9.3. Робоче місце експериментатора та його організація

Робочим місцем називають частину простору, на яке поширюється дія експериментатора в процесі дослідження. Робочий простір – це часина лабораторного або виробничого приміщення, оснащеного необхідними експериментальними засобами та обслуговується одним або групою експериментаторів. Лабораторія являє собою спеціально обладнане приміщення, в якому проводяться експериментальні дослідження. У відповідності з особливостями робочого простору виділяють три типи дослідницьких лабораторій: стаціонарні, пересувні та ходові. Особливу увагу слід приділити освітленості робочого місця.

При проведені досліджень всі аналізи, визначення та спостереження необхідно записувати в спеціальний журнал, форма якого повинна найкращим чином відповідати досліджуваному процесу з максимальною фіксацією всіх фактів та умов їх появи. Лабораторні журнали та зошити – важливі документи.

При проведені експерименту дослідник повинен безпосередньо слідкувати за засобами вимірювань, стійкістю і установок, правильністю їх показів, характеристикою навколишнього середовища, не допускати по сторонніх осіб в робочу зону. Одночасно з проведенням текучих вимірювань, дослідник повинен проводити попередню обробку результатів та їх аналіз.

Особливе місце належить аналізу експерименту. Це завершальна частина, на основі якої роблять висновки про підтвердження гіпотези наукового дослідження. Аналіз експерименту – це творча частина експерименту.

Результати деяких лабораторних та більшості виробничих експериментів оформляються протоколом, яких підписується експериментатором та керівником виробництва. Якщо випробовуванням підлягали люди, то протокол підписується досліджуваними людьми.

9.4. Вплив психологічних факторів на хід і якість експерименту

Похибки вимірювань виникають внаслідок недосконалості методів та засобів вимірювань, недостатньо ретельного проведення досліду, впливу різних неврахованих факторів в процесі досліду, суб’єктивних особливостей експериментатора.

Похибки вимірювань класифікують як систематичні та випадкові. Систематичні – це ті, які при повторних експериментах залишаються постійними. Якщо числові значення цих похибок відомі, то їх можна врахувати під час повторних вимірювань. Випадкові похибки – це ті, які виникають випадково при повторних вимірюваннях. Різновидністю випадкових похибок є грубі похибки або промахи, які суттєво перевищують систематичні або випадкові похибки.

Особливе місце серед похибок вимірювань займають суб’єктивні, джерелами яких часто є психологічні або психофізіологічні причини. Приклад – недостатній зір експериментатора, що не дозволяє точно зчитувати показники приладу. Психологічними причинами похибок є різні психологічні бар’єри та інерційність мислення. Іноді дослідники в процесі аналізу результатів експерименту підсвідомо підганяє результати, щоб підтвердити раніше висунуту гіпотезу. Іноді помилки експерименту пов’язані з тим, що дослідник чітко собі не уявляє, що збирається отримати. В результаті не враховуються важливі фактори, що затрудняє аналіз експериментальних даних.

Будь-який результат експерименту повинен сприйматися критично і багатократно перевірятися. Краще перевірку здійснювати в інший час дня, або, по можливості, через декілька днів. Після завершення експериментів дослідник приймає те чи інше рішення: признати основну частину роботи завершеною, провести додатковий збір інформації та відбір інформації з метою підтвердження гіпотези, признати роботу невдалою тощо. Якщо самостійні досліди проводяться тривалий час, рекомендується їх обговорення в науковому колективі, що дозволить скоректувати хід експерименту, направити його в необхідне русло.