3. Предмет психології впродовж її розвитку.

Перші грецькі філософи вивчали поведінку людей та їх властивості опираючись на міфи.Вершиною психології в період античності стало вчення засновника психологічної науки давньогрецького філософа Арістотеля.Згідно з теорією Арістотеля душа — це двигун, який дозволяє живій істоті реалізувати себе. Центр душі знаходиться в серці, куди потрапляють враження від органів чуття.

Середньовічні психологічні погляди формувалися, головним чином, під впливом теології. В 17 столітті поняття «психологія» було введено в науку.

Р. Декарт відкрив рефлекторну природу поведінки, а поняття душі переосмислив у якості категорії, що відображала свідомість як безпосереднє знання суб'єкта про психічні акти. У психології XIX і XX ст. психіка розглядається як засіб і мета. У першому випадку вона виступає переважно інструментом адаптації організму до середовища, і це зумовлює здебільшого природничо-науковий напрям психології. Всі провідні напрями психології XIX і XX ст. так або інакше намагаються тлумачити психічне як функцію пристосування до середовища - природного та соціального - і відрізняються один від одного тільки тим, яке відношення вони встановлюють між цими двома боками життя.

4.Теорія фрейда і гуманістична психологія.

Фрейд казав, що все в душевному світі має свою причину. За Фрейдом у структурі особистості існує три компоненти: Воно(Ід), Я(Его) і Над-я(Супер-его). Воно(Ід) – голов, центр частина особистості майже цілком несвідома. Воно не знає цінностей, добра і зла, не зає моралі. Его(я) з одного боку слідує несвідомим інстинктам, а з іншого підкоряється вимогам реальності. Ця частина особистості відповідає за задовільну поведінку, може контролювати і придушувати інстинкти. Супер-его слугує місцем, де зберігаються моральні установки, норми поведінки. Супер-его витісняють у сферу несвідомого або підсвідомого.

У гуманістичній психології основними предметами виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, психіч здоровя, міжособистісні стосунки. Гум психол опирається на екзистенціалізм.

5.Взаємозвязок психіки і нервової системи.

Психіка являє собою властивість мозку, а психіч д-сть організму здійснюється за допом. Спец. Фізіологічних механізмів. Обєднуючись у структури, вони забезпечують сприйняття і переробку інформації, прийняття рішень, і їх виконання, орієнтацію організму в середовищі, його активну поведінку. Тому знання анатомо-фізіологічних особливостей нервової системи людини необхідні для розуміння матеріальної основи психіки.

Розглядаючи найпростіший організм - амебу, бачимо, що одна й та ж клітина є і органом чуття, і органом травлення, і опорно-руховим органом. Тому в складній природній системі життєві можливості амеби невеликі. Цс призвело до появи більш розвинених форм життя, де з'являються спеціальні органи, кожен з яких відповідає за свою специфічну сферу пізнання навколишнього і внутрішнього середовища. Вони складаються з клітин, функцією яких є сприймання сигналів.

Навколишнє та внутрішнє середовище все більше ускладнювалось, і рецептори та ефектори теж піддавалися еволюційним змінам.При все більш зростаючому потоці сигналів із зовнішнього та внутрішнього середовищ знадобився нерозривний зв'язок між рецепторами та, як закономірність, між ефекторами. Завдяки цьому і утворилася нервова система (НС).