2. Підготовка наукових кадрів

2.1. Підготовка наукових кадрів у вищих навчальних закладах

В Україні велика увага приділяється підготовці наукових та науково-педагогічних кадрів. Першою ланкою підготовки наукових кадрів у ВНЗ є магістратура. Магістратура передбачена у ВНЗ вищої категорії на 5 курсі навчання практично з усіх спеціальностей. До магістратури зараховуються студенти з найвищим рейтингом навчання за попередні чотири роки навчання. Магістри виконують при завершенні навчання магістерську кваліфікаційну роботу.

Магістерська робота є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто у вигляді спеціально підготовленого рукопису або серії опублікованих одноосібно або в співпраці з науковим керівником теоретичних або експериментальних матеріалів (в тому числі у фахових наукових виданнях України та інших країн), яка характеризується єдністю змісту і свідчить про можливість вирішення магістром конкретних наукових завдань. Під час навчання в магістратурі магістри виконують також наукові роботи у вигляді курсових робіт та проектів.

Аспірантура. Аспірантура відкривається при ВНЗ, які мають висококваліфікованих вчених, здатних забезпечити керівництво аспірантами. Підготовка кадрів через аспірантуру здійснюється за спеціальностями наукових співробітників, номенклатура яких розроблена і затверджена у відповідності з планами відповідних міністерств та відомств. Навчання в аспірантурі організовується з відривом від виробництва (очна - терміном на 3 роки) і без відриву від виробництва (заочна – з терміном навчання 4 роки). В очну аспірантуру приймаються спеціалісти у віці до 35 років, а в заочну – до 45 років. Для поступлення в очну аспірантуру необхідно мати двохрічний стаж роботи після закінчення ВНЗ або відразу після закінчення ВНЗ на основі рекомендацій, які видаються молодим спеціалістам, що найбільш успішно закінчили заклад і проявили нахил до науково-дослідної роботи ще під час навчання.

Для ступу в аспірантуру необхідно здати вступні екзамени. В процесі навчання у відповідності з затвердженим навчальним планом аспіранти здають кандидатські екзамени. До терміну закінчення аспірантури аспірант зобов’язаний здати всі кандидатські екзамени і представити в спецраду кандидатську дисертацію.

У тих випадках, коли необхідно підготувати наукового працівника певного профілю, організації можуть направити свого представника, в так звану, цільову аспірантуру, після закінчення якої він обов’язково повинен повернутися на роботу в організацію, яка його направила.

Спеціалісти можуть працювати над дисертацією поза аспірантурою на правах співшукача. Співшукачами вченого степеня кандидата наук можуть бути спеціалісти, які мають вищу освіту, досвід роботи по спеціальності і поєднують виробничу, наукову або педагогічну діяльність з роботою над дисертацією.

Дисертація захищається в спеціалізованій раді. В склад спеціалізованих рад залучаються спеціалісти з вищою освітою з інших наукових закладів та ВНЗ. Кожній спецраді при її організації затверджують номери спеціальностей наукових співробітників, за якими ця рада може організувати захисти дисертацій на здобуття вченого степеня кандидата або доктора наук.

З метою більш глибокого аналізу дисертації спецради попередньо призначають опонентів: при захисті докторської дисертації – три доктори наук та провідна організація, при кандидатській – один доктор, один кандидат наук та провідна організація, які доповідають на засіданні спецради свої рецензії та пропозиції.

Результати захисту дисертацій спецради направляють у ВАК, яка здійснює контроль за діяльністю спецрад. З цією метою у ВАК утворюються експертні ради, які складаються з провідних вчених країни. Ними здійснюється вибірковий контроль за правильністю присудження вченого ступеня. Рішення спецрад, таким чином, про присудження вченого ступеня є рекомендованим, а кінцеве рішення про присудження вченого ступеня приймається ВАК (вищою атестаційною комісією).

З метою підвищення ефективності розробки актуальних проблем науки, техніки та культури, вдосконалення підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації – докторів наук, створена нова форма підготовки кадрів вищої кваліфікації – докторантура, як найвищий ступінь в єдиній системі безперервної освіти в країні. Докторантура відкривається з відривом від виробництва з терміном підготовки до трьох років в неї направляються кандидати наук у віці до 40 років, які мають наукові досягнення, які проявили себе перспективними науково-педагогічними працівниками. Докторанти при необхідності можуть бути відрядженні у провідні вітчизняні та зарубіжні наукові центри. Термін навчання в докторантурі зараховується в стаж науково-педагогічної роботи.

Важливою є задача систематичного поновлення знань спеціалістів результатами останніх досягнень науки, техніки, культури. З цією метою сформована система підвищення кваліфікації, яка складається з інститутів підвищення кваліфікації, підпорядкованим відповідним галузевим міністерствам та факультетів підвищення кваліфікації, організованих в основному у ВНЗ. Кожен спеціаліст зобов’язаний через певний термін пройти через систему підвищення кваліфікації і обновити таким чином свої знання.

В деяких випадках необхідно здійснювати швидку перепідготовку спеціалістів з найголовніших напрямів науки та техніки, по яких ще не склались відповідні спеціальності. З цією метою у провідних ВНЗ на базі наукових шкіл організовують, так звані, спеціальні факультети з терміном навчання 10-24 місяці з денною та вечірньою формою навчання. При цьому за стажувальниками зберігається середня заробітна плата за місцем основної роботи.

Вчені, спеціалісти, аспіранти студенти в залежності від інтересів можуть приймати участь в роботі різноманітних громадських наукових об’єднань, до яких можуть відноситися "Просвіта", "Знання" тощо. Кожна організація має свій статут, який регламентує форми роботи організації, обов’язки та права членів, структуру, керівництво та засоби. Ці об’єднання покликані сприяти підвищенню ефективності виробництва, закріпити творчі зв’язки працівників науки та виробництва, всебічно залучати молодь до науково-технічної творчості.