3. Платина.

Це найдорожчий дорогоцінний метал в світі, перш за все завдяки незначним обсягам його видобутку (сумарні обсяги видобутку платини не перевищують 4,5 млн. трійських унцій на рік, що в 15 разів менше, ніж добувається золота, і в 100 разів менше, ніж добувається срібла).

Половина всесвітнього споживання платини використовується для виробництва каталізаторів. На виробництво автомобільних каталітичних конверторів припадає більше 40% споживання даного металу. Також платина використовується в комп'ютерній промисловості та в інших високотехнологічних галузях, оскільки вона є чудовим провідником електрики, не піддається впливу корозії й має низьку реактивність із іншими металами. Широко використовується платина в ювелірній промисловості.

Біля 70% загальносвітового виробництва платини забезпечує Південна Африка, біля 17% – Росія.

4. Палладій.

Це другий головний метал платинової групи. Він добувається разом із платиною і нагадує її в багатьох відносинах. Палладій виробляється також як побічний продукт гірської промисловості нікелю. Росія постачає на ринок до 60% загальносвітового виробництва палладію. Щорічно видобувається до 5 млн унцій даного металу. Палладій застосовується в основному в електронній промисловості (до 50% усього попиту), у медицині – до 25%, в автомобільних каталізаторах – до 18%, в коштовностях – до 4%.

Контрольні запитання

1. Що являють собою ф’ючерси та у чому полягають їх ключові відмінності від інших типів біржових контрактів?

2. Яку роль відіграють товарні ф’ючерси в системі сучасного фінансового ринку?

3. Які основні фактори визначають ціни на продовольчі ф’ючерси?

4. Як пов’язані ціни товарних ф’ючерсів із цінами спотового ринку на відповідні товари?

5. Які фактори визначають ціни на нафтові ф’ючерси?

6. Як впливає ціна на нафтові ф’ючерси на розвиток світової економіки?

7. На яких світових біржах відбувається торгівля товарними ф’ючерсами?

8. Що станеться, якщо товарний ф’ючерс не буде анульований до закінчення моменту обігу?

9. У чому полягають недоліки та переваги дорогоцінних металів як інвестиційного активу?

10. Які фактори визначають біржові ціни на дорогоцінні метали?

14. Валютний ринок

14.1. Механізм функціонування світового валютного ринку «Форекс»

Валютний ринок – це сектор фінансового ринку, в якому здійснюються конверсійні (валютообмінні) валютні операції.

Конверсійні валютні операції можуть бути реальними та спекулятивними.

Реальні валютні операції здійснюються, щоб отримати валюту для здійснення платежів чи заощаджень. Основними учасниками таких операцій є експортери, імпортери, комерційні банки. Також такі валютні операції здійснюють центральні банки та міжнародні валютно-фінансові організації для підтримання стабільності валютних ринків та виконання своїх функцій.

Спекулятивні валютні операції здійснюють банки, фінансові компанії та брокерські контори за дорученням фізичних та юридичних осіб з метою отримання прибутків на різниці валютних курсів в різні моменти часу.

Валютний ринок існує на світовому, регіональному, національному та місцевому ринках. Чим вище масштаби ринку, тим більшу частку операцій на ньому складають спекулятивні операції.

На світовому рівні торгівля валютою здійснюється на єдиному валютному ринку „Форекс”. Він являє собою сукупність валютних бірж світу, а також міжбанківських зв’язків, за допомогою яких продається валюта. Відмінністю цього ринку від локальних є загальносвітові ціни. Вони формуються інформаційними агенціями, які кожну секунду збирають та узагальнюють інформацію про ціни угод купівлі та продажу валюти в усьому світі на валютних біржах та міжбанківських ринках. Ринок „Форекс” не є оформленим інституційно, що не заважає його ефективному функціонуванню.

Основними центрами світової валютної торгівлі, в яких знаходиться велика кількість потужних і активних учасників валютного ринку, є:

1. Тихоокеанський регіон (основні центри – Сідней, Веллінгтон).

2. Азійський регіон (основні центри – Гонконг, Сінгапур, Токіо).

3. Європейський регіон (основні центри – Франкфурт, Цюрих, Париж, Лондон).

4. Американський регіон (основні центри – Нью-Йорк, Чикаго).

Завдяки наявності центрів валютної торгівлі в усіх регіонах світу Форекс протягом робочого тижня функціонує цілодобово. При цьому під час державних свят у відповідних країнах валютні ринки цих країн також не працюють.

Переважна більшість операцій на Форексі є спекулятивною, хоча і реальні учасники (ті, яким для здійснення комерційної діяльності необхідна конкретна валюта) також купують валюту тут.

