Т е м а Звільнення від покарання та його відбування.

1. Звільнення від покарання та його види.

2. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

5. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

7. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням, умови і порядок їх застосування.

8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

9. Звільнення від відбування покарання у зв’язку з хворобою засудженого.

10. Амністія та помилування.

1. Звільнення від покарання та його види. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування

Інститут звільнення від покарання та його відбування пред­ставлений розділом XII Загальної частини та розділом II Прикін­цевих та перехідних положень КК.

Під звільненням від покарання та його відбування розуміють передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його від­бування.

Аналіз положень зазначених розділів КК дає підстави виділити такі види звільнення від покарання та його відбування:

1. Звільнення від покарання без його призначення: 1) у зв'язку з втратою особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 КК); 2) у зв'язку з давністю притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 КК); 3) у зв'язку з хворобою особи (ч. 2 та ч. З ст. 84 КК); 4) неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК).

2. Звільнення від подальшого відбування покарання: 1) із ви­пробуванням (статті 75 та 104 КК); 2) із випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК); 3) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (статті 80 та 106 КК); 4) умовно-дострокове звільнення (статті 81 та 107 КК); 5) у зв'язку з психічною хворобою (ч. 1 ст. 84 КК); 6) у зв'язку з іншою (не психічною) тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК); 7) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК); 8) у зв'язку із законом про амністію (ч. 2 ст. 86 КК); 9) у зв'язку з актом помилування; 10) у зв'язку з декриміналізацією діяння, за яке особу засуджено (ч. 2 ст. 74 КК); 11) у зв'язку з вимогами II розділу Прикінцевих та перехідних положень КК (пункти 1, 6-8, 11; ч. 1 п. 14; пункти 15-18).

Крім цього, КК передбачає випадки заміни покарання більш м'яким: а) невідбутої частини покарання (ст. 82 КК); б) вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років (ч. 4 ст. 83 КК); в) у зв'язку із законом про амністію (ч. З ст. 86 КК); г) на під­ставі акту про помилування (ст. 87 КК), а також пом'якшення по­карання: а) на підставі закону про амністію (ч. 2 ст. 86 КК); б) на підставі акту про помилування; в) якщо призначена засудженому міра покарання перевищує санкцію нового закону (ч. З ст. 74 КК); г) на підставі вимог розділу II Прикінцевих та перехідних поло­жень КК (пункти 4, 5, 9, 10, ч. 2 п. 14).

Випадки заміни покарання більш м'яким та пом'якшення пока­рання, передбачені КК, не звільняють засудженого від покарання чи його відбування, проте поліпшують його правове становище і впливають на подальше відбування покарання.

За наявності визначених у КК підстав винна у вчиненні злочину особа може бути повністю або частково звільнена від покарання за вчинене. На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується до вже засуджених осіб. Звільнення від покарання здійснюється тільки судом (крім випадків звільнення на підставі закону України про амністію чи акта про помилування – ч.1 ст. 74 КК).

Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбуття покарання або коли досягнення її мети надалі стає неможливим і безцільним.

КК передбачає різні види звільнення від покарання. Їх частіше за все об’єднують у дві групи: звільнення безумовне і звільнення умовне.

При безумовному звільненні перед особою не ставляться які-небудь вимоги в зв’язку з її звільненням. До них відносять – ч.4 ст.74; ст.49; ст.80; ст.82; ст.84 КК.

При умовному звільненні особі пред’являються визначені законом вимоги, які вона має виконати протягом певного іспитового строку. Порушення цих вимог тягне за собою скасування застосованого судом звільнення від покарання. До них відносять – ст.75 – 79; ст.81; ст.83.

Особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом’якшує призначене покарання ч.ч.2,3 ст.74 КК. Ч. 1 ст. 58 Конституції та ст.5 КК встановлюють принцип, згідно з яким закон та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо новий закон пом’якшує караність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знов виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

Амністія і помилування частіше за все носять безумовний характер, хоча можуть бути (в особливості амністія) й умовними.