8

Тема 11. Розвиток мовлення у дітей підліткового віку

План

1. Загальне поняття про особливості розвитку підлітка

2. Розвиток мовлення

3. Підліткова мовна субкультура Література

1. Вікова психологія. За ред. Г.С. Костюка. К.: «Радянська школа». 1976., 272с.

2. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 5-е изд., стереотип. - М/. Издательский центр «Академия», 2000. - 456 с.

1. Загальне поняття про особливості розвитку підлітка

Підлітковий вік охоплюй період розвитку дитини від 11 до 15 ро­ків. Він є органічним продовженням молодшого шкільного віку і водночас відрізняється від цього. Учні на цьому етапі розвитку навчаються в середніх класах загальноосвітньої школи, тому цей період називають середнім шкільним віком.

Цей період називають критичним, тому що в цей час відбува­ється перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. Перехід цей характеризується кількіс­ними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Від­живають попередні дитячі інтереси, народжуються нові. Зміню­ються стосунки з дорослими і товаришами. Яскраво виявляється прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки. Ці зміни часом проходять досить бурхливо.

Нові інтереси й прагнення підлітка бувають мінливими. Стосун­ки зі старшими, зокрема батьками і педагогами, стають складні­шими, особливо якщо старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитися до нього, як до дитини. Це часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодшим шкільним віком, прояви негативізму, не­слухняності та інші порушення норм поведінки. Тому нерідко й називають підлітковий період критичним віком.

Справді, кризи на цьому етапі розвитку бувають, але вони не є неминучими. і негативізм у поведінці підлітка не обов'язковим, хоч особливості його розвитку містять у собі певні передумови для його виникнення. Підлітки потребують особливої уваги до себе. Труднощі у їх вихованні зникають, якщо вихователі розуміють зміни, які відбуваються в психічному житті дітей цього віку, поважають ті нові тенденції, які в ньому народжу­ються, і сприяють їх реалізації, відповідно організовуючи різні види їх діяльності, взаємини в колективі, участь у громадському житті класу, школи та ін.

Проблема кризи розвитку підлітка давно привернула до себе увагу психологів. Були спроби розглядати кризи як неминуче яви­ще, зумовлене біологічними факторами (Ст. Холл), зокрема, «ста­тевим дозріванням організму», суперечностями між сексуальним його розвитком і суспільним обмеженням, заборонами (3. Фрейд).

У ході дальшого вивчення цієї проблеми було показано неспро­можність біологічних концепцій кризи. На думку деяких психоло­гів (К. Левів), проблему криз у підлітковому віці треба розгля­дати, зважаючи на зміни соціального етапу підлітка.

Проблема кризи підліткового віку складна. Розв'язуючи її, треба виходити з єдності біологічних змін, що настають в організ­мі підлітка, і змін у соціальних умовах його життя, його взаємин з ровесниками і з дорослими. Це дає можливість з'ясувати, коли виникають кризи, який вони мають характер, як вони переборю­ються і як позначаються на становленні особистості підлітка.

Фізичний розвиток підлітка та набуті в попередні роки власти­вості психічного розвитку створюють внутрішні передумови для зміни його положення в школі, сім'ї, в суспільстві. Підліток включається в складнішу, ніж у молодших класах, навчальну діяль­ність. Вивчення систематичних курсів математики, мови, історії, літератури, природознавства та інших наук потребує від підлітку значного розумового напруження, організованості, відповідальності, дисциплінованості й самостійності, використання й розвитку своїх сил. У середніх класах учень навчається вже не в одного, а в кількох учителів, йому треба пристосовуватися до них, задоволь­няти їх вимоги.