4. Відносна невідтворюваність.

Полягає в обмеженні можливості відтворення грошей економічними суб’єктами, що не мають права на їх емісію.

Особливо важлива невідтворюваність для грошових систем, заснованих на неповноцінних грошах, оскільки їх підробка підриває нормальне функціонування грошового обігу і дає незаконне збагачення фальшивомонетникам. Забезпечується за допомогою впізнаванності грошей (про що детальніше йтиметься далі), а також карним переслідуванням фальшивомонетників.

Одночасно з унеможливленням відтворення грошей для фальшивомонетників, гроші мають легко відтворюватись у будь-яких обсягах їх законними емітентами – центральними банками або державними казначействами. Невиконання цієї умови стало однією з причин виведення з обігу повноцінних металевих грошей, оскільки потреба в них зростала швидше, ніж виробництво відповідних грошових металів. В сучасних умовах весь наявний золотий запас людства недостатній, щоб виразити існуючий в світі обсяг грошей за сучасною ринковою ціною золота.

5. Однорідність – це можливість надання однакового вигляду та властивостей грошовим знакам однакової вартості.

Товарні гроші часто були досить неоднорідними, тобто мали неоднакову форму, колір, вагу, якість матеріалу, і відповідно не могли мати однакової вартості. Це ускладнювало розрахунки з їх використанням, тому з часом більшого розповсюдження набули гроші із сировинних товарів, а також штучних матеріалів. Слід зазначити, що при зникненні у грошей матеріального носія проблема однорідності взагалі зникає.

6. Впізнаваність – це наявність у грошей ознак платоспромож-ності, тобто ознак, за якими їх справжність та номінальна вартість мають з’ясовуватись швидко, без особливих зусиль і практично безпомилково усіма економічними суб’єктами.

Впізнаваність повноцінних металевих грошей спочатку була досить низькою, оскільки вони являли собою дрібні шматки грошових металів необхідної ваги, які відрубувались від більших шматків для здійснення розрахунків (так зокрема здійснювались розрахунки на території сучасної Росії та України, і саме звідси і походить назва «рубль»). Пізніше ювеліри, а згодом і банкіри почали ставити на шматки грошових металів своє клеймо, яке вказувало їх вагу і підтверджувало справжність грошей, і тільки згодом шматки трансформувались у більш зручну форму монет із обов’язковим аверсом (лицьовою стороною монети, яка зазвичай містила державний герб або портрет правителя, уряд якого здійснював емісію монети) та реверсом (зворотною, менш важливою стороною монети, яка зазвичай містить її назву та номінал).

Впізнаваність сучасних паперових грошей забезпечується не тільки специфічним дизайном та необхідними написами, що вказують назву, номінал, країну емітента, серію та номер купюри, але і наявністю багатьох ступенів захисту, що ускладнюють підробку грошей і дозволяють доволі точно встановити їх справжність. До них можна віднести застосування специфічного текстурованого паперу, фарб, мікротексту, складних малюнків, номерів тощо. Чим більше захисних елементів мають гроші, тим вище їх суспільна визнаність.

Наприклад, українська гривня має 15 ступенів захисту, а саме:

1. Водяний знак – на банкнотах номіналом 1, 2, 5, 10 і 20 гривень зразка 1992 року – зображення світлими лініями тризуба, що утворено внутрішньою структурою паперу, повторюється по всій площі банкноти і видиме при розгляді банкноти проти світла. На банкнотах номіналом 1 (1994 рік), 50 і 100 гривень – зображення портрета, видиме при розгляді банкноти проти світла в різних тонах (більше світлих або більше темних залежно від паперу), що утворене внутрішньою структурою паперу і яке повторює портрет, надрукований на ліцьовій стороні банкноти.

2. Захисна стрічка – розміщена в товщі паперу вертикальна темна смужка шириною близько 1 мм у банкнотах номіналом 1 (1994 рік), 50 і 100 гривень, видима проти світла і має напис "УКРАЇНА", що повторюється, який можна прочитати за допомогою збільшувального скла.

3. Рельєфні елементи – елементи печатки в банкнотах номіналом 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень, які виступають над поверхнею паперу, шорсткість яких відчувається на дотик кінчиками пальців.

