7. Ч.Дарвін виділив 2 форми штучного добору: несвідомий і методичний.

Несвідомий відбір здійснювався вже на перших етапах одомашнення людиною тварин і окультурення рослин. При несвідомому доборі людина не ставить за мету створити нову породу, сорт, а лише залишає на плем'я і переважно розмножує кращі особини. Завдяки такому диференційованому підходу в ряді поколінь поступово посилюються певні ознаки розмножуваних особин, що приводить до утворення нових порід, сортів. Дарвін підкреслює особливу важливість несвідомого добору з теоретичної точки зору, бо ця форма добору проливає світло і на процес видоутворення. Його можна розглядати як місток між штучним і природним добором.

Свідомий добір - цілеспрямоване виведення породи чи сорту. Селекціонер ставить мету, визначає напрям роботи, фіксує увагу на тих бажаних рисах, які повинні бути характерними для породи, сорту. Нова порода, сорт створюється в уяві селекціонера. Він використовує природну мінливість організмів або домагається її різними засобами, проводить підбір пар, забезпечує максимальний розвиток і закріплення бажаних ознак в кожному наступному поколінні, наближається до мети і досягає її. Так дія методичного добору спрямовується людиною, яка намагається прищепити новій породі, сорту певні риси. Цю форму добору застосовують порівняно недавно, з другої половини XVIII століття. Методичний добір в наш час значно удосконалився і став основою сучасної теорії і практики селекції тварин і рослин.

8.Мімікрія (від грец. Мімікос - наслідувальний) - це здатність до уподібнення за забарвленням, формою чи поведінкою організмів одного виду (моделей) осо­бинами іншого (імітаторами).

Дві форми мімікрії відкрили англійський учений Г. Бейте та німецький Ф. Мюллер.

За бейтсівської мімікрії гірше захищений вид упо­дібнюється добре захищеному, а за мюллерівської - кілька захищених видів наслідують один одного, ут­ворюючи своєрідне кільце: їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «кільця», не чіпа­ють також й інших.

Прикладом бейтсівської мімікрії слугують деякі тропічні метелики-білани, які подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин. Різні метелики, мухи, жуки наслідують отруйних ос і бджіл, неотруйні змії - отруйних тощо. Мюллерівську мімікрію ілюст­рують отруйні членистоногі із попереджувальним червоним забарвленням з чорними плямами (сонеч­ка, клоп-солдатик та ін.) або жовто-чорним (різні види ос, деякі павуки).

Мімікрія у рослин - це окремі пристосування, що на­гадують інші види. Так, у деяких рослин квітки не ма­ють нектарників, однак вони нагадують квітки гарних нектароносіїв і цим приваблюють комах-запилювачів. Квітки деяких тропічних орхідей за формою і забарв­ленням нагадують самок певних видів метеликів. Самці цих комах запилюють їх при спробах парування.

9. 1. Складаємо ланцюг живлення :

Рослини – миші - сова

2. На основі правила екологічної піраміди визначаємо скільки необхідно рослинної маси, щоб прогодувати одну сову масою 1,5 кг.

150 кг - 15кг - 1,5кг

Рослини - миші - сова

3. Визначаємо кількість рослинної речовини, необхідної для того, щоб в даному біоценозі могли існувати 4 сови масою по 1,5 кг.

150 * 4 = 600 кг.

Відповідь: 600 кг.

Варіант №3

1. в)

2. а)

3. г)

4. б)в)

5. в)

6. Рудименти (від лат. рудиментум - зачаток) - це органи, недорозвинені чи спрощені у особин певноговиду внаслідок втрати своїх функцій протягом філо­генезу наприклад, залишки тазового по­ясу у китів, недорозвинені очі кротів, лускоподібні листки верблюжої колючки.

Атавізми (від лат. атавіс - предок) - прояв у ок­ремих представників виду станів ознак, притаманних їхнім предкам. Наприклад, інколи народжуються люди із хвостом, густим волоссям на всьому тілі, з ба­гатьма сосками.

7. Синтетична гіпотеза еволюції - це комплекс уяв­лень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з учен­ням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції. Вона склалася в 20- 50-х роках XX століття, завдяки працям різних уче­них, зокрема О.М. Сєверцова та 1.1. Шмальгаузена.

Основні положення синтетичної гіпотези еволюції такі:

-головним джерелом спадкової мінливості є му­тації;

-елементарною одиницею еволюції є популяції, в яких діють усі елементарні фактори еволюції;

-еволюційний процес відбувається у формах мікро- еволюції, видоутворення та макроеволюції;

-рушійною силою еволюції є природний добір, який є наслідком боротьби за існування в різних її формах;

-будь-яка систематична група організмів може або процвітати (перебувати у стані біологічного прогресу), або вимирати (стан біологічного регресу).

8. Усі форми співіснування різних видів організмів називають симбіозом (від грец. сим - разом і біос - життя). Симбіоз може ґрун­туватись на харчових або просторових зв’язках.

