3. Фінансове забезпечення охорони здоров’я

У державній системі охорони здоров’я в останні роки відчутний дефіцит коштів. Бюджетне фінансування лікувально-профілактичних заходів здійснюється у обмежених розмірах, що значно ускладнює їхнє функціонування. За багатьма напрямками лікувальної та профілактичної діяльності медична допомога є платною. Відбувається нерегульоване та неконтрольоване зростання цін на медичні послуги. Поширюється неофіційний ринок надання медичної допомоги. Внаслідок чого загострюються проблеми медичного обслуговування населення. Вони можуть перетворитися на джерело гострого соціального напруження і потребують великої уваги з боку держави. Медичне обслуговування населення має розвиватися, орієнтуючись на страхові принципи надання медичної допомоги.

Рис. 2 Динаміка видатків з державного бюджету на охорону здоров’я за 2009-2012 роки, млрд.грн.

Отже, аналізуючи рис. 2 можна сказати, що сьогодні фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти державного та місцевого бюджетів, асигновані на охорону здоров’я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров’я, фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Фінансове забезпечення охорони здоров'я в Україні здійснюються з різних джерел. За даними національних рахунків охорони здоров'я в 2012 році 52,7% складали надходження з державних джерел (в тому числі 15,8 % - центральний бюджет, 41,1 % - місцеві бюджети, 0,3 % - кошти фондів соціального страхування); 42,8 % - особисті кошти громадян ( в тому числі - 39,3 % - прямі виплати населення,  3,2 % - добровільне медичне страхування (ДМС), кошти лікарняних кас та інші особисті виплати) та 0,3 % зовнішні джерела. Однак, основними залишаються особисті кошти громадян (Розглянемо рис.3)

Рис 3. Структура джерел фінансування видатків на охорону здоров’я у 2012 р.,%

Отже, аналізуючи дані рис. 3, можна сказати, що за рахунок державного та місцевих бюджетів фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров’я. Кошти, не використані закладом охорони здоров’я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не провадиться.

Відомчі заклади охорони здоров’я, що обслуговують окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов’язаною зі станом здоров’я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення цієї місцевості.

Усі заклади охорони здоров’я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями і окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу, встановлювати плату за послуги в галузі охорони здоров’я.