
- •1 Підприємство в умовах ринкової економіки
- •1.1 Підприємство та його основні цілі
- •1.2 Організаційні форми виробничого підприємництва. Види підприємств
- •1. Індивідуальне підприємство
- •2 Основні фонди підприємства
- •2.1 Суть, склад і структура основних фондів
- •X. Багаторічні насадження.
- •XI. Капітальні витрати на покращення земель.
- •2.2 Методи оцінки основних фондів
- •2.3 Розрахунок середньорічної вартості та коефіцієнтів, які характеризують рух і стан основних фондів
- •2.4 Види зносу основних фондів
- •2.5 Амортизація основних фондів
- •2.6 Кругообіг основних фондів
- •2.7 Показники використання основних фондів
- •2.8 Основні напрямки покращання використання основних фондів
- •3 Оборотні кошти підприємства
- •3.1 Склад оборотних коштів
- •3.2 Кругообіг оборотних коштів
- •3.3 Структура оборотних коштів
- •3.4 Джерела формування оборотних коштів
- •3.5 Нормування оборотних коштів
- •3.6 Показники ефективності використання оборотних коштів
- •3.7 Шляхи покращання використання оборотних коштів
- •4 Капітальне будівництво
- •4.1 Склад і структура капітальних вкладень
- •4. 2 Повні, прямі та спряжені капіталовкладення
- •4.3 План капітального будівництва
- •4.4 Фінансування капітальних вкладень
- •4.5 Організаційні форми ведення капітального будівництва
- •4. 6 Інвестиційна політика
- •4.7 Шляхи підвищення ефективності капітальних вкладень
- •5 Трудові ресурси. Продуктивність праці та заробітна плата
- •5.1 Персонал підприємства, його склад та структура
- •5.2 Підготовка кадрів
- •5.3 Продуктивність праці та значення її підвищення
- •5.4 Показники продуктивності праці
- •5.5 Виявлення та оцінка резервів росту продуктивності праці на підприємстві
- •Суть та принципи організації заробітної плати на підприємстві
- •5.7 Тарифна система
- •5.8 Форми та системи заробітної плати
- •5.9 Безтарифна система оплати праці
- •6 Витрати підриємств
- •6.1 Поняття собівартості продукції та значення її зниження
- •6.2 Класифікація витрат
- •6.3 Структура собівартості в машинобудуванні
- •6.4 Види собівартості
- •6.5 Методи обліку витрат на виробництво
- •6.6 Показники, які характеризують собівартість продукції та її зміни
- •6.7 Шляхи зниження собівартості продукції
- •7 Ціноутворення в умовах ринку
- •7.1 Встановлення цін в сучасних умовах
- •7.2 Ціноутворення на різних типах ринків
- •7.3 Встановлення ціни на новий товар
- •Підходи до ціноутворення на товари та послуги, які вже існують на ринку. Види цін.
- •7.5 Встановлення ціни "рівноваги"
- •300 Ціна «рівноваги»
- •200 Крива попиту
- •7.6 Методика розрахунку ціни в умовах ринку
- •7.6.1 Вибір мети ціноутворення
- •7.6.2 Визначення попиту
- •7.6.3 Оцінка витрат
- •7.6.4 Аналіз цін та товарів конкурентів
- •7.6.5 Вибір методу ціноутворення
- •1 4 Обсяг продажу
- •8 Зона
- •200 400 600 800 1000 1200 1400 Обсяг продажу (шт)
- •7.6.6 Встановлення кінцевої ціни
3.4 Джерела формування оборотних коштів
Формування оборотних коштів здійснюється із трьох джерел.
І. Власні кошти - це такі, які виділяються із власних ресурсів підприємств для формування нормованих оборотних коштів в мінімальних розмірах, тобто:
І/ початкові оборотні кошти у складі статутного фонду;
2/ прибуток підприємства;
З/ надходження від реалізації надлишків матеріальних цінностей.
Так як тривалість виробничого періоду і періоду обігу в процесі кругообігу оборотних коштів постійно змінюється, то в цих умовах формування оборотних коштів тільки із власних джерел, виходячи із максимальної потреби, неминуче приведе до постійного утворення надлишку, а при утворенні їх за мінімальною потребою - нестачі. Тому із власних коштів підприємство формує нормовані оборотні кошти лише в мінімальних розмірах. Потреба в нормованих оборотних коштах понад мінімальну і в ненормованих оборотних коштах покривається із позичкових і залучених коштів.
