9.2. Основні типи банківських операцій, порядок їх здійснення

До основних типів операцій комерційних банків відносяться:

1. Пасивні операції – операції, пов’язані із формуванням банківських ресурсів.

Банки формують свої ресурси за рахунок власних та залучених коштів. Залучені кошти формуються грошима на поточних та депозитних рахунках економічних суб’єктів. Також, як вже зазначалось, для формування ресурсів банками використовуються міжбанківські кредити, рефінансування з боку ЦБ, випуск та розміщення власних облігацій та векселів.

2. Активні операції – це операції, пов’язані з прибутковим розміщенням пасивів банку.

Основними видами активних операцій є кредитування, а також вклади у різноманітні фінансові інструменти: цінні папери, ф’ючерси, банківські метали, високодохідні валюти, нерухомість тощо.

3. Комісійні операції.

Це різноманітні банківські послуги, тобто фінансові операції, які здійснюються на користь і за дорученням клієнта і за які банк зазвичай бере комісію.

Прибутки банку формуються активними та комісійними послугами. В деяких банках частка прибутку, отримана завдяки комісійним послугам, сягає 40%, однак в останні роки у провідних світових банків вони є другорядним джерелом доходу, як і кредитування, і разом формують не більше 10-20% прибутку. Це пов’язано з тим, що в десятки та сотні разів прибутковішими були капіталовкладення у спекулятивні фінансові інструменти – товарні ф’ючерси, акції, високодоходні валюти. Однак в умовах світової фінансової кризи вартість відповідних активів різко впала, що привело банки, які ними володіли, на межу банкрутства, і відповідним ЦБ довелось активно рятувати їх від краху. Це є яскравим свідченням того, що в наш час банки мають надзвичайно відповідально ставитись до формування свого інвестиційного портфелю, віддаючи переваги надійності, а не дохідності активів.

В Україні на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

4) операції з валютними цінностями;

5) емісію власних цінних паперів;

6) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

7) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг – тобто продаж цінних паперів за дорученням їх емітента);

8) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

9) факторинг;

10) лізинг;

11) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

12) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

13) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

14) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання окремого письмового дозволу НБУ, банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування (крім виконання функцій страхового посередника). Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5% капіталу банку.

Банк має право здійснити інвестицію без письмового дозволу НБУ у разі, якщо інвестиція в капітал будь-якої юридичної особи становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку. Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство або установу, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників. Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15% капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60% розміру капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25% капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

1) приміщення, які забезпечують технологічне здійснення банківських функцій;

2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта, та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах між банком і клієнтом.

Банк зобов'язаний ідентифікувати:

1. Клієнтів, що відкривають рахунки в банку.

2. Клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу НБУ.

3. Клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 тис. гривень.

4. Осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки, а також вступати в договірні відносини з клієнтами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.