Електрокардіографія.

Збудження кожного кардіоміоцита утворює диполі (мал.16).

Мал.16 Диполі кардіоміоцитів робочого міокарду.

Збуджена частина такого диполя набуває негативного заряду, незбуджена - позитивного. Напрямок поширення збудження (вектор) йде від (-) до (+). Кардіоцити пов’язані між собою нексусами. Виникає багато диполів з різними векторами, так як збудження різних ділянок серця відбувається неодночасно. Реєстрація електричних процесів в серці від ділянок шкіри називається електрокардіографією (ЕКГ). З фізичної точки зору ЕКГ – це сумарний інтегральний момент ний вектор всіх диполів серця під час збудження (мал.16).

мал.17 Електрична вісь серця (А, Б) та ЕКГ (В)

Структурно в складі ЕКГ видно зубці, сегменти та інтервали. Неодночасне збудження різних відділів серця формує 5 зубців:

P, Q, R, S, T. Кожен зубець має свій напрямок і означає збудження відповідної ділянки серця. Зубці направлені вверх позначаються як позитивні (+), направлені вниз - як негативні (-).

Зубець Р означає збудження ( деполяризацію) передсердь: висхідна частина зубця Р означає збудження правого передсердя, низхідна частина його – збудження лівого передсердя.

Зубці Q, R, S, T - це шлуночковий комплекс.

Зубець Q означає деполяризацію верхньої третини міжшлуночкової перегородки та сосочкових м'язів, що сюди прилягають.

Зубець R означає збудження решти міжшлуночкової перегородки, поширення збудження від ендокарду до епікарду та до верхівки шлуночків. Збудження охоплює весь правий шлуночок і частину лівого шлуночка.

Зубець S означає збудження більшої частини лівого шлуночка та основи обох шлуночків.

Зубець Т – це реполяризація шлуночків, тобто в цей час відбуваються поновлення МП та іонного складу серцевого м'язу, трофічні процеси.

В процесі аналізу ЕКГ визначають амплітуду зубців ( мал.18),

Мал.18 Зубці (червоний колір), сегменти (жовтий колір) та інтервали (синій).

тривалість зубців, сегментів та інтервалів. Амплітуду зубців визначають в мм або мкВ та порівнюють її з амплітудою зубця R. Амплітуда зубців ЕКГ в нормі має бути:

Мал.19 Тривалість сегментів та інтервалів.

Зубець R має амплітуду 18 – 22 мм. Інші зубці аналізують по відношенню до зубця R.

Зубець Т = ½ зубця R

Зубець S = 1/3 зубця R

Зубець Q = ¼ зубця R

Зубець Р = 1/8 зубця R

Тривалість визначають в секундах, враховуючи швидкість руху запису. Наприклад: швидкість руху запису = 25мм/сек., тоді розцінка така: 1мм = 0,04 сек. Якщо тривалість зубця 3мм, то треба 0,04* 3 = 0,12 сек.

В нормі тривалість зубців складає:

Р = 0, 08 – 0,1 сек.

Q = 0, 03 – 0, 04 сек.

R = 0, 03 (V₁) - 0, 05 сек. ( V5)

S = 0, 06 сек.

Т = 0,16 - 0, 24 сек.

Сегмент - це ділянка ізолінії, що знаходиться між зубцями. Тривалість кожного сегмента має певне значення, так як кожен сегмент означає відповідний процес.

Сегмент Р - Q= 0, 02 – 0, 1 сек., означає тривалість деполяризації передсердь.

Сегмент S - Т = 0,1 – 0,12 сек., означає тривалість деполяризації шлуночків.

Сегмент Т- Р = 0, 16 – 0, 24 сек., означає електричну діастолу серця, під час якої збудження вже припинилось і відбувається наповнення серця кров'ю.

Інтервал – це сума тривалості зубця та сегменту (мал.19).

Мал.19. Тривалість інтервалів.

Розрізняють такі інтервали:

i Р - Q = 0,12 – 0,2 сек., означає провідність збудження по передсердях.

i QRS = 0,06 – 0,08 сек., означає збудження шлуночків

i Q - Т = 0,32 – 0,44 сек.(електрична систола серця) означає провідність по шлуночках.

i R - R = 0,8 сек., тривалість серцевого циклу, допускається відхилення в межах 4% - 10% ( 0,72 – 1 сек.)

