1.1. Зменшення кількості грошей в обороті.

Основною метою даного заходу є дефляція, тобто зниження рівня цін в країні.

Для того щоб зменшити кількість грошей в обороті, підвищується базова процентна ставка ЦБ та норми обов’язкового резервування. Як додаткові заходи підвищуються податки, скорочуються державні видатки, не індексується зарплата та трансферти, активно пропонуються до продажу державні облігації.

Негативним наслідком дефляції є зниження ділової активності, і відповідно – уповільнення зростання ВВП, підвищення безробіття, зниження доходів населення. Тому дефляція не має бути настільки сильною, щоб кількість грошей в обігу була набагато менше від необхідної, та досить тривалою (оскільки вона істотно погіршує економічний стан домогосподарств, підприємств та держави).

1.2. Кількісне пом’якшення.

Веде до зростання доходів населення та підприємств, підвищення економічної активності. Використовується в умовах економічного спаду і передбачає перш за все зростання державних видатків (у тому числі надання державної допомоги ключовим компаніям), зниження базової процентної ставки, активну купівлю ЦБ цінних паперів, валюти та грошових металів у комерційних банків.

2. Зміна масштабу цін.

В сучасному світі реалізується тільки у формі деномінації – тобто зменшення масштабу цін в умовах значного інфляційного знецінення неповноцінних грошей.

Деномінація зазвичай проводиться ЦБ одночасно зі зміною форми грошових знаків або національної валюти. Вона має позитивний психологічний вплив на економічних суб'єктів в країні та за кордоном, спрощує проведення усіх розрахунків, запобігає обігу занадто дрібних грошових знаків, непотрібних для розрахунків.

Однією із особливих форм деномінації є нуліфікація, при якій співвідношення обміну старих грошових знаків на нові є надзвичайно великим (наприклад, 1:1 млн). Нуліфікація по суті є повною відмовою держави від старих грошових знаків, оскільки всі заощадження у «старих» грошах практично нічого не коштуватимуть після обміну на нові. Здійснюється при зміні державної влади та при важкій економічній кризі в основному в тоталітарних державах.

2. Зміна валютних курсів.

Якщо валютний курс в країні регулюється адміністративними методами і є єдиним для всіх випадків та економічних суб’єктів, то зміна валютних курсів здійснюється простим оголошенням нового офіційного курсу. Якщо ж існує декілька валютних курсів (наприклад, як в Україні – офіційний, міжбанківський, готівковий), або держава взагалі не встановлює офіційних курсів, а орієнтується на ринкові, то зміна валютного курсу здійснюється економічними методами. При цьому для зміни валютного курсу може змінюватись кількість іноземної валюти в обороті, що впливає на її пропозицію на національному валютному ринку (так звана девізна валютна політика) та базова процентна ставка, що впливає на дохідність національної валюти порівняно з іншими валютами (так звана дисконтна валютна політика). Також для зміни валютних курсів може змінюватись кількість національних грошей в обороті.

Залежно від напряму зміни валютних курсів може виникнути два явища:

2.1. Девальвація – послаблення національної грошової одиниці, тобто зниження її курсу відносно інших валют.

Девальвація зазвичай здійснюється розвиненими країнами, валюта яких має довіру в світі, для експансії на зовнішній ринок. При цьому існує небезпека повернення емітованих коштів в країну, що може викликати інфляцію. Також при девальвації дорожчає імпорт і складаються сприятливі умови для його заміщення вітчизняною продукцією.

Девальвація може відбутись і стихійно, під впливом взаємодії попиту та пропозиції валюти на внутрішньому та світовому ринках, наприклад – при значному негативному сальдо платіжного балансу. В такому випадку вона зазвичай є небажаною і усувається ревальвацією.

2.2. Ревальвація – це зміцнення національної грошової одиниці, тобто підвищення її курсу відносно інших валют.

Здійснюється з метою підвищення престижу національної грошової одиниці, а також отримання додаткових прибутків при експорті капіталів. Негативним наслідком ревальвації є зменшення експорту (що може викликати зменшення ділової активності в країні, і відповідно – зростання безробіття) і здешевлення імпорту (що може бути привабливим для населення в короткостроковій перспективі).

Ревальвація може виникати стихійно при взаємодії попиту і пропозиції валюти на внутрішніх та зовнішніх ринках, особливо – при позитивному сальдо платіжного балансу. Часто ревальвація є наслідком зменшенням кількості грошей в обороті, особливо якщо для цього ЦБ активно продає на міжбанківському ринку іноземну валюту.

Як вже зазначалось, конкретні завдання грошово-кредитної політики НБУ на кожен рік визначаються в «Основних засадах грошово-кредитної політики».