11.2. Біржовий та позабіржовий продаж цінних паперів. Механізм функціонування фондової біржі

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) поділяється на первинний та вторинний.

Первинний фондовий ринок – це ринок, на якому цінні папери реалізуються вперше. Основною його складовою є первинний ринок акцій (оскільки облігації, навіть щойно емітовані, зазвичай реалізуються способами, які властиві вторинному ринку). На ньому реалізуються акції при створенні акціонерного товариства. При цьому найчастіше використовується спосіб передплати – тобто укладання угоди між акціонерним товариством та потенційним покупцем про покупку акцій корпорації. Контракт передбачає, що передплатник (інвестор) придбає певну кількість акцій по заздалегідь певній ціні з оплатою протягом певного проміжку часу. Звичайно потрібен первісний платіж. Як правило, акції не вважаються випущеними доти, поки передплатник не оплатить їх повністю. Передбачаються також застереження на випадок його неплатоспроможності. При невиконанні зобов'язань емітентом контракт може передбачати повернення інвесторові внесеної суми або всієї суми за винятком витрат корпорації у зв'язку з випуском акцій або одержання меншої кількості акцій відповідно до внесених платежів.

Якщо передплата не покриває певної частки статутного фонду, визначеної законодавством, то акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.

Також може використовуватись андеррайдінг – тобто передання акцій з початкової емісії певному посереднику (зазвичай інвестиційному банку) який зобов’язується їх реалізувати на ринку.

Вторинний фондовий ринок – це ринок, на якому перепродаються раніше емітовані цінні папери. Лише найліквідніші, визнані інвесторами цінні папери обертаються на вторинному ринку.

Вторинний ринок цінних паперів поділяється на біржовий та позабіржовий («вуличний»). Основна частина операцій в світі здійснюється на біржовому ринку, однак в США існує єдиний фондовий ринок, який включає фондові біржі та позабіржовий ринок, заснований на використанні компаніями комп’ютерної торговельної системи NASDAQ. Позабіржовий ринок історично виник першим, а біржовий з'явився тільки тоді, коли кількість учасників фондового ринку та кількість товарів на ньому суттєво зросла.

Щорічно у світі зростають обсяги продажу цінних паперів, а торгівля ними централізується, оскільки на централізованих ринках з великою кількістю учасників можна здійснювати великі за обсягами угоди, а курси цінних паперів будуть найбільш об'єктивними. В більшості країн функціонують єдині загальнонаціональні фондові біржі, однак в ряді країн є декілька фондових бірж, що склалося історично. Часто в цих країнах (наприклад, у Франції та Німеччині) біржі об’єднуються в біржові системи з єдиним депозитарієм, керівництвом та кліринговим банком. Найбільшими за обсягами продажу та кількістю учасників є Нью-Йоркська та Токійська фондові біржі, найстаршою – Амстердамська (заснована у 1608 році).

Фондова біржа – спеціалізоване підприємство, що регулярно проводить торги цінними паперами.

Фондова біржа може бути прибутковою та неприбутковою, державною та недержавною. Зазвичай учасниками (тобто співзасновниками біржі) є брокерські фірми, банки, фінансові холдинги, потужні підприємства. Керує фондовою біржею біржовий комітет, який допускає цінні папери до торгів, визначає початкову ціну торгів для кожного цінного паперу.

Раніше до торгів допускалися лише найкращі цінні папери, після детальної перевірки біржовим комітетом фінансового становища їх емітента, наявності достатнього попиту на них та їх пропозиції.

Процес оцінки цінних паперів для допуску їх до продажу на фондовій біржі називають лістингом.

Слід зазначити, що успішне проходження лістингу додає авторитету акціонерному товариству серед партнерів та конкурентів, поліпшує його імідж в очах споживачів, робить його привабливим об’єктом для інвестицій, відповідно ціна його акцій різко зростає. Якщо ж підприємство включено біржею у розрахунок національного фондового індексу, то це найвища відзнака, якою фірму може нагородити національне бізнес-середовище.