ЕЛЕКТРИЧНА ВІСЬ СЕРЦЯ.

Форма зубців ЕКГ залежить від розміщення електродів на поверхні тіла при реєстрації ЕКГ та від розміщення електричної вісі серця. Вона співпадає з анатомічною віссю і в більшості випадків йде зверху вниз, справа наліво, ззаду наперед. Це лінія, яка з'єднує дві точки з найбільшою різницею потенціалів. З фізичної точки зору - це проекція результуючого вектору QRS

на фронтальну площину. Розрізняють три типи розміщення серця в грудній порожнині в залежності від конституційних особливостей тіла людини:

нормостенічне, астенічне, гіперстенічне розміщення (мал.20)

Мал. 20 Розміщення серця в грудній порожнині.

Методи визначення електричної вісі серця:

1. Візуально:

А/. по конституції будови тіла

Людина худа, висока, кінцівки довгі - астенічний тип.

Людина середнього росту, звичайної статури, пропорційно довжині тіла розвинені кінцівки – нормостенічний тип.

Людина низького росту, плечі широкі, грудна клітина широка та коротка – гіперстенічний тип.

Б/. по амплітуді зубців в стандартних відведеннях ЕКГ ( якщо найбільша амплітуда зубців в 11 відведенні – нормостенічний тип, в 111 відведенні – астенічний тип, в 1 відведенні – гіперстенічний тип).

2. Розрахунковий метод за величиною кута альфа (α ).

Кут альфа – це кут між електричною віссю і 1 стандартним відведенням. Для його визначення використовують 6-осьову систему Бейлі. Це фронтальна площина, на яку наносяться вектори стандартних відведень та відведень за Гольдбергером.

Якщо кут альфа знаходиться в межах = +30^о - + 70^о - нормостенічне розміщення серця, кут альфа більше 70^о – астенічне, менше 30^о – гіперстенічне розміщення серця. У пацієнта визначають амплітуду зубців QRS

1 та 111 стандартних відведеннях . Сумарну величину цих амплітуд відкладають на вектори відповідних відведень. По них визначають електричну вісь та кут альфа. В клініці можна спостерігати зміщення електричної вісі як вліво ( - ), так і вправо ( +).

МЕТОДИ РЕЄСТРАЦІЇ ЕКГ.

Існує три основні методи реєстрації ЕКГ:

1. Метод стандартних біполярних відведень (1913р.)за Ейтховеном.

(мал. 21)

Мал.21 Стандартні біполярні відведення за Ейтховеном.

Електроди розміщують на кінцівках ( на зап’ястях та в нижній частині гомілки). Є 3 стандартні загальноприйняті відведення. Вони попарно включаються електрокардіографом, на правій нозі фіксують індиферентний електрод. Перше відведення (1) = права рука – ліва рука.

Друге відведення (11) = права рука – ліва нога. Третє відведення (111) = ліва рука – ліва нога.

2. Метод уніполярних підсилених відведень (1942) за Гольдбергером

(мал.22)

Мал. 22 Уніпролярні підсилені відведення за Гольдбергером.

При цьому електроди для реєстрації ЕКГ залишаються в тих самих зонах розміщення, а прилад переключають на іншу реєстрацію. Активним є лише один електрод, інші реєструючі електроди шунтуються приладом, за рахунок цього запис посилюється на 50%.

aVR – запис від правої руки

aVL - запис від лівої руки

aVF – запис від лівої ноги

3.Грудні підсилені уніполярні відведення (1934 р.) за Вільсоном (мал. 23)

При цьому електроди розм1щуються на грудн1й кл1тин1 в такому порядку:

4-те м1жребер'я справа б1ля грудини - V₁

4-те м1жребер'я зл1ва б1ля грудини - V2 cтан правого шлуночка

Посередин1 м1ж V 2 - V _{4 -} V3

5-те м1жребер'я зл1ва по середньоключичній. л1н11 – V₄

5-те міжребер’я зліва по передній аксилярній лінії- V₅ стан л1вого шлуночка

5-те м1жребер’я по середн1й аксилярній. лінії – V₆

Реєстрац1я ЕКГ по В1льсону в1дбувається в фронтальн1й площин1.

Мал. 23. Грудні відведення за Вільсоном.