13.2. Ринок нафтових ф’ючерсів

Світовий ринок нафти є одним з ключових серед усіх товарних ринків світу, і не тільки тому, що нафта є одним із ключових сировинних ресурсів, альтернативи якому досі немає, але й тому, що нафтові ф’ючерси характеризуються високою дохідністю, що робить їх привабливим об’єктом для фінансових інвестицій та спекуляцій.

Біржова торгівля ф'ючерсами на сиру нафту почалась на Нью-Йоркській товарній біржі (NYMEX) у 1986 році. Двома роками пізніше контракти на сиру нафту були уведені на Лондонській міжнародній нафтовій біржі (LIPE), а потім і на Сінгапурській товарній біржі (SIMEX). Завдяки переходу до ф’ючерсної торгівлі нафтою ціни на нафту на ринку «спот» стали надзвичайно волатильними і почали залежати від динаміки ціни ф’ючерсів, а не від реального поточного співвідношення попиту і пропозиції нафти у світі.

Слід зазначити, що хоча на вказаних біржах котируються тільки маркерні (тобто еталонні) сорти, але насправді там може продаватись будь-яка нафта. Конкретні сорти нафти торгуються із чітко визначеною для кожного сорту знижкою (надбавкою) до вартості еталонного сорту, яка враховує відмінність в якості (тобто у щільності, вмісту сірки) конкретного сорту нафти від еталонного. Так, наприклад, на NYMEX сорти нафти Brent та Forties (Великобританія), Oseberg (Норвегія) продаються з дисконтом 30 центів по відношенню до маркерного сорту Light Sweet, натомість Bonny Light (Нігерія) і Cusiana (Колумбія) – із премією в 15 центів, а Qua Iboe (Нігерія) – в 5 центів.

Найбільшими нафтовими біржами є NYMEX, де котирується американський маркерний сорт Light Sweet (WTI), і LIPE, на якій котирується англійський маркерний сорт Brent.

На обох біржах торги здійснюються “голосовим” способом (open outcry), однак в останні роки на них також активно використовуються електронні системи. При цьому в Лондоні основні торги проходять із 10:02 до 20:13, а в Нью-Йорку – з 9:45 до 15:10 за місцевим часом. Це означає, що протягом майже п'яти з половиною годин торгівля йде на обох біржах, а закриття торгів відбувається одночасно.

Стандартний лот в обох випадках становить 1000 барелів, мінімальний крок зміни ціни – 1 цент, а самі ціни виставляються в доларах і центах за барель. На NYMEX контракти торгуються із щомісячним інтервалом на 30 місяців уперед, але є також ф'ючерси з виконанням через 36, 48, 60, 72 і 84 місяці. На LIPE представлені контракти на 12 послідовних місяців, потім з інтервалом у три місяці з максимальним строком виконання через 24 місяця й шестимісячним інтервалом на строк до трьох років. Оскільки за статистикою 75% обсягів торгів нафтовими ф’ючерсами припадає на два найближчих контракти, то це розходження між біржами є несуттєвим.

Сучасний біржовий нафтовий ринок є досить конкурентним, оскільки в принципі відкритий для широкого кола потенційних учасників. За даними американської Комісії з ф'ючерсної торгівлі (CFTC), на частку 8 найбільших гравців на NYMEX припадає в середньому близько 40%. Однак, хоча серед трейдерів жоден не має реального впливу на ціну нафти, такий вплив досі має ОПЕК, який більше не встановлює ціни безпосередньо (як це було в 70-х роках), однак регулює їх, зменшуючи або збільшуючи свій видобуток нафти. Оскільки країни ОПЕК мають близько 78% світових запасів нафти і видобувають біля 42% від загального світового її видобутку, їх вплив на світову ціну нафти є величезним.

Фізична поставка нафти по біржових контрактах відбувається рідко й становить лише близько 1% від усього обсягу торгів. Це пов'язано в тому числі й з тим, що нафти відповідних сортів реально добувається на два порядки менше віртуального обсягу торгів. Так, на LIPE за один день укладається в середньому близько 68,6 тис. ф'ючерсних контрактів по суміші Brent, що еквівалентно світовому добовому видобутку усієї сирої нафти, а на NYMEX – 152 тис. ф'ючерсних контрактів по суміші Light Sweet (222% всього видобутку). При цьому видобуток нафти відповідних марок вже пройшов свій пік і зараз становить усього біля 700-800 тис. барр./добу, і при цьому неухильно знижується.

