- •1.2. Формування глобальної земної соціоекосистеми
- •1.4. Сучасна стадія взаємодії суспільства та природи
- •1.5. Сучасна соціоекологічна ситуація
- •3.3. Соціоекосистеми як об'єкт вивчення соціоекології
- •3.4. Статус соціоекології, її структура та взаємозв'язки з іншими науками
- •3.5. Роль соціоекології
- •5.2, Багатофункціональне значення у біосфері
- •5.4. Екологія, її предмет, об'єкт
- •6.2. Геологічне середовище і взаємодія з ним людського суспільства
- •72. Вплив на грунти
- •7.3. Оптимізація сільськогосподарських соціоекосистем
- •8.2. Вимоги до якості води
- •8.3. Антропогенний вплив на гідросферу та його негативні наслідки
- •8.4. Стад», види та джерела забруднення поверхневих і підземних вод
- •8.6. Принципи раціонального використання
- •8.7. Очищення стічних вод
- •8.8. Санітарна охорона вод
- •8.9. Контроль за станом водного середовища
- •9. Методологічні аспекти взаємодії суспільства і природи.
- •9.2. Склад і будова атмосфери
- •9.3. Походження атмосфер планет
- •9.7. Проблема стратосферного озону
- •9.8. Проблема антропогенних змін
- •9.9. Антропогенні забруднення навколоземного простору
- •9.11. Про раціональне використання атмосфери
- •10.2. Негативний вплив на людство
- •10.3. Урбанізація та її негативні наслідки
- •10.4. Гігієна, медична географія,
- •11.2. Джерела і види руйнування та забруднення навколишнього середовища
- •11.3. Екологічна технологія, її предмет
- •12.2.Принципи природокористування
- •12.3. Економіка природокористування, її предмет,
- •13.2. Головні джерела соціоекологічного права в україні
- •13.3. Правова охорона земельних
- •13.7. Правова охорона тваринного світу
- •13.8. Правова охорона атмосферного повітря
- •13.9. Правовий режим природно-заповідного фонду україни
- •13.10. Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування
- •14. Урбоекологія та проблеми фітомеліорації
- •228 15.2. Етапи математико-картографічного моделювання соціоекосистеми
- •15.3. Математико-картографічна модель
- •15.4. Математико-картографічна модель
13.9. Правовий режим природно-заповідного фонду україни
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів і об'єктів визначені в Законі України „Про природно-заповідний фонд України".
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, які повністю або частково вилучаються з господарського вжитку для збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу і фонового забезпечення моніторингу навколишнього середовища.
Природно-заповідний фонд України використовується у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих, рекреаційних та освітньо-виховних цілях. Природно-заповідний фонд України охороняється законодавством як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
У Законі дана класифікація територій і об'єктів природно-заповідного фонду, до яких належать природні території та об'єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти: ботанічні сади, дендро- логічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
На землях природно-заповідного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів і об'єктів чи перешкоджає використанню їх за цільовим призначенням.
Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду
забезпечується шляхом:
206
встановлення заповідного режиму;
організації систематичних спостережень за їхнім станом;
проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ збереження та ефективного використання їх;
дотримання вимог щодо охорони території та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності;
запровадження економічних важелів стимулювання охорони їх;
здійснення державного та громадського контролю за дотриманням режиму охорони і використання їх;
встановлення підвищеної кримінальної, адміністративної та цивільної відповідальності за порушення режиму охорони та використання їх, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів.
Управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, спеціальні адміністрації територій, що охороняються, та служби охорони, які створюються у складі адміністрації.
Правовій охороні підлягають також курортні та лікувально-оздоровчі зони, до яких відносяться території, що мають яскраво виражені лікувальні фактори: кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення, мінеральні джерела тощо. З метою охорони природних якостей і лікувальних факторів цих територій, запобігання псуванню, забрудненню та виснаженню їх встановлюються зони санітарної охорони курортів, у межах яких забороняється діяльність, що суперечить їхньому цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан цих територій.
