15.4. Математико-картографічна модель

ОПТИМАЛЬНОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИЗАЦІЇ

СОЦІОЕКОСИСТЕМИ

Однак, незважаючи на всю свою корисність, математико-карто-графічна модель оптимального функціонального зонування соціо­екосистеми не вирішує всіх питань оптимізації природокористу­вання. Навіть при найбільш раціональному розподілі території со­ціоекосистеми між різними ВГВТ залишається невирішеною проб­лема визначення оптимального режиму природокористування в межах виділених фукціональних зон. Такий режим повинен за­безпечувати одержання максимального економічного ефекту при збереженні динамічної рівноваги складових геоекосистем, тобто без перевищення господарською діяльністю гранично допустимих антропогенних навантажень (ГДАН) на геоекосистеми в межах досліджуваної соціоекосистеми.

У зв'язку з цим наступною стадією математико-картографічного моделювання є трансформування моделі оптимального функціо­нального зонування (ОФЗ) в модель оптимальної функціональної структуризації (ОФС) соціоекосистеми. Картографічна частина мо­делі має бути доповненою картами геоекологічного районування і шкідливих антропогенних навантажень та медико-географічними картами. Карта геоекологічного районування повинна відображати поширення в межах досліджуваної соціоекосистеми різних типів геоекосистем. Карти негативних антропогенних навантажень мають відбивати просторову мінливість різних видів забруднення природних компонентів соціоекосистеми: хімічного, механічного, радіоактивного, біологічного, електромагнітного, шумового тощо. Медико-географічні карти повинні показувати поширення різних захворювань людей., тварин та рослин, викликаних забрудненням середовища та іншими чинниками, що погіршують якість життєво­го середовища.

У ролі обмежень в моделі оптимальної функціональної струк- туризації соціоекосистеми повинні виступати гранично допустимі антропогенні навантаження (ГДАН) на різні типи геоекосистем. Як показує практика, у міру збільшення того чи іншого виду наванта­ження на геоекосистему її стан прогресуюче погіршується. ГДАН -це та критична межа для певного виду навантажень, при переви­щенні якої повністю руйнуються регенераційні механізми геоеко­системи даного типу і навіть з припиненням антропогенного тис­ку вона деградуватиме до повного руйнування - „смерті". Тому дуже важливим етапом створення моделі оптимальної функціо­нальної структуризації соціоекосистеми є проведення натурних спостережень і експериментів для визначення в кількісних показ­никах стосовно різних видів антропогенного тиску ГДАН на кож­ний тип геоекосистем, що мають місце у досліджуваній соціоеко-системі.

Програмне забезпечення моделі повинне надавати можли­вість встановлювати величини антропогенних навантажень на кожен КЕ території соціоекосистеми. Якщо прийняти відсутність навантаження за 0, а величину ГДАН за 1, розміри навантажень у вказаному інтервалі (від 0 до 1) будуть вимірюватися в долях одиниці. Тоді у будь-який час можна буде одержувати машинні карти, що відображатимуть стан кожної геоекосистеми і всієї соціоекосистеми в цілому. Ці карти залежно від заданої програми зможуть відображати або числові показники навантажень для кожного КЕ, або виділити цілі поля КЕ, що потрапили у певні ін­тервали цих показників, які відповідають тому чи іншому стану

геоекосистеми, наприклад: „відмінний стан" - 0, „добрий"

> 0 / >0,2, „задовільний" - > 0,2 / 0,4, „поганий"-> 0,4 / 0,6,

„загрозливий" - > 0,6 / 0,8, „критичний" - > 0,8 / <1,0, „ка­тастрофічний" - > 1,0.

Така модель дасть змогу „програвати" на ЕОМ і прогнозувати наслідки різних варіантів запланованих господарських заходів, що супроводжуватимуться новими антропогенними навантаженнями на ті чи інші геоекосистеми, встановлювати ступінь загрози цих заходів для динамічної рівноваги геоекосистем. Адже рівновеликі додаткові навантаження, залежно від типу геоекосистеми (і від її

вразливості на даний вид навантажень) та, від ступеня існуючої на-

вантаженості, можуть спричинювати неоднозначні наслідки - від маловідчутних до катастрофічних (якщо сумарне навантаження на геоекосистему наблизиться або перевищить ГДАН).

Однак визначити за допомогою моделювання правильну стра-

тегію природокористування це ще не означає втілити її у життя, Для того щоб перейти від прогнозування можливого розвитку со­ціоекосистеми до керування цим розвитком, потрібні надійні еко-

237

номічні важелі. В умовах ринкової економіки такими важелями стає диференційована (залежна від наявності в соціоекосистемі тих чи інших природних ресурсів і попиту на них, а також від стану кожної складової геоекосистеми) плата за використання та по­шкодження різних видів природних ресурсів: водних, повітряних, земельних тощо.

Залежно від попиту (потреби суспільства в певному ресурсі) і пропозиції (можливості природної підсистеми соціоекосисте-ми відносно „безболісно" задовільнити цей попит) встановлю­ється для кожної соціоекосистеми середня плата за одиницю ви­міру кожного ресурсу. Проте соціоекосистеми складаються з ці­лої мозаїки різнотипних геоекосистем, які неоднаково вразливі щодо різних антропогенних навантажень, по-різному наванта­жені, а також мають різну соціальну, економічну та екологічну цін­ність. Тому, щоб забезпечити оптимальний режим природокористу­вання в соціоекосистемі, необхідно ввести в модель ОФС не лише середню вартість одиниці виміру кожного природного ресурсу, а й підвищуючі коефіцієнти геоекологічної небезпеки, созологіч-ної цінності та антропоекологічної небезпеки, які залежать від неоднорідності території досліджуваної соціоекосистеми (див. розділ 12).

В ідеальному варіанті до імітаційної моделі ОФС на машинних носіях має бути підключений дистанційний супутниковий геомоні-торинг, який автоматично буде відображати всі зміни в стані геоекосистем досліджуваної соціоекосистеми під впливом госпо­дарської діяльності і тим самим коригувати у часі зміну розмірів плати за використання та пошкодження природних ресурсів у різ­них геоекосистемах. Це зробить модель ОФС більш мобільною і ефективною у вирішенні головного завдання прикладної соціоло­гії - оптимізації регіональних і локальних соціоекосистем та керу­ванні їхнім гармонійним розвитком.