Симбіоз може бути обов’язковим або необов’яз­ковим. У першому випадку існування обох орга­нізмів або одного з них неможливе, у друго­му випадку організми можуть існувати разом або окремо один від одного.Залежно від характеру взаємо­зв’язків розрізняють такі основні типи симбіозу: па­разитизм, коменсалізм і мутуалізм.

Паразитизм (від грец. пара - біля та ситос - живлення) - тип взаємозв’я­зків між організмами різних видів, за яких один із них (паразит) тривалий час використовує іншого (ха­зяїна) як джерело живлення і середовище існуван­ня.Паразитизм трапляється серед різних груп організмів.

Протягом спільного історичного розвитку паразит і хазяїн пристосовуються один до одного. Це пояснюється тим, що передчасна загибель хазяї­на може спричинити і загибель паразита. Існування в такому специфічному середовищі, як організм хазяїна, зумовлює формування у паразитів особливих пристосувань: в них спостерігають спрощення або повну втрату певних органів чи їхніх систем (травної, нервової, органів чуттів). Натомість, у паразитів, як правило, добре розвинені органи при­кріплення (присоски, гачки). Для більшості пара­зитів характерна значна плодючість.

Коменсалізм (від лат. ком - разом і менса - стіл, трапеза)-такий тип взаємозв’язків між організмами різних видів, за якого один із них (коменсал) використовує іншого (хазяїна), його житло, залишки їжі чи про­дукти життєдіяльності, не завдаючи йому помітної шкоди. Проте і користі коменсал організму хазяїна не приносить.

Коменсалізм може відбуватись у формі квартирантства або нахлібництва. В першому випадку коменсал використовує для оселення організм хазяї­на чи його житло, в другому - живиться залишками його їжі чи продуктами його життєдіяльності.

Прикладом квартирантства слугують орхідеї, які оселяються на стовбурах дерев , а на­хлібництва - інфузорії, що мешкають у шлунку жуй­них парнокопитних і живляться симбіотичними бактеріями. А один із середземноморських крабів (мелія) постійно тримає в клешнях двох актиній), споживаючи частину їхньої здобичі.

Мутуалізм (від лат. мутуус - взаємний) - такий тип співіснування різних видів, від якого вони дістають взаємну користь. Часто види, які перебувають у мутуалістичних взаємозв’язках, не можуть існувати один без одного. Наприклад, деякі одноклітинні джгутикові постійно мешкають у кишеч­нику комах (тарганів, термітів тощо). Джгутикові розщеплюють целюлозу ,постачаючи хазяїну поживні ре­човини, натомість знаходять у їхньому кишеч­нику їжу й захист від дії несприятливих умов довкілля.

Іншими прикладами мутуалістичних взаємозв’я­зків слугують відносини актинії і рака-самітника, а також бульбочкових бактерій і корене­вої системи бобових рослин. Так, рак-самітник для актинії є засобом пересування, що краще забезпе­чує її їжею, актинія, завдяки своїм жалким кліти­нам, забезпечує надійний захист рака. Бульбочкові бактерії, які оселяються в клітинах кореневої систе­ми бобових рослин, постачають їм нітроген, тобто пе­ретворюють атмосферний азот на такі хімічні сполуки, які можуть засвоїти рослини. Бактерії, усвою чергу, одержують від рослин синтезовані ними органічні сполуки.

9. 1. Складаємо ланцюг живлення :

планктон – риба - баклан

2.Визначаємо суху масу тіла баклан :

3 кг – 100%

х кг - 40% х= 1,2кг

2.На підставі правила екологічної піраміди визначаємо скільки потрібно планктону:

120 кг - 12 кг - 1,2 кг

Планктон - риба - баклан

Відповідь: 120 кг.

Варіант №4

1. б)

2. а)

3. в)

4. в)

5. а)

6. Мутуалізм (від лат. мутуус - взаємний) - такий тип співіснування різних видів, від якого вони дістають взаємну користь. Часто види, які перебувають у мутуалістичних взаємозв’язках, не можуть існувати один без одного. Наприклад, деякі одноклітинні джгутикові постійно мешкають у кишеч­нику комах (тарганів, термітів тощо). Джгутикові розщеплюють целюлозу ,постачаючи хазяїну поживні ре­човини, натомість знаходять у їхньому кишеч­нику їжу й захист від дії несприятливих умов довкілля.

Іншими прикладами мутуалістичних взаємозв’я­зків слугують відносини актинії і рака-самітника, а також бульбочкових бактерій і корене­вої системи бобових рослин. Так, рак-самітник для актинії є засобом пересування, що краще забезпе­чує її їжею, актинія, завдяки своїм жалким кліти­нам, забезпечує надійний захист рака. Бульбочкові бактерії, які оселяються в клітинах кореневої систе­ми бобових рослин, постачають їм нітроген, тобто пе­ретворюють атмосферний азот на такі хімічні сполуки, які можуть засвоїти рослини. Бактерії, усвою чергу, одержують від рослин синтезовані ними органічні сполуки.

