9.8. Проблема антропогенних змін

КЛІМАТУ

Другим цілком реальним наслідком антропогенних впливів на атмосферу є істотне збільшення вмісту оксиду вуглецю (IV). За останні кілька десятків років середній вміст оксиду вуглецю (IV) в атмосфері збільшився вже на 13 %. Це пов'язано як з техноген-, ними викидами С0₂ в атмосферу, так і з вирубуванням лісів (особ­ ливо тропічних), розширенням пустель, зменшенням рослинного покриву внаслідок будівництва населених пунктів, промислових підприємств, шляхів, полігонів. Зменшення площі лісів і рослинного покриву взагалі вже еквівалентне викидам в атмосферу додатко­ во близько 10 млрд т С0₂.1 ці процеси прискорюються. . Саме по собі таке і навіть значно більше зростання вмісту С0₂ в повітрі не шкодить людині і корисне для рослин, але негативні наслідки цього зростання зовсім в іншому.

Водяна пара і оксид вуглецю (IV) створюють так званий парнико­ вий ефект підвищення температури приземного повітря, пропуска­ ючи більшу частину енергії сонячного випромінювання і поглинаю- чи інфрачервоне теплове випромінювання земної поверхні і атмос­ фери. Дія водяної пари і оксиду вуглецю (IV) рознесені по висоті, тому що водяна пара зосереджена переважно в нижній атмосфері, а відносний вміст оксиду вуглецю (IV) майже не залежить від висоти. Хоча підвищення загального вмісту оксиду вуглецю (IV) в ат- мосфері на 13% викликало середнє підвищення температури на Землі приблизно на 0,5 °С, це вже досить тривожний симптом, 144

При збереженні нинішніх темпів зростання видобутку вугілля, нафти, газу, а також вирубування лісів вже через кілька десятків років підвищення температури може досягти 3-4 °С, що спричи­нить катастрофічні незворотні подальші зміни клімату. Почнеться швидше розтоплення полярної криги, що різко зменшить відбиван­ня сонячних променів і викличе ще більше підвищення темпера­тури. Рівень світового океану підвищиться, що призведе до за­топлення величезних територій низин на узбережжях, наприклад значної частини Голландії, М'янми. Підвищення температури по­вітря буде неоднаковим у різних частинах земної кулі, що разом зі зміною загальної циркуляції атмосфери перетворить на пустелі величезні нині квітучі території.

Ця перспектива цілком реальна і дуже непокоїть фахівців і ши­року громадськість. На міжнародному рівні ведуться інтенсивні переговори про запобігання цьому лихові, насамперед шляхом припинення вирубування тропічних лісів.

9.9. Антропогенні забруднення навколоземного простору

Останнім часом освоєння наземного космічного простору стає все більш важливою цариною людської діяльності. Особливо важ­ливе й економічно вигідне використання низькоорбітальних, гео-синхронних і геостаціонарних штучних супутників Землі (ШСЗ) для глобальних систем: телемережі, радіо, оптичного і телефонного зв'язку; оперативного контролю стану посівів, лісу і навколиш­нього середовища; оптимізації маршрутів і, попередження ката­строф у мореплавстві й авіації; геологічної і військової розвідки. Загальна вартість вже реалізованих космічних програм - сотні мільярдів доларів.

У космос було запущено тисячі ШСЗ, більшість з яких вже давно не працюють, але продовжують рухатись навколо Землі. Навколо Землі рухаються також тисячі ракет-носіїв і безліч уламків ракет-носіїв, ШСЗ і продуктів їхньої діяльності. Створилась цілком реаль­на загроза згубних зіткнень з цим техногенним космічним мотло­хом нових надзвичайно дорогих космічних апаратів, в тому числі пілотованих. Більшість цих забруднень викидали космічні апарати колишнього СРСР, оскільки вони виходили з паду значно скоріше від американських і європейських. Якість доводилось компенсува­ти кількістю.

США вже змушені були організувати спеціальну службу кон-тролю руху цього космічного мотлоху і захисту від нього своїх космічних апаратів. Пілотованим космічним апаратам серії „Шатл" вже доводилось терміново змінювати орбіту, щоб уникнути зіт­кнення з великими техногенними тілами. Однак слідкування за тілами, радіус яких менше 1 см (зіткнення з якими також може бути катастрофічним),практично неможливе.

145

9.10. ВПЛИВ НА ІОНОСФЕРУ І ЗАСМІЧЕННЯ ЕФІРУ

Короткі радіохвилі відбиваються від іоносфери на таких вели­ких висотах, де густина атмосфери в мільйони разів менша, ніж поблизу земної поверхні. Теоретичні розрахунки і ракетні експери­менти показали, що введенням в іоносферу відносно невеликої маси спеціальних реагентів можна порушувати радіозв'язок. Такі проекти розробляються для військових та інших використань.

На території колишнього СРСР було побудовано тисячі потуж­них радіоглушників, які забивали короткохвильові радіопередачі з-за кордону мовами народів СРСР. З часом глушники технічно вдосконалювались: замість ревунів і зумерів почали на тих же довжинах хвиль передавати музику або записані на плівку радіо­передачі іноземних станцій, створювати ефекти радіоінтенференції тощо. Проте й без усяких глушників ефір над територією колишньо­го СРСР був забитий незареєстрованими у всесвітніх організаціях радіопередавачами, а також різними радіошумами. Якщо в Австра­лії, де дуже висока радіодисципліна, якось можуть працювати нау­ково-дослідні радіолокатори навіть на хвилях 50 і 150 м, а в Анг­лії- на хвилі 18 м, то в колишньому СРСР не можна було працюва­ти вже при 12 м.