Лекція №11. Тема 7: Валютний ринок і валютні системи (продовження).

План

1. Валютні системи та валютне регулювання. Органи валютного регулювання.

2. Платіжний баланс та золотовалютні резерви.

3. Світова та міжнародна валютні системи. Формування Європейського валютного Союзу.

Рагоза

1. Валютні системи та валютне регулювання.

Органи валютного регулювання.

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.

Валютні системи поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Національні валютні системи включають такі основні елементи:

- назву валюти, види купюр та характер емісії національної валюти;

- ступінь конвертованості національної валюти;

- режим курсу національної валюти;

- режим використання іноземної валюти на національній тери­торії в загальному економічному обороті;

- режим формування і використання державних золотовалют­них резервів. Він встановлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявитися у двох формах:

а) жорсткої прив'язки національної валюти до певної іноземної чи іншої валюти (національної, колективної) з установленням фіксованого її курсу до цієї валюти;

б) використання валютних запасів для підтримання рівноваги на національному валютному ринку з метою стабілізації зовнішньої і внутрішньої вартості грошей;

- режим валютних обмежень, які вводяться чи скорочуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні;

- регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів;

- регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин;

- визначення національних органів, на які покладається порядок реалізації валютної політики, їх прав та обов'язків у сфері організації національної валютної системи. До таких органів в Україні відносяться:

а) Кабінет міністрів України;

б) Національний банк України;

в) Державна податкова адміністрація;

г) Державний митний комітет:

д) Міністерство зв'язку України.

Русинський

Міжнародні та світова валютні системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних ) валютах (євро, СДР і ін.) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

Світова валютна система - це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

Еволюція світової валютної системи:

Етапи розвитку світової валютної системи
Період формування	Назва	Ознаки
1. 1867 р. Паризька конференція	Золотомонетний стандарт	платіжний оборот обслуговувався переважно золотом; фіксація валютних курсів на засадах золотого паритету; вільний вивіз-ввіз золота; вільне карбування монет та обмін банкнот на золото; фіксація золотого вмісту національної валюти.
2. 1922 р. Генуезька конференція	Золотодевізний стандарт	втрата золотом грошових функцій на внутрішньому ринку; заборона карбування золотих монет; заборона обміну банкнот на золото; розпад валютної системи на валютні блоки.
3. 1944 р. Бреттон-Вудська конференція	Золотовалютний (золотодоларовий) стандарт	використання золота як світових грошей поряд з доларом США та англійським фунтом стерлінгів; фіксація валютних курсів; розмін паперового долара на золото за офіційною ціною для ЦБ інших країн створення МВФ.
4. 1976-1978 рр. Ямайська конференція	Багатовалютний стандарт	повна демонетизація золота у міжнародному грошовому обороті; скасування золотих паритетів валют та офіційної ціни на золото; визнання резервними валютами поряд з доларом США валют інших країн та СДР; впровадження плаваючих валютних курсів.

Щоб протистояти гегемонії долара у світовій системі, в березні 1979 р. було створено міжнародну (регіональну) валютну систему - Європейську валютну систему (ЄВС).

Маастрихтсьька угода 1992 р. визначила 2 етапи становлення ЄВС:

1) липень1990р.-грудень1993р.: повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС, завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС, розроблення заходів щодо зближення (конвергенції) ряду економічних параметрів для країн-членів,

2) січень 1999 р.: створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком, установлення фіксованого курсу для валют країн-членів ЄВС між собою, а також відносно ЕКЮ, емісія єдиної грошової одиниці, проведення єдиної валютної політики країнами - членами ЄВС. З 1 січ­ня 1999 року замість ЕКЮ в безготівковий обіг, а з 1 січня 2002 р. і в готівко­вий обіг було запроваджено ЄВРО.

Селезньов

Валютна політика являє собою сукупність організаційно правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямо­ваних на досягнення визначених державою цілей. Кінцевою метою валют­ної політики є стратегічні цілі монетарної політики. Вони пов'язані із забез­печенням зростання зайнятості, виробництва ВВП та стабілізації цін.