11. Оформлення результатів наукової роботи та передавання інформації

11.1. Оформлення результатів наукової роботи

Після того, як сформульовані висновки та узагальнення, обдумані докази та підготовані ілюстрації, наступає наступний етап – літературне оформлення отриманих результатів у вигляді звітів, доповідей, статей тощо.

Процес літературного оформлення результатів творчої праці передбачає знання та виконання деяких вимог, які висуваються до наукового рукопису. Особливо важливим є якість викладення, систематичність і послідовність в поданні матеріалу.

Текст рукопису необхідно розділити на абзаци. Критерій такого поділу – зміст написаного: кожен абзац містить самостійну думку, яка викладена в одному або декількох реченнях.

В рукописі слід уникати повторів, не допускати переходу до наступної думки, коли перша не отримала кінцевого висловлення. Не можна допускати розтягнутих фраз з нагромадженням додаткових речень. Виклад повинен мати критичну оцінку існуючих точок зору, які мають місце в літературі з даного питання. В тексті бажано менше посилань робити на себе. Цитати, використані в рукописі, повинні мати точні посилання на джерела.

Необхідно зберігати єдність умовних позначень та скорочених слів, які б відповідали стандартам. Якщо використовуються нестандартні скорочення, то в рукописі доцільно зробити таблицю і помістити її на початку рукопису, після змісту.

При написанні наукового звіту доцільно дотримуватися наступного загального типу викладу. Спочатку визначається назва, яка повинна бути короткою і відповідати суті роботи. Зміст повинен розкривати короткий зміст шляхом позначення основних розділів, частин, глав та інших підрозділів роботи.

Іноді при оформленні роботи виникає необхідність дати передмову. В ній викладаються загальні передумови створення наукової праці: чим викликана її поява, коли і де була виконана робота, перераховуються організації та особи, які сприяли виконанню роботи.

В короткому вступі автор вводить читача в коло проблем, подає основні питання дослідження, визначає значення проблеми, її актуальність, мету роботи, стан проблеми на даний час. Не слід при цьому зачіпати факти та висновки, які будуть викладені в наступних розділах наукової роботи.

За вступом розташовують огляд літератури з питання, яке розглядається. При цьому важливо відділити більш важливу літературу від менш важливої.

В основний зміст роботи включають матеріали, методи, експериментальні дані, узагальнення та висновки самого дослідження. При написанні цього матеріалу необхідно уявити собі питання за пропонованим матеріалом, які можуть передусім зацікавити читача і, у відповідності з цим, дати на них вичерпну відповідь. Особливу увагу необхідно звернути на точність використання в тексті слів та виразів, не допускати можливості їх подвійного тлумачення.

Якщо введені нові поняття та терміни, їх необхідно детально пояснити. Цифровий матеріал представляється в легкодоступній для огляду формі. Не потрібно вносити в таблиці величини, які для всіх рядків є однаковими. Про це зручніше повідомити в тексті. Кожна таблиця, яка є в тексті, повинна мати назву, номер і відповідати мінімум на чотири питання: що ?, де ?, коли ?, звідки ?. Якщо в таблиці є пропуски, то необхідно пояснити причину їх появи.

Висновки пишуться в кінці роботи, як підсумковий матеріал і повинні відповідати лише тому матеріалу, який викладено в роботі, у вигляді коротко сформульованих та пронумерованих окремих тез. При цьому необхідно дотримуватися принципу: у висновках необхідно йти від часткового до загального і важливого положення. Характерною помилкою при написанні висновків є опис ходу виконання роботи, а не представлення одержаних основних результатів.

На завершення даються узагальнення найбільш суттєвих положень наукового дослідження, підводяться його підсумки, показується справедливість висунутих автором нових положень, а також висуваються питання і проблеми, які ще вимагають вирішення. Підсумки роботи ні в якому разі не повинні повторювати висновки. Вони мають бути невеликими, але містити повну інформацію. В кінці роботи проводиться перелік використаних джерел.

В наукових працях часто виникає необхідність в кінці роботи дати додатки, до яких відносяться допоміжні таблиці, графіки, додаткові тексти тощо. Іноді за текстом роботи потрібно готувати реферат або анотацію. Анотація – це коротка характеристика роботи з точки зору змісту, призначення, форми та інших особливостей. Реферат має вигляд скороченого викладу змісту первинного документа з основними фактичними відомостями та висновками. Реферат на відміну анотації виконує не сигнальну, а пізнавальну функцію, відповідаючи на питання "про що йде мова в первинному документі".

Основні вимоги до оформлення науково-дослідного звіту викладені в ДЕСТі з оформлення документації.

Важливим етапом роботи над рукописом звіту або іншого матеріалу, який готується до друку, є редагування, яке здійснюється спочатку автором при роботі над рукописом, а потім редактором. Основа редагування – це критичний аналіз призначеного до видання твору, з метою його правильної оцінки та вдосконалення змісту та форми. При редагуванні тексту особлива увага звертається на суть і повноту фактів, що приводяться, їх достовірність, точність і переконливість, на відповідність законів та закономірностей конкретної науки або галузі знань, на відповідність окремих частин тексту їх функціям, на форму тексту.

Важливими сторонами форми тексту є композиційна, рубрикаційна, логічна, мовностилістична, графічна. Автор не повинен вважати, що усувати недоліки в його рукописі - справа редактора. По суті автору рекомендується в якійсь мірі продублювати редактора. Це перша ступінь обробки рукопису. Необхідно змиритися з численними змінами, скороченнями та доповненнями. Бажано через деякий проміжок часу перечитати рукопис і оцінити його в цілому та по частинах, немовби з точки зору читача. Третя ступінь – детальне прочитання для виявлення помилок в тексті, відповідності ілюстрацій, термінологій та позначень. Тільки після цього рукопис можна здавати в редакцію.

Якщо робота оформляється у вигляді статті в журнал, то вона повинна відправлятися в редакцію в закінченому вигляді у відповідності з вимогами, які звичайно публікуються в окремих номерах журналів як пам’ятки для авторів. Рукопис статті, як правило, повинен мати повну назву роботи, прізвище та ініціали авторів, анотацію, список використаної літератури, дозвіл на опублікування у відкритому друку (акт експертизи). Рукопис повинен бути підписаний автором, а в додатку повинні бути приведені прізвища, ім’я та по-батькові, вчена ступінь, їх телефони та адреси. Обсяг публікацій залежить від конкретного журналу і не повинен перевищувати 20-25 сторінок, а для повідомлень 2...5 сторінок.

Можливим є також депонування статті. Матеріали для депонування оформляють за такими ж правилами, що і звичайні статті. Депонування передбачає не лише прийом та зберігання рукописів, але і організацію інформації про них, копіювання рукописів за запитами споживачів.

Після опублікування реферату депонованої статті автору видають довідку, в якій вказані його прізвище, назва рукопису, назва реферативних видань, де опубліковано реферат та його номер.