10.2. Механізм функціонування ринку позичкових капіталів

Відповідно до джерела кредитних ресурсів та мети їх розміщення в банках ринок позичкових капіталів можна поділити на 2 складові:

1. Ринок короткострокових кредитів («ринок грошей»).

На ринку грошей основним джерелом кредитних ресурсів є тимчасово вільні залишки на поточних рахунках кредиторів (якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які відкрили в банку розрахунковий рахунок).

Розміщуючи кошти на поточних рахунках в банках, підприємства лише виконують обов’язкову вимогу законодавства та отримують можливість проводити безготівкові розрахунки з контрагентами. Тобто в даному випадку вони просто розміщують тимчасово вільні кошти на зберігання, а не інвестують їх з метою отримання прибутку. Тому в даному випадку відсоток, який банк нараховуватиме на поточні рахунки, набагато менш важливий для підприємства, ніж надійність банку, якість обслуговування в ньому, можливість отримання овердрафту тощо. Те ж саме можна сказати і про населення, яке відкриває поточні рахунки в банках для збереження і переказу коштів, а не для отримання на них відсотків.

Користувачами короткострокових кредитів є фізичні та юридичні особи, що відчувають нестачу коштів для здійснення поточних розрахунків. Це означає, що вони не прагнутимуть і навіть не встигнуть інвестувати отримані кошти в певні прибуткові активи чи проекти. Тому вони не зможуть заплатити за такі кредити високі відсотки.

З вищесказаного випливає, що пропозиція кредитів і попит на них на ринку грошей є значною мірою випадковими величинами, які є майже нечутливими до розміру відсотків за короткостроковими кредитами та поточними депозитами.

Основною формою кредитування на ринку грошей є овердрафт. Він являє собою кредит, який надається банком клієнту автоматично на основі попередньо укладеної угоди у випадку нестачі коштів на поточному рахунку для здійснення платежу. Така форма кредиту дозволяє підприємствам не турбуватись про незначні кількісні та часові невідповідності надходження і витрат коштів. Овердрафт погашається автоматично, коли на поточний рахунок знов надходять кошти, а відсотки за нього нараховуються виходячи із фактичного часу користування грошима.

2. Ринок середньо- та довгострокових кредитів («ринок капіталів»).

На ринку капіталів основним джерелом кредитних ресурсів є заощадження підприємств і населення, розміщені на строкових депозитних рахунках з метою їх збереження, захисту від інфляційного знецінення та отримання на них прибутку. Це зумовлюватиме значно вищий розмір позичкових відсотків на цьому ринку, порівняно з ринком грошей, причому якщо банки пропонуватимуть вкладникам недостатньо високі відсотки, то вони знайдуть альтернативні форми розміщення своїх капіталів.

Позичальники на ринку капіталів беруть кошти переважно для використання у певних інвестиційних проектах, і відповідно можуть заплатити за них більш високі відсотки, ніж на ринку грошей. Якщо ж навіть кошти позичальникам потрібні не для інвестування (а, наприклад, для купівлі житла), вони все одно будуть вимушені платити високі відсотки, оскільки під нижчі відсотки вкладники свої заощадження не віддадуть.

З вищесказаного випливає, що пропозиція кредитів і попит на них на ринку капіталів є надзвичайно чутливими до розміру кредитних та депозитних відсотків. Так, наприклад, при зниженні депозитних відсотків значна частка інвесторів переведе капітали в недепозитні активи, а при підвищенні кредитних ставок значна частка позичальників не зможе взяти кредит, оскільки буде неспроможною його погасити, або його використання стане для них невигідним.

На обох вказаних ринках основними учасниками є не кредитори і позичальники, а фінансові посередники (перш за все комерційні банки). Слід зазначити, що крім коштів юридичних та фізичних осіб, банки можуть використовувати для кредитування власний капітал, гроші, отримані від некредитних операцій, позики інших банків та НБУ. Водночас залучені депозити будуть частково надходити в ролі обов'язкових резервів до НБУ, а також використовуватись для придбання цінних паперів, валюти, інших високоліквідних активів та навіть прямих інвестицій. Однак саме депозити завжди є основним джерелом кредитних ресурсів банків, і саме кредитування завжди є основним способом використання депозитів. При цьому, як показує практика, основним постачальником кредитних ресурсів в будь-якій економічній системі завжди є населення, а основним отримувачем позикових коштів – підприємства.

Сукупна пропозиція депозитних ресурсів з боку населення буде залежати від його доходів, частки цих доходів, призначених для заощадження, та частки заощаджень, що будуть розміщені на депозитах, а не в інших високоліквідних активах. Сукупний попит підприємств на кредити буде визначатись в першу чергу перспективами національної економіки, а також вартістю кредитних ресурсів.

Якщо б на ринку позичкових капіталів не функціонували банки, і позичальники та кредитори взаємодіяли б напряму, то обсяг наданих кредитів і залучених депозитів був би однаковим і визначався точкою рівноваги попиту підприємств на кредити та пропозиції депозитів з боку населення. Однак коли кредитні відносини опосередковують банки, то з метою отримання прибутку вони перепродають залучені депозити позичальникам із значною націнкою. При цьому прибуток банку буде визначатись різницею у процентних ставках купівлі та продажу коштів, а також обсягом перепроданих коштів.

Виходячи з вищезазначеного, ринок позичкових капіталів можна поділити на 2 сектори: