, що змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва товар­ної продукції (основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, незакінчене виробництво, готова продукція, яка перебуває на складі, інші;

2) ті, розмір яких безпосередньо не залежить від зміни виробни­чої програми (малоцінні та швидкозношувані предмети, запасні частини для ремонту, витрати майбутніх періодів).

Норма для цих оборотних коштів збільшується лише в тому випадку, коли в експлуатацію вводиться додаткове обладнання, змінюється тех­нологічний процес, значно зростає чисельність працівників.