- •1.2. Формування глобальної земної соціоекосистеми
- •1.4. Сучасна стадія взаємодії суспільства та природи
- •1.5. Сучасна соціоекологічна ситуація
- •3.3. Соціоекосистеми як об'єкт вивчення соціоекології
- •3.4. Статус соціоекології, її структура та взаємозв'язки з іншими науками
- •3.5. Роль соціоекології
- •5.2, Багатофункціональне значення у біосфері
- •5.4. Екологія, її предмет, об'єкт
- •6.2. Геологічне середовище і взаємодія з ним людського суспільства
- •72. Вплив на грунти
- •7.3. Оптимізація сільськогосподарських соціоекосистем
- •8.2. Вимоги до якості води
- •8.3. Антропогенний вплив на гідросферу та його негативні наслідки
- •8.4. Стад», види та джерела забруднення поверхневих і підземних вод
- •8.6. Принципи раціонального використання
- •8.7. Очищення стічних вод
- •8.8. Санітарна охорона вод
- •8.9. Контроль за станом водного середовища
- •9. Методологічні аспекти взаємодії суспільства і природи.
- •9.2. Склад і будова атмосфери
- •9.3. Походження атмосфер планет
- •9.7. Проблема стратосферного озону
- •9.8. Проблема антропогенних змін
- •9.9. Антропогенні забруднення навколоземного простору
- •9.11. Про раціональне використання атмосфери
- •10.2. Негативний вплив на людство
- •10.3. Урбанізація та її негативні наслідки
- •10.4. Гігієна, медична географія,
- •11.2. Джерела і види руйнування та забруднення навколишнього середовища
- •11.3. Екологічна технологія, її предмет
- •12.2.Принципи природокористування
- •12.3. Економіка природокористування, її предмет,
- •13.2. Головні джерела соціоекологічного права в україні
- •13.3. Правова охорона земельних
- •13.7. Правова охорона тваринного світу
- •13.8. Правова охорона атмосферного повітря
- •13.9. Правовий режим природно-заповідного фонду україни
- •13.10. Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування
- •14. Урбоекологія та проблеми фітомеліорації
- •228 15.2. Етапи математико-картографічного моделювання соціоекосистеми
- •15.3. Математико-картографічна модель
- •15.4. Математико-картографічна модель
9.7. Проблема стратосферного озону
Одним з перших і найбільш вражаючих наслідків антропогенних забруднень атмосфери стало зменшення загального вмісту озону в атмосфері, і перш за все - в стратосфері, де зосереджена основна кількість озону. Спочатку (7-8 років тому) було помічено утворення „озонової діри" над Антарктидою навесні (в жовтні). З року в рік розміри „озонової діри" збільшувались (хоча й з коливаннями). Під час утворення „діри" загальний вміст озону в товщі атмосфери над Антарктидою може зменшуватись на 20-50 %. Останнім часом помічено весняне зменшення вмісту озону і над полярними регіонами північної півкулі. На думку деяких фахівців вже помітне глобальне зменшення загального вмісту озону в атмосфері Землі.
Якщо ця тенденція буде продовжуватись, то створиться реальна загроза для існування життя на Землі. Справа в тому, що озоновий шар атмосфери дуже сильно ослаблює ультрафіолетове випромінювання Сонця на його шляху до земної поверхні. Ультрафіолетове випромінювання особливо з довжиною хвилі 0,28 < X < 0,315 мкм (так зване ультрафіолетове випромінювання В - УФ-В) біологічно дуже активне. Збільшення потоку УФ-В вдвоє в даній місцевості викличе значне збільшення ймовірності захворювань людей на рак шкіри і катаракту, змінить генетичний код багатьох рослин і мікроорганізмів, помітно зменшить врожаї багатьох сільськогосподарських культур. Якщо врахувати, що зменшення вмісту озону в товщі атмосфери на 1 % викликає збільшення потоку УФ-В на 2-3 %, стає очевидною ця небезпека.
Руйнування озонового шару атмосфери пов'язують зі збільшенням антропогенних викидів в атмосферу галогенорганічних сполук. Висхідні потоки повітря і турбулентна дифузія частково піднімають ці сполуки у стратосферу, де вони розкладаються послідовно, вивільняючи атоми фтору, хлору і брому, Найбільшу концентрацію в стратосфері з усіх галогенів має хлор, який відіграє роль ка-
талізатора руйнування озону у такому циклі реакцій:
Один атом брому може зруйнувати десятки тисяч молекул озону.
За час, поки він буде виведений із стратосфери, один атом хлору може в середньому зруйнувати сотні, а то й тисячі молекул озону. Ще ефективніший як каталізатор руйнування озону бром,, за участю якого можуть відбуватися такі цикли реакцій:
У
присутності брому активізується як
каталізатор і хлор, бо| стає
можливим такий цикл руйнування озону:
Швидке руйнування озоносфери викликає глибоке занепокоєння не лише науковців, але й широких верств населення розвинених країн. Тому за останні роки досягнуто міжнародні угоди про поступове значне зменшення викидів в атмосферу галогенорганіч-них сполук, хоча це й потребує багатомільярдних витрат на перебудову деяких галузей промисловості. Велика небезпека руйнування озоносфери пов'язана ще й з тим, що атоми хлору і брому можуть залишатись у стратосфері багато років. Отже, навіть після повного припинення антропогенних викидів галогенів в атмосферу процес руйнування озоносфери буде тривати ще принаймні кілька років.
Невідомо, чи не перейшли ми вже критичну межу?
