228 15.2. Етапи математико-картографічного моделювання соціоекосистеми

Математико-картографічне моделювання соціоекосистеми складається з ряду послідовних етапів, які наглядно відображені на рис. 14.2 і рис. 14.3. На першому етапі моделювання досліджу­ваної соціоекосистеми необхідно створити її концептуальну мо­дель, яка, залежно від поставленої мети моделювання, визначає склад вхідних змінних параметрів та обмежень, що вводяться у імітаційну модель. Такими вхідними змінними параметрами є на­самперед показники властивостей тих природних та соціально-економічних компонентів, які є визначальними для вирішення поставленої задачі, а також оціночні бальні шкали цих показників. Головними обмеженнями виступають гранично допустимі антропо­генні навантаження (ГДАН) на складові геоекосистеми, при пере­вищенні яких починаються незворотні процеси руйнування цих геоекосистем. Можуть також вводитися у модель обмеження економічного характеру, що відбивають економічні можливості досліджуваної соціоекосистеми.

На другому етапі відповідно до поставленого завдання матема-тиками-програмістами розробляється пакет прикладних програм для моделювання на ЕОМ. Внаслідок надзвичайної складності со-ціоекосистем та процесів, що в них відбуваються, при моделюван­ні їх повинні застосовуватись найбільш потужні ЕОМ з великою єм­кістю зовнішньої пам'яті (від кількох десятків до кількох сотень мегабайт) для формування дуже об'ємної бази даних моделі.

На третьому етапі на. основі аналізу ретроспективної інформа­ції, комплексного натурного вивчення території соціоекосистеми та матеріалів дистанційного зондування поверхні Землі аерокос­мічними апаратами створюються покомпонентні аналітичні та син­тетичні картографічні моделі (тематичні карти), які відображають необхідну інформацію про стан та просторову мінливість її природ­них та соціально-економічних компонентів. Склад та інформативне навантаження цих карт безпосередньо залежать від кінцевої ме­ти моделювання, що зумовлює склад вхідних змінних параметрів, які вводяться у імітаційну модель. У зв'язку з цим згадані тематич­ні карти суттєво відрізняються від традиційних загапьнонаукових

229

карт своєю прикладною спрямованістю на вирішення конкретного соціоекологічного завдання. Однак це не перешкоджає їм мати певне галузеве значення і використовуватися при вирішенні окре­мих питань галузевого природокористування.

Масштаби цих карт визначаються рангом досліджуваної соціо-екосистеми. При математико-картографічному моделюванні дер­жавних соціоекосистем найбільш доцільно створювати картогра­фічні моделі в масштабах 1 : 1 000000 або 1 : 500000; обласних -1:200000 або 1:100000, районних - 1: 50000 або 1 : 25000, сіль­ськогосподарських та міських - 1 : 10000, 1 : 5000 або 1 : 2000. На четвертому етапі здійснюється зняття з карт тематичної ін­формації, її кодування і занесення в базу даних моделі на машин­них носіях. Для цього на кожну карту почергово для тих показни­ків, які прийняті за вхідні змінні параметри імітаційної моделі, на­кладаються аркуші кальки чи прозорої лавсанової плівки з нанесе­ною на них умовною координатною сіткою із розміром комірки 1 см на 1 см. У внутрішнє поле кожної такої квадратної комірки (координатного елемента - КЕ) вписується усереднене для дано­го КЕ числове значення величини кожного показника або числовий код відповідного інтервалу оціночної шкали даного показника. Ці цифри з кожного КЕ, що мають свою просторову прив'язку в пам'я- ті ЕОМ, заносяться в базу даних моделі соціоекосистеми разом із оціночними бальними шкалами відповідного показника.

На п'ятому етапі в діалоговому режимі „ЕОМ - експертна гру­па" здійснюється згідно з програмним забезпеченням моделі імі­таційне моделювання на ЕОМ, внаслідок якого одержуються ма­шинні карти, що відображають результати моделювання. Вони трансформуються у підсумкові організаційно-господарські карти, які використовуються як наукова база при складанні планів соці-ально-економічного розвитку соціоекосистем та оптимізації при­родокористування в досліджуваній соціоекосистемі.