2. Розвиток мовлення.

Психічний розвиток підлітка нерозривно пов'язаний з дальшим розвитком процесу мовлення, що відбува­ється завдяки оволодінню ним багатствами рідної мови її лексич­ними, граматичними і фонетичними засобами. Воно розвивається як засіб спілкування підлітка з іншими, як засіб набування знань і як предмет вивчення, як знаряддя утворення і як засіб емоційних станів та вольової регуляції поведінки.

На основі розвитку пізнавальних процесів активно розвивається у підлітковому віці монологічне, діалогічне і писемне мовлення. Від уміння переказувати невеликий твір, уривок тексту діти переходять до здатності самостійно готувати усний виступ, міркувати, висловлювати думки, аргументувати їх. Вони не тільки здійснюють письмовий переказ тексту, а й самостійно пишуть твори на задану чи довільну тему.

Мовленнєвий розвиток підлітків пов’язаний з поєднанням і взаємопроникненням мислення та мовлення. Молодші підлітки вже складають план усного, писемного тексту, старші – план виступу і дотримуються його. Їх мовлення стає контрольованішим і регульованішим. В деяких значущих ситуаціях вони особливо намагаються висловлюватися правильно і красиво.

Розширюється їх словниковий запас, удосконалюються навички оперування словом, що відкриває їм шлях до словесної творчості, багатьох зацікавлює нею.

Основним у мовному розвитку підлітка є вдосконалення вміння користуватись мовленням як засобом спілкування, від змісту й форм такого спілкування змінюються і форми мовлення, які використовує підліток. В здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, навіть ознаку свого авторитету в колективі, (саме в цьому віці окремі підлітки гостро переживають недоліки у процесі мов­лення). У зв'язку з цим у них посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мови, до алегорій, крилатих слів і метафор. Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Користу­ючись внутрішнім мовленням, вони активно шукають найбільш адекватні способи передачі своїх думок.

Підлітки дедалі більше усвідомлюють красу слів, що узагаль­нюють дійсність, вони пізнають емоційні відтінки слів, вкладають у них образи, які залишилися в їх пам'яті, стають чутливішими до краси художнього словесного опису, вираження духовного життя людини. Переживаючи естетичну насолоду від красивого вірша чи прозового твору, вони намагаються нерідко і самі їх складати. У підлітка вперше виникав потяг до писання віршів, які відбивають переживання людини. Він відчуває потребу поділитися своїми переживаннями й думками, висловити свої погляди на ті чи інші явища дійсності. Підліток прагне точно висловлювати думку, пра­вильно вживати синтаксичні й граматичні конструкції, засоби ви­разності мови. У мові підлітка зменшується кількість зайвих вста­вок типу «ну», «от», «значить» та ін.

Мовні акти у підлітків стають більш контрольованими. Вико­нуючи регулятивну функцію в їх житті, вони вдосконалюються структурно і функціонально, стають формою існування самосвідо­мості особистості підлітка.

Удосконалення процесу мовлення підлітків виявляється у кіль­кісному збагаченні їх словника, нагромадженні досвіду активно користуватися мовними категоріями, у піднесенні виразності й зв'язності мовлення, складності його синтаксичної структури.

Для підлітків характерним є оволодіння складними конструк­ціями супідрядних і підрядних речень з уживанням різних спо­лучників (що, тому що, якщо, проте, зате тощо), дієприкметнико­вих і прикметникових зворотів. Підліток вільно, як і дорослий, во­лодіє флексіями. Він усвідомлює, що вираження відношень між словами здійснюється за допомогою системи звукових змін слова, тобто підліток уже звертає увагу на відображення відношень, ос­новного змісту мислення.

Засвоєні флексійні форми вираження відношень між словами в підлітковому віці свідомо вживаються як система граматичних, синтаксичних і фонетичних форм мовлення. Засоби зміни цих форм (відмінювання, словозміна, ступені порівняння) підлітки не лише розуміють, а й використовують у своєму усному і особливо писемному мовленні. Підліткам властиве самостійне словотворен­ня, що грунтується на поєднанні практично засвоєних слів і засо­бів словотворення, якими вони оволодівають у процесі вивчення Курсу граматики. У підлітків відбувається перехід від уживання простих розповідних речень до складнопідрядних і складносуряд­них. П'ятикласникам властиве рядоположне використання головних речень, підрядні речення майже відсутні в їх усному і особ­ливо писемному мовленні. Для семикласників характерною є форма підрядності.

