7. Біологічний прогрес (ароморфоз, ідіоадаптація , дегенерація ).

Морфологічними шляхами досягнення біологічного прогресу: ароморфоз, ідіоадаптацію та загальну деге­нерацію.

Ароморфоз (від грец. айро - піднімаю та морфозіс - форма) - значне ускладнення будови організмів, яке підвищує загальний рівень їхньої організації і сприяє кращому пристосуванню до різноманітних умов. На­приклад, поява щелеп у хребетних тварин дала їм можливість живитись великою здобиччю; утворення квітки у покритонасінних привело до розвитку запи­лення за участю комах тощо.

Загальна дегенерація (від лат. дегенеро - виро­джуюсь) - явище спрощення будови організмів у про­цесі заселення нових середовищ життя. Як правило, воно характерне для паразитичних і малорухомих організмів. Відомо, що у паразитичних тварин зника­ють органи чуттів, цілі системи органів (наприклад, травна - у стьожкових червів).

Як ароморфоз, так і загальна дегенерація дають змо­гу організмам розширити свої адаптаційні можливості за допомогою ідіоадаптацій.

Ідіоадаптація (від грец. ідіос - особливий та лат. адаптатіо - пристосування) - певні зміни у будові організму, які не змінюють загального рівня органі­зації, а є лише пристосуванням до певних умов іс­нування. Приклади ідіоадаптацій - це різна будова квіток покритонасінних, різноманітні ротові органи комах тощо.

8. Основні положення еволюційної гіпотези Ламарка.

Першу еволюційну гіпотезу ство­рив видатний французький учений Жан-Батіст Ламарк.

Це була людина енциклопедичних знань. Він на­писав багатотомну працю «Флора Франції», створив систему класифікації безхребетних тварин, яка пев­ного мірою не втратила свого значення і донині. Саме він запропонував термін «біологія» (1802), обґрунту­вав уявлення про окрему «область життя» на Землі (пізніше названу біосферою) тощо.

Свою еволюційну гіпотезу Ж.-Б. Ламарк опубліку­вав у 1809 р. у книзі «Філософія зоології». Він вва­жав, що організми, позбавлені нервової системи, змінюються безпосередньо під впливом факторів дов­кілля. Наприклад, листки водяних рослин стрічко­подібні, бо видовжуються під впливом течії води. У тварин, які мають нервову систему, пристосування виробляються за схемою: зі зміною потреб змінюють­ся звички; зміна звичок сприяє вправлянню певних органів. Органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, - зменшуються. Згодом ці зміни успадковуються. Наприклад, жирафа почала живитися листям дерев, тому весь час витягувала шию, щоб дістатися крони: шия і передні ноги у неї видовжились. Отже, за Ж.-Б. Ламарком, одним із факторів еволюції є успадкування всіх ознак, які ви­никли під впливом чинників довкілля.

Інший фактор еволюції, за Ж.-Б. Ламарком, - це внутрішнє прагнення організмів до прогресу, яке не залежить від умов довкілля. Річ у тім, що він роз­глядав еволюцію як процес безперервних змін, які полягають в ускладненні організації в процесі істо­ричного розвитку при переході від нижчого щабля організації до вищого. Такі щаблі він назвав гра­даціями. Нижчі щаблі — це бактерії та інші мікро­організми, вищі - ссавці, у тому числі й людина. Одночасне існування організмів, які перебувають на різних щаблях досконалості, він пояснював безперер­вним процесом самозародження життя з неживої матерії. Тому, чим пізніше виникли види, тим про­стіше вони організовані, оскільки ще не встигли до­сягти вищих щаблів розвитку. Цікаво, що Ж.-Б. Ламарк єдиний за всю історію біо­логії запропонував вважати людиноподібних мавп безпосередніми предками людини.Еволюційну гіпотезу Ламарка називають ламар­кізмом. Сучасники вченого її не сприйняли, однак згодом вона знайшла багато прихильників.

9. 1. Складаємо ланцюг живлення

Планктон - риба – тюлень

2. Визначаємо суху масу тіла тюленя :

350 кг – 100%

х кг - 40% х= 140кг

3. На підставі правила екологічної піраміди визначаємо скільки потрібно планктону:

14000 кг - 1400 кг - 140 кг

Планктон - риба - тюлень Відповідь: 14000 кг.