13.3. Правова охорона земельних

РЕСУРСІВ

Суспільні відносини у сфері охорони та раціонального викорис­тання земельних ресурсів регулюються Земельним кодексом Ук­раїни. Відповідно до Декларації про державний суверенітет Украї­ни, земля є власністю її народу. Закон встановлює три рівноправні форми власності на землю: державну, колективну і приватну. Зем­ля надається громадянам України у приватну власність або пос­тійне чи тимчасове користування (в тому числі на умовах оренди). У постійне або тимчасове користування земля надається колгос­пам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам та організаціям.

Охорона родючого шару грунту, найбільш цінних категорій зе­мель забезпечується встановленням принципу пріоритету сіль­ськогосподарського землекористування, який означає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватись, насамперед, для сільськогосподарських цілей. Для будівництва промислових підприємств, житлових будинків, залізниць, автомо­більних шляхів та інших несільськогосподарських потреб надають­ся землі, непридатні для ведення сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Земельний кодекс України передбачає особливий порядок вилу­чення цінних земель (ріллі, ділянок, зайнятих багаторічними насад­женнями ) для несільськогосподарських потреб: вилучення таких земель допускається, як виняток, за постановою Верховної Ради. Вилучення особливо цінних продуктивних земель, а також земель заповідників, національних, дендрологічних і меморіальних парків, ботанічних садів не допускається.

Землекористування в Україні є платним. Плата за землю зніма­ється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості і місцерозташування земель­ної ділянки.

Передача земельних ділянок у власність громадян проводиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їхньої компе­тенції за плату або безплатно. Безплатно надаються земельні ді-196

лянки у власність громадян у межах граничного розміру, за плату -якщо їхній розмір перевищує середню земельну частку, яка обчис­люється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів.

Землевласники і землекористувачі мають право: самостійно господарювати на землі, власності на вирощену сільськогоспо­дарську продукцію і доходи від її реалізації; використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісо­ві угіддя, водні об'єкти; власності на посіви і посадки сільськогос­подарських культур і насаджень та інші права. Втручання у діяль­ність власників землі і землекористувачів з боку державних, гос­подарських та інших організацій заборонено, за виключенням ви­падків порушення земельного законодавства. Порушені права землевласників і землекористувачів підлягають відновленню, яке здійснюється Радами народних депутатів, або судом чи арбітраж­ним судом.

Землевласники і землекористувачі зобов'язані ефективно вико­ристовувати землю і відповідно до цільового призначення підви­щувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускаючи погіршення якості земель та еколо­гічної обстановки на території в результаті господарської діяль­ності.

Охорона земель включає правові, організаційні, економічні та інші заходи, спрямовані на раціональне використання їх, запобі­гання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподар­ського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохо­ронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний харак­тер і передбачати збереження грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, гірські поро­ди, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища.

Власники землі і землекористувачі (в тому числі орендарі) повинні здійснювати раціональну організацію території; захист зе­мель від водної та вітрової ерозії, підтоплення, заболочення, засо­лення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоак­тивними речовинами та інших процесів руйнування; збереження родючості та інших корисних властивостей землі; рекультивацію порушених земель, зняття, використання і збереження родючо­го шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель; тимчасову консервацію деградованих сільськогосподар­ських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родю­чість грунтів.

197

Згідно з земельним законодавством, при розміщенні, проекту­ванні, будівництві і введенні в експлуатацію нових та реконструйо­ваних підприємств, будівель, споруд, а також впровадженні нових технологій повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо охорони земель.

Введення в експлуатацію об'єктів і застосування технологій, не забезпечених засобами захисту земель від деградації і порушення, забороняється.

Земельний кодекс України передбачає заходи заохочення, еко­ номічного стимулювання раціонального використання і охорони земель: звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають в стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їхнього стану, часткову компенсацію з коштів бюджету зниження доходу в результаті тимчасової консервації порушених не з їх вини діля­ нок, заохочення за поліпшення якості земель, виробництво еколо­ гічно чистої продукції та інші.

У Земельному кодексі України передбачено систему адмініст- ративної, кримінальної, цивільної відповідальності за порушення земельного законодавства: купівлю-продаж, дарування, заставу, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, за угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, за самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогоспо­дарських та інших угідь, забруднення їх хімічними та радіоактивни­ми речовинами, виробничими відходами і стічними водами; розмі­щення, будівництво, введення в експлуатацію об'єктів, які негатив­но впливають на стан земель; порушення вимог природоохоронно­го режиму використання земель; приховування або перекручення відомостей про стан екологічної, а також радіаційної обстановки, пов'язаний з забрудненням землі, та інші правопорушення.