2. Позичкові кошти - це кошти, які створюються за рахунок позичок підприємствам для формування нормованих понад мінімальні розміри і ненормованих оборотних коштів.
Це короткострокові кредити банку та позички із спеціальних фондів вищестоящих органів. Кошти у формі кредиту вступають в кругообіг на його початку або на окремій стадії і виходять з обігу підприємства після його завершення. На кожний новий кругообіг або його стадію промислові підприємства знову одержують позику.
3. Залучені кошти - це кошти, які тимчасово використовуються для формування нормованих понад мінімальні розміри і ненормованих оборотних коштів.
До них відносяться:
І) кошти фондів матеріального заохочення;
2) перехідна заборгованість по заробітній платі;
З) несплачені суми;
4) заборгованість по внесках до бюджету.
Ці кошти використовуються як резерв у тих випадках, коли в обороті коштів виникають безпосередні порушення і з’являється термінова необхідність відновлення платоспроможності.
3.5 Нормування оборотних коштів
Оборотні кошти підприємства діляться на нормовані і ненормовані. До нормованих відносяться усі кошти розміщені у сфері виробництва (виробничі товарно-матеріальні запаси, незакінчене виробництво, витрати майбутніх періодів) і частково в сфері обігу (готова продукція, яка знаходиться на складі підприємства). Нормована частина оборотних коштів в машинобудуванні складає 80-85% всієї суми оборотних коштів .
До ненормованих оборотних коштів відноситься решта коштів у сфері обігу, а саме: продукція, відвантажена покупцю і яка знаходиться в розрахунках, гроші на розрахунковому рахунку в банку та касі підприємства.
Нормування оборотних коштів - це процес розробки і встановлення економічно обгрунтованих нормативів, тобто мінімальних, але цілком достатніх сум, які забезпечують нормальну, неперервну роботу підприємства в плановому ритмі та обсязі виробництва.
Під нормативом оборотних коштів розуміють суму оборотних коштів, яка забезпечує планомірну безперервну роботу підприємства.
Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого розрахунку. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів у відповідності із змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого розрахунку - це науково обгрунтований розрахунок нормативів для кожного нормованого елементу оборотних коштів з врахуванням конкретних умов роботи:
типу виробництва;
умов постачання та збуту;
періодичності витрачання матеріальних ресурсів;
тривалості виробничого циклу.
Такі часткові нормативи розраховуються для запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, горючих матеріалів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незакінченого виробництва, витрат майбутніх періодів і запасів готової продукції. Сума цих нормативів складає загальний (сукупний) норматив оборотних коштів підприємства.
Оз = Овз + Онв + Огп + Овмп, (3.1)
де Овз - сума оборотних коштів у виробничих запасах;
Онв - норматив оборотних коштів у незакінченому виробництві;
Огп - норматив оборотних коштів у готовій продукції на складах підприємства;
Овмп - норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.
Нормування оборотних коштів у виробничих запасах передбачає наступні етапи розробки нормативу:
І) визначення норм запасу для окремих груп товарно-матеріальних цінностей;
2) визначення величини денного витрачання даного виду матеріальних цінностей;
З) визначення часткового нормативу оборотних коштів у виробничих запасах.
Норма запасу в днях визначає кількість днів роботи підприємства, на які потрібно створити запас цих матеріалів, щоб забезпечити неперервність виробництва.
Норма запасу в днях складається із часу перебування матеріалу в формі складського запасу (поточний запас), Нпот; часу перебування матеріалу в формі гарантійного або страхового запасу, Нстр; часу знаходження матеріалу в дорозі (транспортний запас), Нтр; часу, необхідного для підготовки матеріалів до їх використання у виробництві (технологічний запас), Нтехн; час приймання та розвантаження, Нпр.
Нз = Нпот + Нстр + Нтр + Нтехн + Нпр (3.2)
Для планомірного, неперервного ходу виробництва на підприємстві утворюються поточні запаси сировини, матеріалів, палива, тари і т.д. Вони повинні покривати потребу підприємства між двома поставками.