Слід зазначити, що якщо на NYMEX існують певні обмеження кількості проданих (куплених) контрактів, діапазону коливання цін на нафту за один торговельний день, то на LIPE ніяких подібних обмежень не передбачено, що дозволяє спекулянтами повністю відірватись від реальної ціни на нафту, яка встановилась би на споті за умови відсутності ф’ючерсних спекуляцій. Насправді ж спотова ціна підпорядковується ф’ючерсній (а не навпаки, як було б логічно), оскільки обсяг спотової торгівлі незрівнянно менший, ніж обсяг ф’ючерсної. За таких умов, якщо ціна нафтових ф’ючерсів суттєво перевищує спотову ціну, то деякі спекулянти, продавши дорогий ф’ючерс, тут же купують відповідний обсяг нафти на споті і розміщують її на зберігання, щоб у визначений час поставити покупцю. Таким чином, попит на нафту на споті різко зростає, і її ціна зростає також.

Котирування найближчих ф'ючерсів на Brent і Light Sweet у цілому досить добре корелюють, однак різниця в ціні між ними увесь час міняється через локальні розходження американського і європейського ринків.

Оскільки точних даних про поточний світовий баланс попиту та пропозиції нафти не існує, нафтові трейдери в основному орієнтуються на інформацію про зміну складських запасів нафти – стратегічних і промислових. Через нестачу даних промислові запаси реально оцінюються тільки для США та країн Західної Європи, на частку яких припадає більше половини світового споживання нафти. Відповідні оцінки з'являються в щотижневих і щомісячних бюлетенях деяких агентств (найбільш відомими є огляди Американського інституту нафти (API), інформаційного агентства Департаменту енергетики США (EIA) і Міжнародного енергетичного агентства (IEA)). Ріст запасів є непрямим свідченням того, що пропозиція нафти перевищує попит і, як правило, супроводжується падінням цін.

Загалом динаміка цін на нафту суттєво залежить від економічної циклічності. Так, під час економічного зростання ціна нафтових ф’ючерсів різко зростає, а під час економічного спаду різко знижується завдяки різкому скороченню попиту на нафту. Це зазвичай призводить до величезних збитків у тих спекулянтів, які вчасно не відчули зміну фази економічного циклу.

На місячному й квартальному інтервалах ціни на нафту мають яскраво виражений сезонний компонент, що пов'язано з коливаннями попиту. Найбільші світові споживачі нафти (США й Західна Європа) розташовані в північній півкулі й для опалення приміщень активно використовують топковий мазут. Тому різниця між максимальним (грудень, лютий) і мінімальним (травень) споживанням нафтопродуктів цими країнами становить близько 4 млн барр./добу, що суттєво впливає на світові ціни на нафту.

Однією з основних цілей розвитку біржового ринку було хеджування цінових ризиків виробників та переробників нафти, однак насправді переважна більшість операцій з нафтовими ф’ючерсами мають чисто спекулятивний характер і здійснюються фінансовими спекулянтами, а не реальними учасниками ринку. Це підтверджує фінансовий, а не товарний характер ринку нафтових ф’ючерсів.

Істотний вплив на вартість нафти в короткостроковому періоді також мають такі фактори:

1. Політичні кризи, військові конфлікти, природні та техногенні катастрофи в країнах-експортерах нафти та очікування відносно них.

Так, якщо на Мексиканську затоку, де США видобуває нафту, насувається шторм, наслідки якого поки ще невідомі, світова ціна на нафту вже зростає.

2. Девальвація долара США, у якому здійснюється переважна більшість розрахунків за нафту.

В довгостроковій перспективі ціна на нафту буде зростати під дією таких факторів:

1. Вичерпування світових запасів нафти.

2. Підвищення вартості її видобутку.

3. Відставання темпів зростання потужностей нафтопереробки від темпів зростання її видобутку.

4. Зростання попиту на нафту з боку Індії та Китаю.

Слід зазначити, що волатильність цін на нафтові ф’ючери є однією з найвищих серед усіх товарних ф’ючерсів, що зумовлює їх як надзвичайно високу ризикованість, так і надзвичайно високу потенційну прибутковість. Завдяки цьому при маржинальній торгівлі нафтовими ф’ючерсами ділінгові центри надають трейдерам кредитне плече 1:8 (на відміну від 1:100 на валютному ринку).