- •1.2. Формування глобальної земної соціоекосистеми
- •1.4. Сучасна стадія взаємодії суспільства та природи
- •1.5. Сучасна соціоекологічна ситуація
- •3.3. Соціоекосистеми як об'єкт вивчення соціоекології
- •3.4. Статус соціоекології, її структура та взаємозв'язки з іншими науками
- •3.5. Роль соціоекології
- •5.2, Багатофункціональне значення у біосфері
- •5.4. Екологія, її предмет, об'єкт
- •6.2. Геологічне середовище і взаємодія з ним людського суспільства
- •72. Вплив на грунти
- •7.3. Оптимізація сільськогосподарських соціоекосистем
- •8.2. Вимоги до якості води
- •8.3. Антропогенний вплив на гідросферу та його негативні наслідки
- •8.4. Стад», види та джерела забруднення поверхневих і підземних вод
- •8.6. Принципи раціонального використання
- •8.7. Очищення стічних вод
- •8.8. Санітарна охорона вод
- •8.9. Контроль за станом водного середовища
- •9. Методологічні аспекти взаємодії суспільства і природи.
- •9.2. Склад і будова атмосфери
- •9.3. Походження атмосфер планет
- •9.7. Проблема стратосферного озону
- •9.8. Проблема антропогенних змін
- •9.9. Антропогенні забруднення навколоземного простору
- •9.11. Про раціональне використання атмосфери
- •10.2. Негативний вплив на людство
- •10.3. Урбанізація та її негативні наслідки
- •10.4. Гігієна, медична географія,
- •11.2. Джерела і види руйнування та забруднення навколишнього середовища
- •11.3. Екологічна технологія, її предмет
- •12.2.Принципи природокористування
- •12.3. Економіка природокористування, її предмет,
- •13.2. Головні джерела соціоекологічного права в україні
- •13.3. Правова охорона земельних
- •13.7. Правова охорона тваринного світу
- •13.8. Правова охорона атмосферного повітря
- •13.9. Правовий режим природно-заповідного фонду україни
- •13.10. Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування
- •14. Урбоекологія та проблеми фітомеліорації
- •228 15.2. Етапи математико-картографічного моделювання соціоекосистеми
- •15.3. Математико-картографічна модель
- •15.4. Математико-картографічна модель
13.10. Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування
Управління охороною навколишнього середовища полягає у здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, Прогнозування, екологічної експертизи, контролю, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності для охорони, збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища, Державне управління у галузі охорони навколишнього середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, державна адміністрація, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноважені на те державні органи.
До спеціально уповноважених органів відноситься Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке здійснює комплексне надвідомче управління в галузі охорони навколишнього середовища, державний контроль за охороною і вико-
207
ристання земель, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, за додержанням норм екологічної безпеки. Це Міністерство здійснює державну екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил республіки, а також проектів на будівництво, реконструкцію підприємств та інших об'єктів, які негативно впливають на стан навколишнього середовища і здоров'я людини; воно може обмежити чи припинити діяльність об'єктів і підприємств, експлуатація яких здійснюється з порушенням діючого законодавства, перевищенням лімітів викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище; подає позови до суду (арбітражного суду) на відшкодування збитків, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Функції охорони і використання окремих об'єктів природи виконують відповідні міністерства і державні комітети." землі - Державний комітет України по земельних ресурсах; надр - Державний комітет України по геології і використанню надр; лісу і тваринного світу - Міністерство лісового господарства України; контроль за дотриманням санітарних норм навколишнього середовища -Міністерство охорони здоров'я України тощо.
Органи державного управління охорони навколишнього середовища виконують покладені на них функції на основі широкої гласності разом з громадськими природоохоронними організаціями. Громадські природоохоронні об'єднання мають право: розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми в засобах масової інформації; утворювати фонди охорони природи; брати участь у проведенні державними органами управління в галузі охорони навколишнього середовища перевірок виконання підприємствами, установами і організаціями природоохоронних планів і заходів, дотримання вимог відповідного законодавства. Вони можуть про- водити громадську екологічну експертизу, обнародувати її резуль- тати і передавати її органам, уповноваженим приймати рішення; одержувати інформацію про стан навколишнього середовища, джерела його забруднення.
Громадські природоохоронні об'єднання мають право вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду, подавати до суду позови про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю громадян і майну громадських об'єднань порушенням природоохоронного законодавства. 13.11. УЧАСТЬ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища цілком відповідає національним інтересам України, певною мірою сприяє вирішенню соціоекологічних проблем, дає можливість поширювати і використовувати передовий зарубіжний досвід у сфері гармонізації взаємовідносин суспільства та природи. 208
Ця робота здійснюється відповідно до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", постійно координується з Міністерством закордонних справ України і включає багатостороннє і двостороннє співробітництво, організацію виконання міжнародних зобов'язань України, взаємодію з організаціями, фондами, банками, які надають кредити і безоплатну технічну допомогу.
Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України підтримує робочі контакти з Європейською економічною комісією ООН, Всесвітньою метеорологічною організацією, Програмою ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП), ЮНЕСКО, ЮНІДО тощо. Воно організовує і контролює виконання 25 міжнародних договорів, конвенцій та протоколів у галузі охорони навколишнього середовища, укладених за участю України.
За останній час підписані українсько-американська та українсько-угорська міжурядові угоди про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища. Аналогічні міжвідомчі угоди укладені з польським міністерством та латвійським комітетом охорони навколишнього середовища. Підписано також українсько-польсько-словацьку угоду про створення міжнародного біосферно-го заповідника в Східних Карпатах. Всі ці документи доповнюються конкретними планами реалізації, які в основному виконуються.
Україна активно співпрацює з експертами в галузі навколишнього середовища Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Глобального екологічного фонду. її включено до міжнародних проектів по Чорному морю, басейну Дунаю і окремо - по дельті Дунаю. Для ефективної участі в зазначених проектах у країні визначені національні координатори та створені відповідні робочі групи.
Делегація України брала участь у конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) у червні 1992 р. Учасники Бразильського форуму були ознайомлені з соціоекологічними проблемами України. На цій конференції українською делегацією були поставлені питання глобального звучання про формування групи країн з перехідною економікою, про екоконверсію, банки даних про „чисті" технології.
