19. Умови виникнення людської свідомості.

Головною передумовою виникнення людської свідомості було утруднення умов існування людиноподібних істот - антропоїдів. На біологічному етапі розвитку психіки виникли передумови для появи свідомості. Праця, суспільний спосіб життя — це головні чинники історичного розвитку людської свідомості як вищої форми психіки. Головною умовою виникнення і розвитку людської свідомості є спільна продуктивна опосередкована мовою гармотна діяльність людей. Це така діяльність, яка вимагає кооперації, спілкування і взаємодії людей один з одним. Вона припускає створення такого продукту, який усіма учасниками спільної діяльності визнається як мета їх співпраці. Із самого початку філо- і онтогенетичного виникнення і розвитку людської свідомості її суб'єктивним носієм стає мова, яка спочатку виступає як засіб спілкування, а потім стає й засобом мислення. Спочатку з'явилась колективна, а потім індивідуальна свідомість, причому така послідовність розвитку характерна не лише для філогенезу, але і для онтогенезу свідомості. На початковому етапі розвитку свідомість людини є спрямованою на зовнішній світ. Людина усвідомлює, що знаходиться поза ним, сприймає себе відокремленою від нього. Пізніше з'являється здатність рефлексії, тобто усвідомлення того, що сама людина для себе може і повинна стати об'єктом пізнання. Отже, першим напрямом в розвитку свідомості можна визначити рефлексію. Другий напрям пов'язаний з розвитком мислення і поступовим з'єднанням думки із словом. Паралельно з цим розвивається мова, що використовується для кодування здобутих знань. В даний момент історії свідомість людей продовжує розвиватися, причому цей розвиток відбувається з прискоренням, викликаним стрімким науковим, культурним і технічним прогресом.

20 чим відрізняється свідомість людини від психіки тварин. Ці відмінності можна звести до трьох основних: 1) людині властиво абстрактне, понятійне мислення, якого немає у тварин; 2) людина користується мовою, другою сигнальною системою, якої немає у тварин; 3) людина здатна не тільки відображати світ у своїй свідомості, але й цілеспрямовано його перетворювати. Іншими словами,свідомості людини властива творчо-конструкторська функція.

21.Структурні компоненти свідомості

Свідомість – це найвищий рівень психічного відображення навколишньої дійсності, що розвинулось у людини як суспільної істоти внаслідок оволодіння мовою і спільною діяльністю з іншими людьми.

Структура свідомості:

1. Розрізнення об’єкта і суб’єкта пізнання, виділення себе в предметному світлі як суб’єкта пізнання, розрізнення суб’єкта «Я», та об’єкта «не Я»,протиставлення себе як особистості іншому об’єктивному світові. Характерним для цього є самопізнання, що стало підґрунтям для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і морально-психологічних якостей. Формування «Я- концепції»- динамічної системи уявлень про себе.

2. Сукупність знать про навколишній світ, наявність цілісного світогляду, цілісної картини світу.

3. Здійснення цілеспрямованої діяльності, тобто здатності людини ставити мету своєї діяльності та передбачати результат.

4. Наявність емоційно-оцінних суджень і ставлень, тобто ставлення особистості до об’єктивної дійсності, до інших людей, до себе. Це ставлення виявляється в оцінюванні та самокритиці.

22.Прояви і функції несвідомого

Несвідоме в особі людини - це ті якості, інтереси, потреби і тому подібне, які людина не усвідомлює у себе, але які йому властиві і проявляються в різноманітних мимовільних реакціях, діях, психічних явищах. Одна з груп таких явищ - помилкові дії: обмовки, описки, помилки при написанні або слуханні слів. У основі другої групи несвідомих явищ лежить мимовільне те, що забуває імен, обіцянок, намірів, предметів, подій і іншого, що прямо або побічно пов'язано для людини з неприємними переживаннями. Третя група несвідомих явищ особового характеру відноситься до розряду представлень і пов'язана із сприйняттям, пам'яттю і уявою : сновидіння, марення, мрії.

23.Спільне та відмінне у активності людини

Загальною характеристикою живих істот є їх активність. Джерелом активності живих організмів є потреби, завдяки яким усе живе діє певним чином та в певному напрямі. Активність людини зумовлена потребами, які формуються в суспільстві в процесі виховання.

Активність людини є джерелом її розвитку, визначає діяльність і є її рушійною силою.

Діяльність - це активність людини, що має усвідомлюваний характер і спрямована на досягнення поставленої мети, що визначається потребою

Принципова відмінність активності та діяльності полягає в тому, що діяльність виходить із потреби в предметі, а активність - із потреби в діяльності. Активність не тільки якісно притаманна самій діяльності (наприклад - праці), а й надає їй певного "забарвлення". Активність визначає діяльність і є рушійною силою, джерелом пробудження в людини її "потенціалів".

Активність начебто передує діяльності в часі: до початку діяльності ми ще не можемо щось змінити, передумати, поліпшити, адже це можна зробити в процесі самої діяльності. До початку діяльності ми активно вибираємо, що саме бажано, вільно плануємо, думаємо, за допомогою яких способів та якими засобами чогось досягти. Активність не тільки передує діяльності, а й "супроводжує" її протягом усього процесу. Не можна уявити оптимальної діяльності, позбавленої активності.

основною властивістю активності є належність її людині, суб'єкту, поза яким вона не може існувати. Активність виникає як життєвий витвір особистості, яка усвідомлює, що все необхідне від суспільства вона одержить завдяки своїй діяльності (праці), якою вона обмінюється з іншими людьми.