8.2. Вимоги до якості води

Не всяка прісна вода може використовуватися людьми. До якості води висуваються певні вимоги залежно від галузей її ви­користання. Найбільш жорсткими є вимоги до якості питної води та води водойм, що використовуються для розведення риби. В бага­тьох країнах розроблені гранично допустимі норми вмісту тих чи інших компонентів, що забезпечують склад і властивості води, які відповідають санітарним вимогам. Така вода повинна бути без­печною щодо бактеріального складу, нешкідливою за вмістом і складом розчинених хімічних речовин, не мати органолептичних властивостей, що унеможливлювали б її господарсько-питне вико­ристання.

В основі гігієнічного нормування якості питної води лежить від­повідність її санітарним умовам безпеки в епідеміологічному, па­тофізіологічному і токсикологічному відношеннях, а також - есте­тичним вимогам (нормальній реакції людини). Якщо джерела водо­постачання не відповідають нормам, їх заздалегідь очищують від бактерій, позбуваються зважених частинок тощо. Проте є такі заб­руднення, які усунути неможливо, тому така вода для використан­ня непридатна.

Придатною для питтєвого водопостачання є вода, сухий залишок якої не перевищує 1 r/л, загальна жорсткість не більша 40° (при більшій жорсткості вода вимагає пом'якшення), вміст кишкових па­личок - менше 1000 колоній, а за умови використання особливих методів очищення - 10000 колоній в 1 л. Смак і запах не повинні перевищувати 2 бали (в окремих пробах допускається 3 бали).

До води, що використовується для технічних потреб, виставля­ються вимоги залежно від конкретного технологічного процесу.

112

Технічна вода може бути робочим агентом у циклі парових машин, паро-вакуумних холодильних машин, теплоносієм при підведенні чи відведенні теплоти, засобом передачі тиску або роботи від дви­гунів до робочих механізмів, засобом розмивання грунтів і порід (гідромеханізація), транспортуючим засобом, технологічним ком­понентом у різних виробничих процесах (вилуговуванні, розчинен­ні, розведенні, варінні, змішуванні). Вода може входити до складу кінцевого продукту або відділятись від нього шляхом випаровуван­ня, кристалізації, відфільтровування, відстою тощо.

У зв'язку з цим вимоги до якості води можуть бути найрізнома­нітнішими, але їх можна звести до таких: домішки, наявні у воді, не повинні шкодити або заважати її виробничому використанню. Вода не повинна викликати корозії механізмів, труб, апаратури, з якими контактує. Тому часто перед її використанням необхідною стає во-допідготовка, тобто підвищення якості води. Сюди належать: освітлення (видалення за допомогою хімічних реагентів завислих частинок), пом'якшення (видалення солей кальцію і магнію - тер­мічне або за допомогою реагентів, катіонного обміну), знесолюван­ня, знекислювання, лугування, нейтралізація, дегазація.

З технічною метою, за винятком деяких виробництв, що вимага­ють особливо чистої води, можуть (і використовуються) води, не­придатні для питного водопостачання. У промисловості широко застосовуються стічні води, знесолені морські води тощо,

Одним із найбільших споживачів води в аридних і напіваридних зонах є іригація. Для оцінки відповідності води для зрошування головним показником є вміст натрію, що абсорбується. Тривале використання для зрошування води з високим вмістом абсорбцій­ного натрію може завдати шкоди структурі грунту і культурам, що розвиваються на ньому. Рівень солоності води для зрошування визначається диференційовано залежно від поливних культур. Пот­рібно брати до уваги також вміст рідкісних і розсіяних елементів (мікроелементів), які здатні накопичуватись у рослинах. Найкра­щою для зрошування є прісна вода, але через її нестачу з цією ме­тою можуть використовуватись стічні води. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) рекомендувала суворі норми вмісту яєць кишкових глистів у поливній воді, особливо при поливі тих куль­тур, що не підлягають кулінарній тепловій обробці.

У рибному господарстві важко встановити єдині норми вмісту тих чи інших речовин для всіх видів прісноводних риб, але універ­сальним показником тут є кількість розчиненого у воді кисню. Органічні та неорганічні забруднювачі, зокрема поліядерні арома­тичні вуглеводні, хлорорганічні сполуки, такі як поліхлорбіфеніли і гексахлорбензол, спричинюють виникнення пухлин, викривлення хребта та інші деформації у риб.

Незважаючи на труднощі прямої кореляції вмісту в воді окре­мих видів бактерій і захворювань людей внаслідок купання, у ба­гатьох країнах рекомендовано з метою рекреації використовувати

113

водойми, у воді яких кількість кишкових паличок становить не більше 1000- 10 000 у 1л.

В Україні якість води питного призначення визначається норма­тивними документами. Зокрема, міждержавним стандартом ГОСТ 2874-82 „Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством", згідно з яким до бактеріологічних показників відне­сено загальну кількість бактерій і кількість бактерій групи кишко­вої палички. Щодо першого показника загальна кількість бактерій в 1 мл води не повинна бути більшою за 100, а щодо другого кіль­кість кишкових паличок в 1 л води не повинна перевищувати 3 (ко-лі-індекс), а об'єм води, в якій виявлено одну кишкову паличку (колі-титр),не повинен бути меншим за 300 мл.

Показники хімічного складу води визначаються нормами вмі­сту - гранично допустимими концентраціями (ГДК) речовин, якими контамінуються природні води внаслідок промислового, сільсько­господарського і комунально-побутового забрудення. За ГОСТ 2874-82 обмежуються загальна мінералізація води, вміст As, Си, F, Fe, Be, Mn, Mo, NO3-, Pb, Se, Sr, Zn, поліакриламіду, урану (при­родного і урану-238), радію-226, стронцію-90, загальна твердість і рН. Якщо у воді наявні деякі з цих речовин (за винятком F, NО3-, радіонуклідів), то сума їх концентрацій не повинна перевищува­ти 1, тобто