Оскільки кількість цінних паперів, які успішно пройшли лістинг, часто набагато менша, ніж акціонерних товариств в країні, то для торгівлі менш привабливими цінними паперами на біржах часто створюють так звані другу секцію (де продають менш надійні цінні папери, ніж в першій секції), та інколи навіть третю секцію (де продають будь-які цінні папери, на які є попит та пропозиція). Однак стосовно якості цінних паперів, що реалізуються у другій та третій секціях, біржа не дає жодних гарантій.

Продаж цінних паперів на біржі іде стандартними пакетами (лотами), зазвичай по 100 або 1000 акцій кожний. Сторонні для біржі особи проводять операції на ній за посередництва учасників – брокерських фірм. При цьому вони укладають з брокерськими фірмами детальні угоди, де вказується кількість цінних паперів, яка має бути куплена або продана, діапазон можливих цін та інші вимоги клієнта. Також в цій угоді вказується винагорода брокерської фірми, яка зазвичай складає фіксований відсоток від суми укладеної угоди, однак може враховувати і якість роботи брокера (наприклад, якщо він укладе угоду за більш вигідною ціною, ніж очікував клієнт, винагорода може бути збільшена, і навпаки).

До початку торгів брокери подають до біржового комітету заявки, в яких вказують, які угоди вони хочуть укласти. Проаналізувавши попит для кожного цінного паперу, біржовий комітет відкриває торги зазвичай за ціною рівноваги (або за ціною, за якою торги завершились у попередній день).

В процесі біржових торгів брокерами використовується торгівля з голосу в операційній залі (наприклад, на Нью-Йоркській біржі) та комп'ютерні системи торгів.

За результатами торгів видається курсовий бюлетень із середніми курсами акцій конкретних компаній, їх груп та усіх компаній, акції яких продаються на біржі.

Ринок цінних паперів надзвичайно сегментований, оскільки на кожний цінний папір конкретного підприємства складаються окремі попит та пропозиція. Тобто по суті ринок цінних паперів – це сукупність взаємопов’язаних ринків товарів-замінників (оскільки всі цінні папери мають спільне призначення – давати прибуток інвестору) та товарів-доповнювачів (оскільки різні цінні папери мають різне співвідношення ризику та дохідності, і їх комбінування в портфелі інвестора дозволяє одночасно досягти і досить високого прибутку, і захищеності інвестицій). Ці ринки пов'язані спільними учасниками, спільною системою продажу та спільним капіталом, який може надзвичайно швидко перерозподілятися між різними цінними паперами при зміні їх дохідності та схильності інвесторів до ризику, появі нових цінних паперів тощо. Тому попит та пропозиція кожного окремого цінного паперу на провідних фондових біржах світу зазвичай є надзвичайно волатильними, що призводить до різких і часто непередбачуваних змін вартості цінних паперів.

Про попит та пропозицію на ринку цінних паперів можна казати не тільки стосовно окремих цінних паперів, але і в цілому в національній економіці. В цьому випадку попит створено грошима, які призначені економічними суб'єктами для купівлі цінних паперів, а пропозиція створена усіма цінними паперами, що реалізуються на національному фондовому ринку. Зіставивши сукупні попит та пропозицію, ми можемо знайти рівноважний обсяг продажу цінних паперів, який буде вказувати на ступінь розвитку фондового ринку та ступінь привабливості цінних паперів як для активу для розміщення заощаджень або для отримання прибутку.

Якщо в країні йде економічний спад, то прибутки підприємств знижуються і акції стають менш привабливими. Попит на цінні папери буде продовжувати скорочуватися, оскільки економічний суб'єкт не захоче вкладати гроші в актив, який постійно дешевшає, точка рівноваги попиту і пропозицій зменшується, а ринкова ціна припинить своє падіння, оскільки власники акцій не захочуть віддавати їх за безцінь. Власники акцій втратять частину заощаджень одночасно з падінням курсу акцій, тому пропозиція депозитів суттєво не зросте. Нестача кредитів для підприємств буде посилювати економічний спад. Під час економічного зростання на ринку акцій будуть обертатися все більші капітали, що дозволить підприємствам вигідно залучити необхідні кошти шляхом додаткової емісії акцій. Відповідно фондовий ринок буде серйозним конкурентом кредитному ринку і не дозволить банкам суттєво підвищувати проценти за кредитами.