Тема 5. Державна соціальна допомога.

1. Державна соціальна допомога як форма соціального забезпечення, її відмінності від загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Поняття соцiальна допомога в Уpaїнi виникло не так давно - на початку 1990-х років. Це пояснюється тим, що за радянських часiв де-юре такого поняпя, як бiднiсть не iснувало, відтак, здавалося, що i допомагати не було потреби, існувала система соцiального забезпечення, в межах якої держава сплачувала пeнciї лiтнiм людям та iнвалiдам, обслуговувала в стацiонарних закладах тих, хто потребував сторонньої допомоги. Безробiття не iснувало, бiдностi також... Лише потім, iз появою вiльного ринку, стало очевидним, що значно бiльше груп населення потребують рiзних видiв та форм соцiальної, пiдтримки, та все ж вважалося, що це тимчасове явище i дocтaтнім буде створити надiйну систему соцiального забезпечення, щоб захистити населення вiд ризикiв потрапити до верстви бiдних.

На сьогодні ж однiєю з найгострiших проблем нашого суспiльства є бiднiсть, соцiальна допомога - один з суттевих механiзмiв сприяння подоланню бiдностi, яка покликана пiдтримати малозабезпечену сiм'ю, що опинилась у скpyтi, та допомогти їй iнтегруватись у суспiльство.

Можна видiлити тaкi основніi напрямки пiдтримки малозабезпечених верств населення:

1) Унiверсальнi, або категорiйнi види соцiальної допомоги. Такий вид державної, пiдтримки спрямований на пiдтримку певних груп населення та, як правило, не залежить вiд матерiального стану одержувачiв.

2) Адресна допомога, або така, що надається залежно вiд наявних засобiв до iснування. Адресна допомога призначена для пiдтримки найнужденнiшiх верств населення та залежить Від майнового стану та середньомiсячного сукупного доходу ciм'i. Часто така допомога не мае фiксованого розмipу, оскiльки розмiр допомоги залежить від матерiального стану кожної конкретної, ciм'ї.\

 Стаття 46 Конституції України визначає право особи на соціальний захист за рахунок бюджетних коштів. Цей вид соціального забезпечення отримав назву “державна соціальна допомога”.    Суб’єктами соціальної допомоги слід визнавати тільки нужденних громадян та членів їх сім’ї, а підставою для надання — стан нужденності (бідності), тобто такий рівень доходу, який не досягає прожиткового мінімуму, визначеного законом. Право на соціальну допомогу не повинне обумовлюватися трудовою діяльністю або сплатою страхових внесків. Тому фінансування можливе тільки за рахунок бюджетів різних рівнів. Грошові виплати можуть встановлюватися як в твердих розмірах, так і в розмірах, які доповнюють доходи до прожиткового рівня, а послуги надаються безоплатно або з частковим відшкодуванням їх вартості.    В Україні створено систему соціальної допомоги, яка складається з житлової субсидії, допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомоги сім’ям з дітьми.    Допомогами зі соціального забезпечення називаються всі, крім пенсій, державні виплати із відповідних фондів, які надаються громадянам у передбачених законом випадках. Державна соціальна допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету особам, які не застраховані у системі загальнообов’язкового соціального страхування.    На відміну від пенсій — основного та постійного джерела засобів для існування — допомоги, як правило, тимчасово замінюють заробітну плату або є додатком до основного джерела засобів для існування, або виступають як допомога за відсутності основних джерел засобів для існування.    Виходячи із підстав призначення можна виділити три групи допомог.    Перша група — це допомоги, які виплачуються замість втраченого з поважної причини заробітку. Такі допомоги надаються протягом нетривалого часу в розмірі, який близький до середньомісячного заробітку або співвіднесений із розміром прожиткового мінімуму. Характер призначення допомог цього виду виключає можливість їх отримання одночасно із заробітною платою, хоча і допускає виплату одночасно з пенсією. До цієї групи належать допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.    Друга група — це допомоги, які надаються як додаткова допомога до заробітку або до допомог першого виду. Ці допомоги вже не є заміною основного джерела засобів для існування, а покривають додаткові витрати. Залежно від того чи йдеться про покриття разових додаткових витрат, чи систематичних, встановлюються щомісячні та одноразові допомоги. До таких допомог належать: допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім’ям.    Третя група — це допомоги, які надаються тим, у кого відсутні або можуть бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи. Прикладом такої допомоги є допомога інвалідам з дитинства.    Суб’єктивне право на державну соціальну допомогу виникає в разі настання соціальної незабезпеченості осіб, які не підлягають державному соціальному страхуванню або мають дохід, нижчий за прожитковий мінімум, встановлений державою. Вищезазначене свідчить, що законодавство визначає широке коло осіб, які мають право на допомоги, як правило, не пов’язуючи його з правовим становищем тих, кого забезпечують.     Отже, державну соціальну допомогу можна визначити як форму організації здійснення права на соціальний захист бідних громадян без урахування трудової діяльності та сплати страхових внесків.    Державна соціальна допомога є адресною, а основні параметри соціальних гарантій визначаються на рівні держави. Нині переважна більшість виплат фінансується за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.    Аналіз діяльності держави з надання адресної соціальної допомоги дає підстави стверджувати про проблемність такого виду допомоги. Розмір державної соціальної допомоги має складати різницю між сумою величини прожиткового мінімуму і загальним доходом членів малозабезпеченої сім’ї. Тобто сукупний дохід має дорівнювати прожитковому мінімуму. Але через недофінансування державних програм соціального захисту малозабезпечених верств населення різниця, яка б доводила до прожиткового мінімуму, не виплачується. Розмір виплат фіксується законодавчо і складає незначну суму. 

 Заявочний принцип соціальної допомоги скоріше виключає, ніж включає тих, хто потребує допомоги, оскільки населення непоінформоване про можливість отримання допомоги.

Порядок надання державної соціальної допомоги

Для того, щоб отримати державну соціальну допомогу необхідно подати заявву до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. У другому випадку, виконавчий комітет сільської, селищної ради самостійно передає заяву до органу соціального захисту населення.  

Заява подається уповноваженим представинком сім’ї. У заяві дається згода сім’ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для прийняття рішення про надання допомоги. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:

• документ, що посвідчує особу;

• довідка про склад сім’ї декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу;

• довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім’ї. Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз’яснення порядку його оскарження.

 

Строки призначення державної соціальної допомоги

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Але для окремих груп, соціально незахищених осіб, закон робить винятки:

1)Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною.

2) Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

3) Непрацездатному подружжю при відсутності осіб, зобов’язаних їх утримувати відповідно до закону, соціальна допомога може надаватися протягом строку непрацездатності або довічно.

Згідно Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 5, ст.21; Стаття 3 виділяє такі види державних допомог Стаття 3. Види державної допомоги сім'ям з дітьми

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) допомога при народженні дитини;

2-1) допомога при усиновленні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

5) допомога на дітей одиноким матерям;

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.