Протягом однієї торговельної доби валютні курси можуть суттєво змінитись. При цьому діяльність валютних спекулянтів суттєво збільшує загальну амплітуду коливань валютних курсів. Найбільшими обсяги продажу валюти (і відповідно – коливання валютних курсів) є тоді, коли на ринку одночасно торгують європейські та американські дилери.

Основними валютами, які торгуються на Форексі, є:

1. AUD – австралійський долар;

2. CAD – канадський долар;

3. NZD – новозеландський долар;

4. USD – американський долар;

5. EUR – євро;

6. GBP – британський фунт;

7. CHF – швейцарський франк;

8. JPY – японська єна.

Вказані валюти суттєво відрізняються за місцем в системі світової економіки. Так USD, JPY та CHF є так званими світовими резервними валютами (по суті в тій чи іншій мірі – світовими грошима), і їх курс під час економічного зростання зазвичай знижується (оскільки за них купують більш ризиковані і дохідні валюти), а в умовах спаду – навпаки зростає (оскільки інвестори звільняються від ризикованих валют і повертають капітали в свою країну). AUD, CAD та NZD – це так звані сировинні валюти, на курс яких впливають не тільки процентні диференціали і макроекономічна ситуація у відповідних країнах, але і світові ціни на ключові сировинні товари (перш за все на нафту та золото). EUR – це ключовий конкурент долара в Європі, який на цьому континенті здебільшого виконує функції світових грошей. GBP – класична високодохідна валюта, яка більше за інших чутлива до зміни схильності інвесторів до ризику і макроекономічної ситуації у своїй країні.

Основною формою спекулятивної валютної торгівлі є так звана маржинальна торгівля, яка не передбачає реального постачання валюти її покупцям-спекулянтам. Вона здійснюється через так звані ділінгові центри, які надають клієнтам можливість купувати і продавати валютні пари без реального постачання валюти на умовах обов’язкового зворотного продажу придбаної валюти ділінговому центру через певний час.

При цьому ділінгові центри надають клієнтам кредитне плече (зазвичай 1:100), яке дозволяє купувати і продавати валюту, маючи депозит від 10$ (інколи від 1$). При цьому дохідність валютних спекуляцій (відповідно і ризик) стають у 100 разів більшими. Депозит клієнта є компенсацією можливих збитків ділінгового центра від операцій клієнта, і як тільки вартість валютних пар, куплених клієнтом, впаде настільки, що збиток від цього зрівняється з його депозитом, ділінговий центр автоматично закриє усі відкриті позиції клієнта зі збитком, а депозит забере собі як компенсацію.

Слід зазначити, що вилучення депозитів клієнтів не є способом заробітку для ділінгового центру. Вони заробляють на різниці цін купівлі та продажу (спреді), аналогічно до пунктів обміну валют (тільки різниця ця в ділінгових центрах в десятки, а то і сотні разів нижче, ніж в «обмінках»). Тому вони зацікавлені в успішних клієнтах, які будуть проводити багато операцій, і відповідно платити ділінговому центру значний спред.

Частина отриманих заявок від клієнтів задовольняється протилежними заявками інших клієнтів даного ділінгового центру. Та ж частина заявок, яку не можна задовольнити внутрішнім клірингом, задовольняється у маркет-мейкерів (тобто у провідних світових банків, які взяли на себе зобов’язання в будь-який момент часу купувати та продавати визначені валюти в необмеженому обсязі).

В Україні ділінгові центри набули розвитку поки що тільки в декількох великих містах і мають значні перспективи розвитку.

Крім маржинальної торгівлі та торгівлі з реальним постачанням валюти, які відносяться до поточного валютного ринку (так званого ринку «спот»), існують також торгівля валютними ф’ючерсами та опціонами, яка використовується реальними покупцями валюти для хеджування валютних ризиків, а спекулянтами – як зі спекулятивною метою, так і для хеджування спекулятивних позицій, відкритих на «споті».

Валютний опціон – це право купити (продати певну) валюту за визначеною ціною у конкретний момент або період часу.

На світових біржах використовується два види класичних (так званих «ванільних») опціонів.

1. Опціон «Put».

Продавці цього опціону зобов’язуються купити певну валюту по ціні його виконання, а покупці мають продати її по такій ціні. Такий опціон вигідний покупцям, якщо на дату виконання опціону валютний курс впаде нижче ціни виконання на величину, більшу сплаченої за опціон премії, а продавцям – якщо валютний курс не зміниться, зросте, або впаде менше, ніж ціна виконання мінус премія.