7. Дайте характеристику основним екологічним методам дослідження.

Екологія є точкою перетину інтересів різних учених: систе­матиків, зоологів, ботаніків, генетиків, фізіологів, біохіміків, географів, фізиків тощо. Тому у своїх до­слідженнях екологи використовують концепції і методи цих та інших наук. Але є і власні методи еко­логічних досліджень.

Методи екологічної індикації дають змогу ви­значити стан і властивості екосистем за видовим складом і співвідношенням чисельності певних, спеціально для цього обраних груп організмів. Еко­логічний моніторинг буває локальним, регіональ­ним або глобальним. Відповідно проводять постійні спостереження за змінами, що відбуваються в певній місцевості (найчастіше на природоохоронних тери­торіях) або регіоні чи біосфері в цілому. Моніторинг дає змогу виявляти зміни в екосистемах (продук­тивності, інтенсивності колообігу речовин, потоків енергії, видового складу, чисельності окремих видів). Для здійснення екологічного моніторингу часто використовують автоматичні та дистанційні прилади, які дають змогу діставати інформацію з тих ділянок, де складно або неможливо проводити без­посередні спостереження (наприклад, зона саркофа­гу Чорнобильської АЕС).

За допомогою математичного моделювання можна вивчати взаємозв’язки організмів в еко­системах залежність змін чисельності популяцій і їхньої про­дуктивності від змін інтенсивності дії екологічних факторів тощо. Математичні моделі дають змогу про­гнозувати можливі варіанти перебігу подій, виділя­ти окремі види взаємозв’язків між організмами, комбінувати їх. Завдяки моделюванню людина, на­приклад, може прогнозувати, яку кількість особин промислових тварин можна вилучити з природних популяцій, щоб не знизити їхню чисельність; мож­ливі спалахи чисельності шкідливих для неї видів, наслідки впливу своєї господарської діяльності на окремі екосистеми і біосферу в цілому.

8.Що таке біоценоз і чим він характеризується.

Біоценоз (від грец. біос - життя і койнос - спільний) - угруповання взасмопов’язаних між собою популяцій організмів різних видів, які населяють ділянку місцевості з однорідни­ми умовами існування. Основу біоценозів склада­ють фотосинтезуючі організми (переважно зелені рослини). Рослинні угруповання - фітоценози (від грец. фітон - рослина та койнос) - визначають межі біоценозів (наприклад, біоценоз соснового лісу, ко­вилового степу). Водні біоценози розташовані в од­норідних ділянках водойм (наприклад, біоценози припливно-відпливної зони). Кожний біоценоз харак­теризується певним видовим різноманіттям, біома­сою, продуктивністю, густотою видових популяцій, площею або об’ємом, які він займає. Видове різноманіття біоценозу визначається кількістю видів, популяції яких входять до його складу. Існують біоценози з незначним (пустелі, тун­дра) і багатим (тропічні ліси, коралові рифи) видо­вим різноманіттям. Найчисленніші види називають домінантними. Вони визначають характер біоценозу в цілому (наприклад, види кови­ли в ковиловому степу, дуб і граб у дубово-грабовому лісі). Є види, які створюють необхідні умови для існування інших і відіграють провідну роль у струк­турі та функціонуванні біоценозу. Наприклад, сосна звичайна, оселяючись на пісках, створює умови для оселення там й інших видів рослин. Біомаса біоценозу - сумарна маса особин різних видів у перерахунку на одиницю площі або об’єму. Кожний біоценоз характеризується і певною продук­тивністю - біомасою, створеною особинами всіх видів за одиницю часу. Розрізняють продуктивність первинну і вторинну. Первинна продуктивність - це біомаса, створена за одиницю часу автотрофними організмами, вторинна - гетеротрофними.

9. планктон – рослиноїдні риби – щука

1.Визначаємо суху масу тіла щуки :

5 кг - 100%

х кг - 40% х= 2кг

2.На підставі правила екологічної піраміди визначаємо скільки потрібно планктону:

200 кг - 20 кг - 2 кг

планктон - рослиноїдні риби – щука

3. Визначаємо площу даного біоценозу, якщо відомо, що суха біомаса планктону з 1 м² становить 400 г.

1 м² - 0,4 кг

х м² -200 кг х= 500 м² = 0,05 га.

Відповідь: 0,05 кг.

Варіант №12

1. в) 2. б) 3. в) 4. в) 5. г)

6. Біохімічна гіпотеза Опаріна – Холдейна.

У 20-х роках XX століття російський учений О.І. Опарін та англійський -

Д. Холдейн сформулю­вали біохімічну гіпотезу походження життя. Згідно з цією гіпотезою біологічній еволюції переду­вала хімічна, що тривала кілька сотень мільйонів років аж до появи життя. Первинна атмосфера Землі складалась із вуглекислого газу, метану, аміаку, ок­сидів сульфуру, сірководню та водяної пари. Озоново­го екрана не було і на поверхню Землі потрапляв потік космічного та ультрафіолетового сонячного випромі­нювань. Унаслідок підвищеної вулканічної активності у води Світового океану й атмосферу з надр Землі надходили різноманітні хімічні сполуки. Такі умови вчені неодноразово відтворювали в лабораторіях. У водному розчині солей, близьких за складом до мор­ської води, в умовах опромінення та пропускання че­рез них електричних розрядів (аналогія блискавки), утворювались деякі органічні сполуки - нуклеотиди, амінокислоти, пептидні ланцюги, моносахариди тощо. Вони утворювали скупчення, відокремлені від води поверхнею розділу - коацерватні краплі, що якимось чином перетворились на гіпотетичні «доклітинні» живі організми, від яких потім утворилися прокаріоти.