29 Психологічні механізми сприйняття людини людиною.

У процес спілкування включені щонайменше дві людини.

В актах взаємного пізнання має бути виділено дію трьох найважливіших

механізмів міжособистісного сприйняття: ідентифікації, рефлексії і стереотипізації. 

Ідентифікація - це спосіб розуміння іншої людини через

усвідомлене чи несвідоме уподібнення його характеристикам

самого суб'єкта. У ситуаціях взаємодії люди роблять

припущення про внутрішній стан, наміри, думки, мотиви і

почуття іншої людини на основі спроби поставити себе на

його місце. Однак суб'єкту спілкування важливо не тільки

відсторонення, з боку зрозуміти іншу людину, але і взяти

до уваги, як індивід, що вступив з ним в спілкування, буде

сприймати і розуміти його самого.  На процес спілкування впливають такі психологічні

ефекти: каузальна атрибуція, установка, ефект ореолу,

стереотипізація, атракція.  Каузальна атрибуція (від лат. приписування) – приписування

іншій людині непритаманих їй рис. Установка – попередньо

сформована готовність сприймати іншого під певним кутом

зору.

Атракція – (від лат. притягувати) –

привабливість одного партнера спілкування до іншого.

Форми атракції: симпатія, дружба, кохання.  рефлексія – це міркування, самовладання, осмислення,

самоаналіз своєї діяльності в системі відношень зі світом,

у якому живе особистість

Стереотипізація - класифікація форм поведінки та інтерпретація

їх причин через зіставлення зі зразками, що відповідають соціальним стереотипам.

30. Зворотний зв'язок,функції

Спілкування, не може бути зведене до простої передачі інформації. Для того щоб бути успішним, воно обов'язково припускає наявність зворотного зв'язку - отримання суб'єктом інформації про результати взаємодії.

Основна функція зворотного зв'язку, що відбувається між студентом і викладачем, або між двома чи більше студентами, розкрити, як саме здійснюється навчальна діяльність, щоб запроектувати і розробити детально систему навчальних діянь, які забезпечували ефективне досягнення навчальних цілей. Інформація, що йде каналом зворотного зв'язку від навчаємого до викладача, містить відомості про хід пізнавальної діяльності навчаємого і допомагає побудувати повну картину процесу розв'язання проблеми, обмінятися думками щодо вдосконалення його та ін. Можна визначити наступні функції зворотного зв'язку [6]:

1. інформування навчаємого про припущену помилку;

2. надання допомоги для її виправлення;

3. підвищення мотивації за допомогою аналізу ходу діяльності навчаємого та обговорення результатів її

4.вирівнювання навчальної траєкторії з метою оптимізації процесу навчання.

Залежно від того, які функції переважують, розрізняють два типи зворотного зв'язку: інформаційно- повідомлюючий та аналітично-результативний.

Зворотний зв'язок відбувається у різних формах. Основною і найбільш розвиненою з них є діалог, присутність якого у всіх формах навчання визначається цілями цього процесу - творчого розвитку і самовдосконалення. Наявність діалогу в тексті забезпечується в основному запитально-відповідевою формою передачі інформації. При цьому більшість питань повинна бути не риторичною, а відкритою з метою навчання студентів технології самого процесу спілкування. Гуманізація людського спілкування вимагає засвоєння таких засобів впливу, які не обмежують свободу думок, прагнення до самоствердження, всебічного розвитку. Ними є переконання, прохання, порада. Викладач повинен знати і влучно застосовувати засоби міжособового впливу. Навчання, за будь-якою технологією, не може йти "автоматизовано", торованим шляхом, бо це практично виключає творчість з навчального процесу.

31.Ознаки.за якими класифікують групи

Протягом життя кожна людина безпосередньо взаємодіє і спілкується з іншими людьми, реалізуючи свою суспільну сутність. Таке спілкування відбувається в групах.

Група — об'єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, що виявляється в їх сумісній діяльності, зокрема в спілкуванні.

Багатство ознак, які при цьому можна обрати за критерій, породжує різноманітні її варіанти. Так, залежно від того, безпосередніми чи опосередкованими є взаємозв'язки між індивідами, групи поділяють на умовні й реальні.

Умовна група — об'єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки. Реальна група — контактне об'єднання людей, яке утворилося на основі спільної для них просторово-часової ознаки. Реальні групи бувають малими і великими.

Мала група — відносно стійке об'єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт індивідів, пов'язаних між собою спільними цілями, завданнями.

У психології малі групи часто поділяють на первинні та вторинні.

Первинна група — об'єднання людей, пов'язаних між собою родинними узами, дружбою чи спільними інтересами.Вторинна група — де об'єднання декількох первинних груп.

За способом утворення групи поділяють на формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні).

Формальна група — група, що має зовнішньо задані соціально значущі цілі діяльності, юридично визначений статус, нормативно закріплену структуру, призначене чи обране керівництво і встановлені права та обов'язки осіб, які належать до цієї групи. Неформальна група не має юридично зафіксованого статусу. Вона виникає на основі єдиної спрямованості психологічної мотивації — симпатії, зближення поглядів, переконань, визнання авторитетності, компетентності окремих осіб у конкретних видах діяльності, певних захоплень у вільний час.

За ознакою ставлення особистості до внутрішніх норм виділяють референтну (еталонну) групу.

Референтна (еталонна) група — реальна чи уявна група, погляди, норми якої є зразком для особистості.

За рівнем розвитку всі групи поділяють на чотири види: дифузні, асоціації (просоціальні й асоціальні), корпорації й колективи.

Дифузна група — нестійке короткочасне об'єднання людей, що виникає лише на основі особистісно-значущої діяльності. Асоціація — група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для кожного зміст спільної діяльності. Залежно від спрямованості діяльності асоціації поділяють на просоціальні й асоціальні.

Корпорація— група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для її членів, але асоціальний зміст групової діяльності.Колектив— група, в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним і особистісно-значущим змістом спільної діяльності. Він є найвищим рівнем розвитку групи.Колектив є ідеальною з погляду суспільства спільнотою.

Отже, класифікація груп за рівнем їх розвитку ґрунтується на основі міжособистісних стосунків, які виникають в умовах спільної діяльності.