Адміністративна відповідальність за порушення земельного за­ конодавства здійснюється у вигляді штрафу, який накладається на винних службових осіб, власників землі і землекористувачів інс­ пекторами Міністерства охорони навколишнього середовища. Кри­ мінальна відповідальність передбачена за самовільне зайняття земельної ділянки чи інші дії, що порушують закони. За ці дії встанов­ лено покарання у вигляді виправних робіт на строк від 6 місяців до 5 років або штраф з конфіскацією незаконно споруджених будівель. Цивільна відповідальність полягає у обов'язку підприємств, орга- нізацій, установ, службових осіб і громадян відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок порушення земельного законодавства, в доб- ровільному порядку або через органи суду та арбітраж

13.4. ПРАВОВА ОХОРОНА НАДР

Надра відповідно до законодавства - це частина земної кори,

що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простяга-

ється до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

198

Згідно з Кодексом України про надра, вони є виключною власніс­тю народу України і надаються тільки у користування для геологіч­ного вивчення; видобування корисних копалин; будівництва і екс­плуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корис­них копалин; створення геологічних територій та об'єктів, що ма­ють важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення; задоволення інших потреб.

Надра повинні продуктивно використовуватись відповідно до ці­лей, для яких вони надані. Користувачі надр зобов'язані забезпечи­ти повноту геологічного вивчення надр, їх раціональне, комплекс­не використання і охорону, а також безпечне для людей, майна та навколишнього природного середовища ведення робіт, пов'язаних з використанням надр. Вони повинні піклуватись про охорону ат­мосферного повітря, земель, лісів, вод, заповідників, пам'яток при­роди, а також будинків і споруд від шкідливого впливу гірничих ро­біт. При порушенні надрокористувачем його обов'язків раціональ­ного використання надр та їх охорони право користування надра­ми може бути повністю або частково припинене.

До основних вимог щодо охорони надр належать: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр, раціональне вилучення і використання корисних копалин і наявних у них компо­нентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з кори­стуванням надрами; охорона родовищ корисних копалин від за­топлення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або усклад­нюють їх розробку; запобігання необгрунтованій і самовільній за­будові площ залягання корисних копалин; недопущення шкідли­вого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами; запобі­гання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин, захороненні шкідливих речовин і відходів виробни­цтва, скиданні стічних вод.

Рідкісні геологічні об'єкти, мінералогічні утворення, палеонтоло­гічні, археологічні та інші об'єкти, що становлять особливу наукову і культурну цінність, можуть бути оголошені у встановленому за­коном порядку об'єктами природно-заповідного фонду України. У разі виявлення таких об'єктів при користуванні надрами корис­тувачі повинні зупинити роботи на даній ділянці і повідомити про це заінтересовані державні органи.

Порушення законодавства про надра, самовільна забудова площ залягання корисних копалин, самовільне користування над-рами, невиконання правил охорони надр і вимог щодо безпеки лю-дей, майна і природного середовища від шкідливого впливу робіт, зв'язаних з користуванням надрами, тягнуть за собою адміністра­тивну відповідальність у вигляді штрафу.

Вибіркове вироблення багатих ділянок родовищ корисних копа­лин, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних ко­палин; пошкодження родовищ корисних копалин та інші порушення

199

вимог їх раціонального використання також карається штрафом, який накладається на службових осіб.

Кримінальна відповідальність передбачена за порушення пра­вил безпеки гірничих робіт, якщо воно заподіяло шкоду здоров'ю людей, завчасно могло спричинити або спричинило людські жертви чи тяжкі наслідки. Такі дії караються позбавленням волі терміном до 8 років.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодав­ства про надра, в розмірах і порядку, встановленому законодав­ством України.

13.5. ПРАВОВА ОХОРОНА ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Відповідно до Водного кодексу України, водні об'єкти (води) ста­новлять водний фонд, до якого входять ріки, озера, водосховища, інші поверхневі водойми і водні джерела, води каналів і ставків; підземні води; внутрішні моря та інші внутрішні морські води; те­риторіальні води.