У підлітків помітно ускладнюється архітектоніка мовлення. Все частіше і правильніше вони, передають часові і причинові залеж­ності адекватними мовними засобами, такими як сполучники коли, де, через те що, чому, тому та in. Вживання їх відбуває­ться не тільки як наслідування мови дорослих. Підліток уже здат­ний пояснити вибір мовної форми. Зникає поступово невідповід­ність між зовнішньою і внутрішньою, смисловою стороною мовлення. Молодші підлітки ще іноді вживають окремі слова, особливо терміни, не розуміючи їх. У старших підлітків такі випадки по одинокі.

У процесі вивчення систематичного курсу мови, читання літе­ратури (художньої, технічної, науково-популярної) кількісно стає активний словник підлітків, підвищується рівень оволодіння; значеннями слів. Вони повніше охоплюють різноманітність значень багатьох слів, навчаються виділяти основні значення кожного слова, правильно вживати їх у різних контекстах, розуміти і переносне значення слів. Лексика підлітків збагачується науковими термінами, синонімами неологізмами.

Підлітки майже повністю оволодівають правильною вимови слів, правильно роблять наголоси, чітко вимовляють складні слово­сполучення. Істотну роль в удосконаленні фонетичної сторони мов­лення відіграють досконало сформовані навички читання і письма. Фонетична сторона мовлення підлітка відшліфовується під впли­вом вивчення споріднених мов — російської і української, а також іноземної.

Автоматизація процесу читання в підлітковому віці значно збільшує обсяг того, що учні можуть сприйняти і засвоїти. Даль­ше оволодіння читанням «про себе» веде до підвищення продуктивності розуміння прочитаного, сприяє розвитку внутрішнього мовлення підлітка. Водночас підлітки продовжують оволодівати умінням писемно викладати думки, виражати їх послідовніше, логічно добирати найбільш вдалі слова і вислови, дотримуватися пра­вил граматики.

У підлітковому віці завершується засвоєння морфологічних і синтаксичних понять. Підлітки проходять значний шлях в оволо­дінні граматичними категоріями, і це вимагає розвитку вищого рівня мислительних операцій, зокрема абстрагування й узагаль­нення. У підлітків уміння викладати думки на письмі значно від­стає від уміння викладати їх усно (І. О. Синиця). У ході навчан­ня це відставання поступово зменшується. Оволодіння підлітками писемною мовою відіграє дуже важливу роль у розвитку їх усного мовлення, в усвідомленні правил фонетики і граматики, системи мовних явищ у рідній та іноземній мовах.

Мовлення підлітка стає контекстним, все менше пов'язаним з конкретною ситуацією. С. Л. Рубінштейн характеризує його як перехідний етап від ситуативного до контекстного мовлення. Просто елементи ситуативності в мовленні підлітка не зникають зовсім. Ситуативні і контексті моменти у мовленні завжди Перебувають у взаємозв'язку. У підлітків провідним є контекстний момент.

Старші підлітки використовують, засоби зв'язності (узгодже­ність слів у реченні, їх порядок, сполучники тощо) вибірково, ви­ходячи з конкретної ситуації, незалежно від того, виконують вони усні чи писемні завдання.

Дослідження писемного мовлення школярів (Г. С Звоницька, І. О. Синиця) показали, що підлітки поступово починають справ­лятися з тими труднощами, на які вони натрапляють у побудові зв'язного тексту, зрозумілого для читача. Підлітки не завжди розу­міють ту різницю, яка неодмінно виникає між думкою автора і дум­кою читача, не завжди усвідомлюють, що читача треба підвести до розуміння написаного і тому часто де використовують навіть добро відомих прийомів зв'язного викладу.

У зв'язку з підвищенням загального рівня розумового розвитку підлітків писемне мовлення їх стає досконалішим, наближається до літературної мови, адекватно виражає абстрактні думки. Поряд з цим у мовленні підлітка яскравіше виступають емоційно-виразні ліричні й риторичні моменти. Зростає чутливість підлітка до фор­ми, до літературного оформлення сказаного й написаного. Слова автора, чуже мовлення, які на початку підліткового віку пере­даються у прямій формі, тепер все частіше передаються у формі непрямого мовлення. Дослідження письмових робіт підлітків пока­зали, що з переходом від молодшого до старшого віку різко зни­жується процент використання прямого мовлення (з 8,2% в учнів V класу до 0,5% в учнів VIII класу).

Старші підлітки все частіше вводять у свої роботи цитати, фра­зеологічні звороти, окремі вислови з художніх творів. Складається певний «стиль» писемного мовлення, який виявляється в його «квітчастості» чи «сухості», вживанні різних стилістичних прийо­мів, які підлітки свідомо добирають і використовують, щоб спра­вити враження.

Підлітки більш адекватно використовують інтонаційні засоби виразності в усному мовленні. Вони здатні розуміти не лише бук­вальний виклад змісту, а й емоційний підтекст, властивий худож­ній мові. Емоційна сторона мовлення, її насищєність також є по­казником вищого етапу його розвитку.