Сприймання емоційного стану
Під емоційним станом, як правило, розуміють емоцію в широкому значенні – цілісну реакцію, що включає не тільки субєктивный компонент (переживання), але й специфічні фізіологічні та поведінкові зміни, що супроводжують це переживання (Дружинин (ред.), 2003).
Розглядаючи сприймання емоцій в рамках емпатійного процесу, слід звернутися не тільки до ідентифікації емоцій за мімікою, інтонаціями та цілістною ситуацією, але й на тому, що сам субєкт в процесі сприймання відчуває певний афективний резонанс, тобто протікання цього процесу відбувається в умовах емоційного напруження.
Бергфельд А.Ю., досліджуючи сприймання емоційних станів, віділяє такі параметри у сприйманні субєктом емоційних проявів:
Сприймання експресивних проявів емоцій:
міміка
мовлення
психомоторика
цілісна емоціна поведінка
Сприймання субєктом емпіричних характеристик та властивостей емоцій:
інтенсивність емоцій
часова характеристика:
а) длительность, динамічність емоцій;
б)типічність, повторяемость емоцій у досвіді переживання.
інформаційна характеристика ( амбівалентність емоцій)
усвідомлення причин емоцій
Щоб дослідити сприймання емоційного стану задля його розкриття в емпатійному процесі, слід розглянути ці щабелі.
Міміка (зорове сприймання)
У дослідженнях сприймання емоційних станів (Бергфельд, Барабанщиков, Щетініна, Овсяннікова) зазначають, що одним з основних показників, до яких звертається субєкт сприймання, визначаючи певну емоцію, є міміка, тобто певні вирази обличчя.
Барабанщиков визначає три основні фактори, що впливають на точність ідентифікації виразу обличчя як то:
Модальність експресії
Повнота мімічних проявів
Локалізація мімічних проявів
Легше сприймаються базові емоції, повні набори рис (порівняно з окремими) та мімічні прояви в нижній частині обличчя (найменьш точно – в області очей).
Середня точність ідентифікації емоції зростає із збільшенням сили мімічних змін та не залежить від їх локалізації.
Але також він зазначає, що в повсякденному житті емоції, які переживає людина, сприймаються достатньо адекватно – тільки в тому випадку стає можливим феномен співпереживання. Ця обставина пояснюється перш за все тим, що емоції людини являють собоє системні утворення та виражаються не тільки мімікою, але й жестами, поведінкою, змістом мовлення, віддінаками голосу, тощо. Більше того, ці елементи експресії виникають не раптово, а готуються всім контекстом актуальної ситуації та мають певну часову (протяженность). В предмет сприймання включається вся сукупнусть проявів в цілому, у їх динаміці. Різні експресивні елементи підтримують один одного, хоча діють у різних напрямках, і тим самим забезпечують обєктивну основу для точного відображення емоції.
Мовлення (слухове сприймання)
«Результаты первой серии опытов показали, что в определении эмоционального состояния по интонационному рисунку речи испытуемые часто ошибаются. Даже содержательная сторона текста используется плохо. Более правильно определялись положительные эмоциональные состояния. Хуже—индифферентные эмоциональные состояния и еще хуже — отрицательные эмоциональные состояния говорящего. Правильнее всего в группе положительных эмоциональных состояний определяется эмоциональное состояние радости, несколько хуже — эмоциональное состояние восхищения, плохо —эмоциональное состояние облегчения.
В группе индифферентных эмоциональных состояний более правильно определяется состояние удивления , хуже — безразличие. Плохо определяется любопытство.
В группе отрицательных эмоциональных состояний существенных различий в правильности определения обиды, тоски, тревоги не наблюдается.»
Результати дозволяють також припустити, що адекватність сприймання эмоційного стану людини по интонаційному малюнку мовлення в певній мірі залежить від кількості тих емоційних станів, які вже має в арсеналі досліджуваний та якими він користується у своїй практиці.