Оскільки один і той же водний об'єкт може використовуватись для різноманітних потреб промисловості, сільського, рибного гос­подарства, транспорту, в законодавстві встановлений принцип прі­оритету питтєвого і побутового водокористування. Це означає, що питтєві і побутові потреби задовольняються в першу чергу, для цих потреб надаються водні об'єкти, якість яких відповідає встановле­ним санітарним вимогам. Водні об'єкти надаються у користування при дотриманні встановлених законом вимог і умов для задово­лення питтєвих, побутових, лікувальних, курортних, оздоровчих та інших потреб населення.

З метою охорони вод законодавство обмежує скидання у вод­ні об'єкти виробничих і побутових відходів, забороняє забруднення вод отрутохімікатами та мінеральними добривами, передбачає необхідність встановлення округів і зон санітарної охорони та проведення інших водоохоронних заходів.

На водокористувачів покладається обов'язок дбати про економ­не використання вод, відновлення та поліпшення їхньої якості. Вони повинні вживати заходи до повного припинення скидання у водні об'єкти неочищених і незнешкоджених стічних вод, ефек­тивно використовувати очисні споруди.

Всі води підлягають охороні від забруднення, засмічення і ви­снаження, бо ці процеси можуть заподіяти шкоду здоров'ю насе­лення, зумовити зменшення рибних запасів, погіршення умов во­докористування та інші шкідливі наслідки. З цією метою встанов­люються зони (смуги) санітарної оборони зі спеціальним режимом, тобто території, на яких суворо обмежена господарська діяльність, що може шкідливо впливати на стан водних об'єктів.

Водне законодавство забороняє введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств та інших об'єктів, не забезпечених очисними пристроями, які попереджають забруднення і засмічення вод та шкідливу дію їх.

200

За забруднення, засмічення вод та інші порушення водного за­конодавства може наступати адміністративна, кримінальна або цивільна відповідальність. За самовільне поступання правом на водокористування, а також укладання інших угод, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на води; самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокорис­тування; забруднення і засмічення вод; пошкодження водогоспо­дарських споруд громадяни і службові особи караються штрафом. Кримінальна відповідальність, що передбачає позбавлення волі терміном до 5 років, встановлена за забруднення річок, озер та інших водних об'єктів неочищеними і незнещкодженими стічними водами, покидьками та відходами промислових і комунальних під­приємств, що може заподіяти шкоду здоров'ю людей, сільськогос­подарському виробництву або рибним запасам, а також за за­бруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей чи для живих ресурсів моря або іншими відходами і матеріалами. Цивільна відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, запо­діяних порушенням водного законодавства, які визначаються за

спеціальною методикою. 13.6. ПРАВОВА ОХОРОНА ЛІСІВ У лісовому кодексі України визначено поняття лісу як сукуп­ності землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуваниям виконують еколо­гічні, естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлу­атаційне значення і підлягають державній охороні.

Ліси України поділяються на дві групи. До першої групи пале- . жать ліси, що переважно виконують природоохоронні функції (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі), а також ліси природно-заповідного фонду. До другої групи належать ліси, що поряд з природоохоронним мають експлуатаційне значення і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснаж-ливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.

В особливо цінних лісах першої групи (лісах заповідників, на­ціональних парків, рекреаційних зон, зон округів санітарної охоро­ни курортів, зон санітарної охорони джерел водопостачання, на­селених пунктів та інших) можуть проводитися тільки санітарні рубки. В інших лісах першої групи та у лісах другої групи прово­дяться усі види рубок способами, що спрямовані на поліпшення природного складу і продуктивності лісів, поліпшення лісового се­редовища, збереження природоохоронних властивостей лісів та ефективне використання їх деревних ресурсів.

201

Усі ліси підлягають охороні від пожеж, незаконних порубок, по- рушення встановленого порядку лісокористування, а також інших діянь, що завдають шкоду лісу. Усі лісокористувачі зобов'язані за- безпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення продуктив- ності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей; дотримуватись науково обгрунтованих норм і порядку спеціально­ го використання лісових ресурсів; вести лісове господарство спо­ собами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісу, сприятливих умов для їх охорони, використан­ ня і відтворення.

За незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушення вимог пожежної безпеки в лісах; знищення або пошкодження лісу внаслідок його забруднення хіміч- ними та радіоактивними речовинами, виробничими та побутовими відходами і стічними водами; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на планта­ціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призна­чених на відновлення лісу; самовільне сінокосіння і випасання худоби в лісах, знищення корисної для лісу фауни та інші лісопору-шення передбачається адміністративна відповідальність у вигляді штрафів.