На практиці щоденно витрачаються товарно-матеріальні цінності і одночасно поступають нові партії сировини і матеріалів. У результаті загальний стан запасів на кожен день такий, що для одних матеріалів вони складають максимальну, для других – мінімальну, для третіх - середню величину. Тому норма поточного запасу, як правило, приймається в розмірі 50% від тривалості середнього інтервалу між поставками.
Страховий або гарантійний запас створюється на випадок непередбачених відхилень, тобто порушень планових термінів або партій поставок. Визначити страховий запас можна за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором. На практиці страховий запас встановлюється в розмірі 50% від поточного запасу.
Транспортний запас створюється на підприємстві на період знаходження матеріалів в дорозі після їх оплати.
Час на приймання, розвантаження, складування, як правило, не перевищує 1 - 2 дні.
Технологічний (або підготовчий) запас створюється на підприємстві в тих випадках, коли сировина і матеріали не можуть бути використані відразу, а потребують підготовки (сортування, комплектація, дроблення). Величина підготовчого або технологічного запасу залежить від конкретних умов виробництва.
У загальному виді частковий норматив для окремих елементів виробничих запасів визначається за формулою:
Овз = Мср.доб . Нз, (3.3)
де Мср.доб - середньодобове витрачання матеріалів, грн.;
Нз - норма запасу в днях.
Середньодобове витрачання матеріальних цінностей визначається за формулою:
Мср.доб = М : 360 (90, 30), (3.4)
де М - матеріальні ресурси, встановлені за кошторисом витрат на виробництво;
360, 90, ЗО - кількість днів в плановому періоді (рік, квартал, місяць).
Для деяких елементів оборотних коштів ( наприклад, виробничий і господарський інвентар, спецодяг, запасні частини) норму запасу в днях встановити неможливо або недоцільно. У цих випадках потреба в них нормується по відношенню до характерної для даного елемента розрахункової бази, наприклад, до кількості працівників, до вартості обладнання.
Нормування оборотних коштів у незакінченому виробництві має свої особливості, які необхідно враховувати. Величина нормативу оборотних коштів у незакінченому виробництві залежить від обсягу виробництва, тривалості виробничого циклу виготовлення виробів і характеру наростання витрат у виробництві. Розрахунок нормативу оборотних коштів у незакінченому виробництві здійснюється за формулою:
Онв = Сср.д . Тц . Кнв, (3.5)
де С - середньодобові витрати на виробництво продукції (за виробничою собівартістю)
Сср.д = Свир : 360 (90,30) (3.6)
Т- - тривалість виробничого циклу, в днях;
Кнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує ступінь готовності виробів і дорівнює відношенню середньої собівартості незакінченого виробництва до виробничої собівартості готової продукції.
Кнв = Снв : Свир (3.7)
Інакше, при рівномірному наростанні витрат
Кнв = а + (1 – а) : 2, (3.8)
де а - частка початкових витрат в собівартості продукції.
При нерівномірному наростанні витрат розрахунок цього коефіцієнту ускладнюється і потребує вивчення характеру наростання витрат за етапами виробничого циклу.
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується за формулою
(3.9)
де
- сума коштів, у витратах майбутніх
періодів на початок року;
-
витрати; даного (поточного) періоду;
-витрати,
які включені в собівартість продукції
в даному році або погашені за рахунок
спеціальних джерел.
Норматив оборотних коштів на готову продукцію визначається за формулою:
Огп = Сср.д . Нскл , (3.10)
де Сср.д – середньодобовий випуск продукції за виробничою собівартістю;
Нскл - тривалість зберігання готової продукції на складі (підготовка готової продукції до відвантаження, доставка її на станцію, оформлення документів), в днях.
Сума нормативів оборотних коштів, визначених для окремих елементів, утворює загальну потребу підприємства в оборотних коштах на плановий період.
Потреба у власних оборотних коштах може бути визначена , виходячи із умови, що ліміт оборотних коштів змінюється відповідно до зміни обсягу виробництва. При цьому оборотні кошти ділять на:
1) ті, що змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва товарної продукції (основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, незакінчене виробництво, готова продукція, яка перебуває на складі, інші;
2) ті, розмір яких безпосередньо не залежить від зміни виробничої програми (малоцінні та швидкозношувані предмети, запасні частини для ремонту, витрати майбутніх періодів).
Норма для цих оборотних коштів збільшується лише в тому випадку, коли в експлуатацію вводиться додаткове обладнання, змінюється технологічний процес, значно зростає чисельність працівників.