1.3 Емоційна поведінка
В буденному досвіді ми досить чітко можемо розрізнити емоціні стани людей, що нас оточують. Що за цим стоїть?
По-перше, можно зробити висновок, що адекватність сприймання емоційного стану людини залежить від індивідуального досвіду людей в області диференціації переживать.
По-друге, важливу роль грає цілісне сприймання обєкта спілкування (не тільки мимічних виявів та змін в інтонаціях, але й в цілому особливостей його емоційної поведінки)
Але все ще стоїть питання, як повязані перцептивний та емпатійні процеси. Щетініна у дослідженні сприймання та розуміння дошкільниками емоційного стану людини виділила типи сприймання емоційних проявів в залежності від таких характеристик : виділення експресивних ознак та означення емоції словом; ступінь диференційованності експресії; ступінь узагальненості; ступінь вираженості емоційного відношення та емпатії.
Типи (за Щетініною)
Довербальный. Эмоция не обозначается словами, ее опознание можно обнаружить через установление детьми соответствия выражения лица характеру конкретной ситуации («он, наверно, мультики смотрит»).
Диффузно-аморфный. Дети называют эмоцию, но воспринимают ее выражение поверхностно, нечетко («веселый», «так нарисовано», «он веселится», «посмотрел и узнал, что он грустит»). По-видимому, у них эталон выражения эмоций еще не сформирован, составляющие элементы эталона не дифференцированы.
Диффузно-локальный. Воспринимая выражение эмоции глобально и поверхностно, дети начинают выделять отдельный, часто единичный элемент экспрессии (в большинстве случаев глаза).
Аналитический тип Дети с восприятием этого типа опознают эмоциональные состояния благодаря выделению элементов экспрессии. В подавляющем большинстве случаев дети указанных возрастных групп называют экспрессивные признаки выражения лица, а не позы. Дети, проявившие аналитический тип восприятия эмоции, выражали сочувствие, сопереживание состоянию человека. Эмоциональность наблюдалась чаще всего при восприятии эмоций гнева, грусти, страха, а у отдельных детей также и при восприятии других состояний.
Синтетический тип — это уже не глобальное и поверхностное восприятие эмоции, а обобщенное, целостное («злая она, потому что вся злая: и лицо, и стоит зло»). Дети не дифференцируют элементов экспрессии, а воспринимают их в совокупности, целостно.
Аналитико-синтетический. Дети выделяют элементы экспрессии и обобщают их («она веселая, у нее все лицо такое — глаза веселые и рот», «у малыша удивленное выражение лица; он глаза широко открыл, и ротик открыт немножко, и брови высоко»)
В зависимости от проявления тех или иных показателей понимания были выделены пять его уровней.
Неадекватный.
Ситуативно-конкретный.
Словесного обозначения и описания экспрессии.
Осмысливания в форме описания.
Осмысления в форме истолкования и проявления эмпатии.
Проведене Щетініною дослідження дозволяє зробити висновок, що четвертому та п’ятому рівням розуміння эмоційного стану частіше за все відповідали аналітико-синтетичний та аналітичний або синтетичний типи сприймання емоцій. На цих рівнях, як правило, виявлялась й емоційність сприймання.
Частіше за все поза й ті обставни, в яких зображена людина, (способствовали) більш легкому визначенню дітьми ситуації, яка відповідає його експресивному стану, завдяки чому визначається розуміння ними емоції або здатності розкрити причину переживання обєкта, що сприймається.
Таким чином, можна зробити висновки, що в емпатійна реакція проявляється не лише за умов цілісного сприймання обєкту (його емоціної поведінки), а й на вищих рівнях «розуміння» ситуації, в який опинився обєкт. До того ж, саме на вищих формах розуміння спостерігався тип сприймання, який дозволяє отримати найбільш точний результат («аналітико-синтетичний», «аналітичний», «синтетичний»).