7. Що спільного та відмінного між біогеоцено­зом і екосистемою? Популяції видів, які входять до складу певного біоценозу, тісно пов’язані не лише між собою, а й з умовами фізичного середовища жит­тя (тобто неживою природою). Зокрема, вони діста­ють з довкілля речовини, необхідні для забезпечення їхньої життєдіяльності та виділяють туди продукти обміну речовин. Так угруповання організмів утво­рюють із фізичним середовищем життя єдину функ­ціональну систему - екосистему.

Поняття «екосистема» запропонував у 1935 році англійський еколог Артур Джордж Тенслі (1871— 1955). Він розглядав екосистеми як функціональні одиниці природи нашої планети, що можуть охоп­лювати будь-які ділянки біосфери. Екосистема (від грец. ойкос - і система - сполучення) - су­купність популяцій організмів різних видів, які взає­модіють між собою і з неживою природою таким чином, що всередині такої системи виникають по­токи енергії і колообіг речовин. Це, у свою чергу, зумовлює функціонування екосистеми як єдиної цілісної багатокомпонентної системи. Нагадаємо, що колообіг речовин - це обмін речовинами між абіо­тичною (неживою) та біотичною (живою) частинами екосистем.

Згодом російський еколог Володимир Миколайо­вич Сукачов (1880-1967) запропонував поняття «біо­геоценоз». Біогеоценоз (від грец. біос - життя, гео - Земля та койнос-спільна) - певна територія з відносно одно­рідними умовами існування, населена взаємопов’я­заними популяціями, що складаються з різних видів, об’єднаних між собою фізичним середовищем жит­тя, колообігом речовин і потоками енергії. Основою будь-якого біогеоценозу є фотосинтезуючі організми.

Отже, поняття «екосистема» і «біогеоценоз» досить близькі, але не тотожні. Біогеоценоз, на відміну від екосистеми, конкретніше поняття, оскільки він зай­має ділянку місцевості з однорідними умовами існу­вання та певним рослинним угрупованням.

8. Гідробі­онти заселили всі зони Світового океану. Ті з них, які мешкають у товщі води, входять до складу план­ктону або нектону. Планктонні (від грец. планк- тос - блукаючий) організми (деякі бактерії, ціанобактерії, водорості, найпростіші, медузи, дрібні ракоподібні, личинки риб) не здатні протидіяти те­чіям, тому розносяться ними на великі відстані. їхні пристосування до існування в товщі води пов’язані з забезпеченням плавучості: дрібні розміри, різно­манітні вирости, зменшення щільності тіла (полег­шення скелетних елементів, наявність газових вакуолей, жирових включень ).

Нектонні (від грец. нектос - плаваючий) орга­нізми (більшість риб, головоногих молюсків, кито­подібні) здатні активно пересуватись у товщі води, незалежно від напрямку течії. Вони мають обтічну форму тіла і добре розвинені органи руху.

До складу бентосу (від грец. бентос - глибина) входять організми, які мешкають на поверхні або в товщі дна водойм (форамініфери, коралові поліпи, круглі та малощетинкові черви, деякі молюски і ракоподібні, голкошкірі, придонні риби, деякі водо­рості, бактерії). Ці організми мають пристосування для пересування по дну водойм або прикріплення до нього, часто здатні закопуватись у його товщу.

9. рослини - заєць – лисиця - вовк

1.Визначаємо суху масу тіла вовка :

50 кг – 100%

х кг - 40% х= 20 кг

2.На підставі правила екологічної піраміди визначаємо скільки потрібно рослинної маси:

20000 кг - 2000 кг - 200 кг - 20 кг

рослини - заєць - лисиця - вовк

3. Визначаємо площу даного біоценозу, якщо відомо, що суха біомаса наземної рослинності з 1 м² становить 1кг.

1 м² - 1 кг

х м² - 20000 кг х= 20000 м² = 2 га.

Відповідь: 2 га.

Варіант №5

1. а)

2. в)

3. г)

4. а)

5. в)

6. У складі сучасної біосфери налічують близько 3 млн видів живих істот, з них тварин - понад 2 млн, рослин близько 600 тис., решта - це гриби, прокаріоти та віруси. Життя на Землі існує близько 3,8 млрд років. Учені підрахували, що у викопному стані збереглося не більш як 0,1-1% вимерлих видів, з яких нині відомо близько мільйона. Тому реальна кількість видів, які живуть тепер чи існували в минулому на нашій планеті, становить від 100 мільйонів до мільярда.

Учені встановили наступні систематичні категорії.Різні види об’єднують у групи (таксони) вищих рангів (ка­тегорій). Основні систематичні категорії, кожна з яких має індивідуальну наукову (латинську) назву-це вид, рід, родина, ряд (у ботаніці - порядок), клас, тип (у ботаніці - відділ), царство. Кожен вид повинен обо­в’язково бути класифікований, тобто віднесений до кожної з вказаних категорій.