Контрольні запитання

1. Чим було зумовлене виникнення грошей та яким чином воно вплинуло на подальший розвиток світової економіки?

2. В чому полягає сутність раціоналістичної теорії походження грошей?

3. Яким вимогам мають відповідати товари, для того щоб успішно виконувати грошові функції?

4. Що являє собою псування монети?

5. Яку роль у функціонуванні грошової одиниці відіграє її суспільна визнаність?

6. Що являє собою білонна монета?

7. Чому повноцінні гроші не знецінювались із збільшенням їх кількості в обігу?

8. Чому вексель можна вважати першою історичною формою безготівкових грошей?

9. Яким чином гроші виконують функцію засобу платежу?

10. Якім чином відбувалось забезпечення знаків вартості за умов золотодевізного стандарту?

2. Грошова система

2.1. Сутність та склад грошової системи, її основні параметри. Правові засади функціонування грошової системи України

Грошова система – форма організації грошового обороту в країні. Вона складається історично під впливом держави та інших суб’єктів грошового обороту, а основні принципи її функціонування закріплюються законодавчо.

Грошова система є однією із ключових характеристик економічної системи країни, оскільки грошові розрахунки опосередковують будь-які грошові відносини, і від якості їх організації залежить, наскільки швидко та якісно економічні суб’єкти зможуть реалізовувати власні економічні інтереси та виконувати свої зобов’язання перед партнерами.

Грошову систему слід відрізняти від фінансової системи країни, яка являє собою сукупність економічних суб’єктів, між якими виникають фінансові відносини, а також форми фінансових відносин між ними. Виходячи з вказаного визначення, грошова система є по суті нормативною базою, на основі якої функціонує фінансова система.

Характеристики грошових систем значною мірою залежать від того, наскільки повноцінні гроші, на яких ці системи засновуються. Так металевим грошовим системам була властива значна саморегульованість, натомість функціонування сучасних паперово-кредитних грошових систем активно регулюється державою (при цьому зміна параметрів і характеристик грошової системи є одним з ключових інструментів державного управління економікою).

До елементів грошової системи відносяться:

1. Національна грошова одиниця – законодавчо визначений вид грошей, що є обов’язковим для використання як засіб обігу, засіб платежу та міра вартості у певній країні.

Так, в Україні єдиним законним платіжним засобом є національна грошова одиниця гривня, яка існує у вигляді банкнот та монет, випущених НБУ.

Хоча національна валюта є одним із символів державності і дозволяє країні проводити власну грошово-кредитну політику, ряд слаборозвинених та малих країн не мають власної національної валюти і використовують валюти інших країн. У більшості випадків такі країни використовують як національну грошову одиницю долар США (наприклад, Палау, Сальвадор, Еквадор, Маршаллові острови, Федеративні Штати Мікронезії). Навіть на територіях Британських Віргінських островів, а також колонії Тьоркс і Кайкос (які знаходяться під юрисдикцією Великобританії) як законний платіжний засіб використовується не фунт стерлінгів, а долар США.

У наш час активного поширення євро деякі країни за межами ЄС увели його в ролі законного платіжного засобу. Відповідна угода була укладена Європейським союзом з Монако, Сан-Марино й Ватиканом. Схожа угода зараз обговорюється з Андоррою. Водночас деякі країни, наприклад, Чорногорія та Косово, також використовують євро з моменту його виходу без жодної угоди з ЄС, що не схвалюється Європейським центральним банком.

Також зустрічаються випадки, коли провідні світові валюти використовуються як законний платіжний засіб спільно із національною грошовою одиницею (наприклад долар США в Ліберії та Панамі).

2. Структура грошової маси – це співвідношення в її складі різних компонентів (грошових агрегатів), кожен з яких складається із агрегату попереднього рівня та певних додаткових видів фінансових інструментів, що більшою чи меншою мірою виконують грошові функції.

Відповідно до загальновизнаних класифікацій, грошові агрегати розрізняються за ступенем ліквідності.

Ліквідність – це одна з ключових характеристик фінансових інструментів та різноманітних активів, яка характеризує швидкість, з якою вони можуть бути прямо чи опосередковано (тобто через гроші) обміняні на певні товари. Вона залежить, по-перше, від суспільної визнаності фінансового інструмента або попиту на актив, а по-друге, від тривалості і вартості технологічних операцій, пов’язаних із обміном даних інструментів (активів) на гроші. Так, наприклад, дорожні чеки в Україні мають нижчу ліквідність, ніж гроші на платіжній картці (оскільки такі чеки в Україні не поширені і практично не відомі широкому загалу), а нерухомість має нижчу ліквідність, ніж золотий злиток, емітований банком (оскільки технічно процес продажу нерухомості набагато довший і дорожчий, ніж продаж золотого злитку).

Найбільш ліквідні складові грошової маси виконують функції засобу обігу, платежу, заощадження, водночас найменш ліквідні (так звані квазігроші) зазвичай тільки функцію засобу заощадження. Однак оскільки вони при цьому звільняють від виконання цієї функції готівку, то це збільшує грошову масу в обігу, і з цієї причини ці низьколіквідні інструменти також відносять до грошей.

В Україні та інших країнах (із певними відмінностями) до грошових агрегатів відносять:

Агрегат М₀ – найбільш ліквідна форма – готівка поза банками. В розвинених країнах може складати 5-7% кількості грошей, а в Україні – біля 30%.

Агрегат М₁ – це М₀ та кошти на поточних рахунках банків, що можуть негайно бути використані їх власниками без погодження із банками.

Агрегат М₂ – це М₁ та кошти на депозитних рахунках банків, спеціальних рахунках підприємств та короткострокові державні цінні папери, які переважно знаходяться на спеціальних рахунках в банках (оскільки емітуються зазвичай у безготівковій формі).

Агрегат М₃ – це М₂ та довгострокові ощадні сертифікати і високоліквідні приватні цінні папери.

Також в розрахунок загальної суми грошей може включатись агрегат Х, що являє собою кошти в іноземній валюті, виражені у національній валюті. В Україні, де іноземна валюта активно виконує функції грошей, роль цього агрегату є досить значна, і включення його у розрахунки є цілком логічним.

3. Масштаб цін – це характеристика купівельної спроможності національної грошової одиниці на внутрішньому ринку країни (по суті вона являє собою середню ціну товарів в країні).

В умовах повноцінних грошей масштаб цін визначався їх емітентом шляхом встановлення їх золотого чи срібного вмісту, потім при напівповноцінних грошах – пропорцією їх обміну на золото, срібло чи провідні валюти. Зараз в умовах неповноцінних грошей масштаб цін складається в залежності від кількості грошей в обігу (яка контролюється центральним банком), валютних курсів, доходів економічних суб’єктів, собівартості виробництва товарів, державного регулювання цін.

Слід зауважити, що ціни в економічній системі зазвичай постійно зростають, що зменшує купівельну спроможність національної грошової одиниці, і відповідно збільшує масштаб цін. Для усунення цієї проблеми країни світу час від часу проводять грошові реформи, спрямовані на зменшення масштабу цін, і відповідно – на спрощення розрахунків.