8.9. Контроль за станом водного середовища

І ОРГАНІЗАЦІЯ ЙОГО ОХОРОНИ

Турбота про стан прісних вод на планеті стимулювала започат-кування в 1977 р. робіт за міжнародною програмою UNEP/Water (United Nation Environment Protection - Охорона навколишнього середовища ООН), яка передбачає моніторинг забруднень води в системі глобального моніторингу навколишнього середовища -GEMS (Global Environment Monitoring System). Система базується на 344 станціях, з яких 240 - на ріках, 43 - на озерах і 61 - на дже­релах підземних вод. Якість води визначається характеристикою 50 замірів води, включаючи фенольні колі-форми, біохімічну по­требу кисню (БПК), нітрати, фосфор, зважені у воді частинки, важкі метали, органічні мікрозабруднювачі, кислотність (pH), соленість. ,

Станції розташовано так,щоб збирати дані з незабрудненого гід­рохімічного фону і біля промислових та урбанізованих територій, де води забруднені. Ці дані акумулюються в Канадському центрі ■ континентальних вод (м. Барлінгтон, провінція Онтаріо) з метою вивчення стану забруднень і розробки світових стандартів чистої води. До системи UNEP/Water входять не всі великі озера і ріки світу. Відсутні дані по країнах Африки, колишнього СРСР, Східної Європи.

Встановлено, що якість води за рівнем забруднень у різних краї­нах неоднакова У слабкорозвинутих країнах промислових стоків

126

мало, забруднення води зумовлено побутовими стоками, кількість яких невпинно зростає. Країни, що розвиваються, вже досягли мак­симально високого рівня забруднень всіма видами стоків. У про­мислово розвинутих країнах зменшується рівень забруднень побу­товими та промисловими стоками (їх піки припадали на 30-ті та 50-ті роки). Натомість, у цих країнах максимуму досягли забруд­нення органічними речовинами, азотом, фосфором.

Система UNEP/Water повинна допомогти слабкорозвинутим країнам і країнам, що розвиваються, уникнути в процесі їх індустрі­алізації тих негативних явищ, що супроводжували науково-техніч­ний прогрес у країнах Північної Америки і Західної Європи. На жаль, Україна не входить до числа країн-учасниць програми GEMS/Water, тому потрібно або розробити власну державну комп­лексну програму охорони поверхневих та підземних вод, або під­ключитися до міжнародної.

9. Методологічні аспекти взаємодії суспільства і природи.

ОХОРОНА ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ

АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Атмосферне повітря - один з найважливіших природних ресур­сів, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим. До­сить нагадати, що практично єдиним первинним механізмом утво­рення біомаси є реакція фотосинтезу, яка відбувається під дією со­нячного проміння в зелених рослинах з використанням атмосфер­ного оксиду вуглецю (IV) та води. Атмосферний кисень О, необхід­ний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мік­роорганізмів. Атмосферна циркуляція і процеси утворення хмар та опадів у кінцевому підрахунку - єдине джерело зволоження грун-ту, головне за рахунок випаровування води з поверхні океанів

127

і морів. Наявні в атмосфері водяна пара Н₂0 і оксид вуглецю (IV) захищають земну поверхню від надмірного радіаційного охолод­ження, створюючи так званий „парниковий ефект": якби не було атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі була б не +15, а -23 °С. (Цікаво зазначити, що парниковий ефект над­звичайно потужної атмосфери Венери, яка складається переважно з С0₂, піднімає середню температуру твердої поверхні планети і нижнього шару атмосфери більше як на 300 °С!) Атмосферний озон O3 захищає життя на Землі від згубного впливу ультрафіоле­тового випромінювання Сонця з довжиною хвилі ЛЯМДА(ред.). < 0,33 мкм. Атмосфера захищає життя на Землі і від згубних для нього косміч­них променів.

Маса атмосфери (5,3 • 10¹⁵ т) становить менше однієї мільйонної частини загальної маси Землі (6 • 10²¹ т), а загальний вміст в ат­мосфері таких біологічно активних газів, як О₃ (4 * 10⁹ т), CO (5 х х 10⁸ т), N₂0 (4 * 10⁹ т) та інших, набагато менший від маси щоріч­них антропогенних викидів в атмосферу (близько 6*10¹¹ т). Це вказує на вразливість атмосфери, склад якої може істотно зміню­ватись вже при нинішніх обсягах народногосподарської діяльності.

Ще небезпечнішими можуть виявитися опосередковані антро­погенні впливи на атмосферу, такі як: а) викиди хімічних речовин, які не утворюють стабільних сполук з атмосферними газами, а відіграють роль каталізаторів, порушуючи хімічну рівновагу ат­мосфери; б) вирубування лісів, які є найбільш потужним джерелом кисню в атмосфері; в) антропогенне покриття поверхні океанів плівкою поверхнево-активних речовин (ПАР), що зменшує швид- j кість випаровування води і поглинання з атмосфери оксиду вугле- цю (IV); г) антропогенні зміни шару аерозолів у стратосфері (його маса всього близько 10⁶ т), який істотно впливає на радіаційний баланс і клімат Землі.

Оскільки людство не може відмовитися від подальшого зрос­тання виробництва і не усі антропогенні зміни атмосфери, а та­кож інших середовищ безумовно шкідливі для людства і біосфери в цілому, конче необхідні глибокі знання атмосферних процесів й антропогенних впливів на них з метою запобігання небажаним змінам атмосфери Землі - як локальних і регіональних, так і гло­бальних у масштабах усієї земної кулі.