+ «В литературе контекст, в котором наблюдается эмоциональная реакция, рассматривается как отдельный, несводимый к экспрессии, источник информации об эмоциях (Carrol, Russel, 1996).
----
«Можно отметить, что первый фактор образовали приемы, которые не предполагают учета испытуемым информации, почерпнутой непосредственно из наблюдения за поведением человека в определенной ситуации. Скорее, они отражают некоторые представления людей об особенностях выражения эмоций, последствиях переживания тех или иных эмоций, а также умение использовать собственный эмоциональный опыт.
Второй фактор, за исключением одного приема (ориентации на ситуацию), представлен приемами ориентации на различные экспрессивные признаки. Неожиданно, что прием ориентации на ситуацию входит с ними в один фактор.
Исходя из содержания приемов, образовавших факторы, первый фактор получил название «Целостная стратегия», второй - «Аналитическая стратегия». Выявленные стратегии не являются разными полюсами одного континуума, а каждая из них имеет собственные измерения. Например, высокие значения по «аналитической» стратегии означают, что люди, делая вывод об эмоциях других, часто используют приемы ориентации на экспрессию и ситуацию; низкие значения говорят о малой частоте использования данных приемов.»
Кожна емоція – це переживання, що відноситься до певного обєкту, явища, групи обєктів, ситуації. Емпатійна реакція як розуміння та співпереживання неможлива без сприймання не тільки емоційного стану, але й причин, що цій емоційний стан викликали.
+ «в эмоциях представлено целостное отношение человека к миру - они тесно связаны с центральными личностными образованиями, самосознанием личности, с личностными смыслами ( В.Н. Мясищев, А.Н. Леонтьев, Н.И. Сарджвеладзе, К. Изард, К. Роджерс).»
Як же змінюється процес сприймання в умовах високого емоційного напруження та мимовільності емпатійної реакції?
В умовах високого ем. напруження
Чи змінюється процес/результат сприймання в таких умовах?
«Выделение предмета и точная оценка его свойств связаны с эмоциональным опытом человека. Об этом свидетельствуют, в частности, эксперименты Прошанского и Мэрфи по попарному сравнению линии и грузов .
Таким образом, как и в предыдущих экспериментах, в данном случае эмоциональный опыт приводил к изменению перцептивных действий: изменялась точность восприятия различии между раздражителями.»
«Предметы, имеющие эмоциональную значимость, воспринимаются несколько иначе, чем нейтральные предметы, и что они (по терминологии Брунера и Постмана) акцентируются, что приводит к переоценке их величины, лучшему выделению из фона и т. п.»
Як це може бути пов’язано з емпатією?
Відповідно, покращується сприймання емоційних проявів обєкта (як то: точність розрізнення мімічних проявів, змін у мовленні та цілісній емоційній реакції індивід).
Однак сприймання впливає не тількі ситуація, представлена у теперешньому, але й минулий емоційний досвід суб’єкта. На результат (точність/адекватність) сприймання впливає наявність даної ситуації в його досвіді. Це підтверджують такі дослідження:
«Так, в серии исследований, в которых были использованы прожективные тесты, установлено, что испытуемые с высоким уровнем тревоги обнаруживают повышенную склонность к восприятию в предъявляемых ситуациях элементов угрозы. Другими словами, под влиянием эмоциональной установки проявлялась тенденция к восприятию большего числа раздражителей как раздражителей, вызывающих негативную реакцию (тенденция к более широкой генерализации) (Secord, Backman, 1964, с. 30).» Приведенные данные свидетельствуют о том, что эмоциональный процесс является одним из факторов, который оказывает влияние на формирование перцептивного образа;
Висновки:
Сприймання ем. стану залежить від досвіду
При ем.напруженні зростає здатність до більш точної диференціації стану обєкту
Найбільш точно ем.стан визначається за умов цілісного сприймання ситуації.