4. Сполучений малюнок – малюнок, розташований в одному місці на лицьовому і зворотному боках банкноти, всі елементи якого збігаються і доповнюють один одного при розгляді банкноти проти світла.

5. Райдужна печатка – поступовий перехід одного кольору захисної сітки, виконаної суцільними лініями без розривів, в інший (захисні сітки із двох сторін банкноти).

6. Антисканерна сітка – розташовані під різними кутами тонкі лінії, які при копіюванні або скануванні банкнота утворюють на копії "муар" (захисні сітки).

7. Кодоване зображення – зображення тризуба (номінал 2, 5, 10 і 20 гривень) і номіналу цифрами (номінал 50 і 100 гривень), що видно при розгляді банкноти на рівні очей проти світла при її повороті на 45 градусів.

8. Мікротекст – напис безперервно повторюваного слова "УКРАЇНА" (всі номінали) і абревіатури "НБУ" (номінал 50 і 100 гривень), які можна прочитати за допомогою збільшувального скла.

9. Знак для сліпих – рельєфний елемент, розміщений у лівому нижньому куті лицьової сторони банкноти (номінал 50 і 100 гривень), що відчувається на дотик кінчиками пальців і визначає номінал банкноти.

10. Видимі захисні волокна – хаотично розміщені в товщі й на поверхні паперу із двох боків банкноти сині й жовтуваті волокна довжиною близько 6 мм (номінал 1, 2, 5, 10 і 20 гривень зразка 1992 року).

11. Невидимі захисні волокна – хаотично розміщені в товщі й на поверхні паперу із двох боків банкноти волокна довжиною близько 6 мм (номінал 1, 2, 5, 10 і 20 гривень) і довжиною близько 4 мм (номінал 1 (1994 рік), 50 і 100 гривень), які в ультрафіолетових променях світяться зеленим (всі номінали) і блакитним світлом (1 (1994 рік), 50 і 100 гривень).

12. Флуоресцентний номер – надрукований методом високого друку чорною фарбою горизонтально (номінал 1-20 гривень зразка 1992 року) і червоною фарбою горизонтально (номінал 1 (1994 року)) і вертикально (номінал 50 і 100 гривень) з однаковим інтервалом між цифрами номер банкноти, що в ультрафіолетових променях світиться зеленим (номінал 1-20 гривень 1992 року) і яскраво-червоним (номінал 1 (1994 рік), 50 і 100 гривень) світлом.

13. Магнітний номер – надруковані методом високого друку чорною фарбою горизонтально в один рядок з однаковим інтервалом між цифрами серія й номер банкноти, які мають магнітні властивості (номінал 1 (1994 рік), 50 і 100 гривень).

14. Прихований номінал – надрукований у центрі лицьової сторони банкноти (крім 1 гривні 1994 року) невидимою фарбою номінал, що в ультрафіолетових променях світиться зеленим світлом.

15. Флуоресцентна печатка – елементи дизайну лицьової сторони (1 гривня 1994 року й 100 гривень) і зворотного боку банкнот (1, 2, 5, 10, 20 1992 роки, 50 і 100 гривень) і кодований малюнок (50 і 100 гривень), які в ультрафіолетових променях світяться жовтим, зеленим або жовто-зеленим світлом (залежно від номіналу).

Хоча захисні елементи банкнот відомі фальшивомонетникам, однак їх наявність суттєво ускладнює підробку грошей та робить її досить витратною, і відповідно – економічно невигідною. Тому підробки дуже високої якості трапляються вкрай рідко, і їх зазвичай можна визначити за однаковими номерами банкнот (змінювати які фальшивомонетникам важко).

7. Суспільна визнаність – традиція або суспільна згода використовувати певний товар у ролі грошей.

Чим більшу суспільну визнаність мають гроші, тим повніше вони виконують грошові функції.

Використання на основі традиції було властиво стихійному грошовому обігу первісних товарних грошей. При організованому грошовому обігу держава примушує суспільство використовувати емітовані нею гроші, однак якщо їх суспільна визнаність низька, то грошові функції в такому суспільстві будуть значною мірою виконувати певні товари та іноземні валюти, а також значна частка розрахунків буде проводитись у формі бартеру та взаємозаліків.