8.3. Грошово-кредитна політика держави. Методи стабілізації грошового обороту

НБУ здійснюється грошово-кредитна політика держави, яка являє собою комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та підтримання стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Грошово-кредитна політика, залежно від ситуації, може передбачати утримання чи, навпаки, зміну основних кількісних параметрів грошової системи відповідно до визначених ЦБ орієнтирів. Це називається таргетуванням даних показників.

Основним видом таргетування в розвинених країнах є таргетування інфляції, при цьому її зазвичай намагаються утримати на рівні загальноприйнятого у світі неофіційного стандарту у 2%.

Якщо інфляція відхиляється від вказаного нормативу в будь-який бік, або необхідно поліпшити макроекономічну ситуацію в країні, то ЦБ в процесі реалізації грошово-кредитної політики може використати такі методи:

1. Зміна кількості грошей в обороті.

Для цього ЦБ використовує зміну базової процентної ставки, а також зміну норми обов’язкового резервування – тобто частки залучених банками коштів, які підлягають збереженню в ЦБ як обов’язкові резерви.

В Україні базова процентна ставка є однією з найвищих в Європі, що однак стримує перш за все зростання споживчого попиту, але не зростання інфляції. Також вона є досить негнучкою: навіть за умов економічної кризи, коли провідні країни світу знизили ставки на 2% і більше до рекордних мінімумів ще в 2008 році, НБУ знизив базову ставку лише в середині 2009 р. з 12% до10,5%. Завдяки цьому вартість кредитів в Україні в національній валюті сягає 30%, що є неприйнятним для переважної більшості потенційних позичальників.

Норми обов’язкового резервування в Україні є більш гнучким інструментом НБУ, який не тільки змінюється досить часто, але й ранжується залежно від категорії і валюти залучених коштів. З 1.02.2009 р. норма резервування для залучених коштів в національній валюті складає 0%, а для коштів в іноземній валюті – 4% для строкових депозитів та 7% для поточних рахунків.

Також ЦБ для зміни кількості грошей в обороті може проводити операції на відкритому ринку, активно купуючи фінансові інструменти за національну валюту, або навпаки – продаючи їх.

Так, починаючи з 1994 р. з метою забезпечення рівного доступу для усіх банків до кредитів центрального банку, НБУ запровадив проведення кредитних аукціонів, у процесі яких він пропонує комерційним банкам продати йому цінні папери на умовах, обумовлених на основі аукціонних торгів, із зобов'язанням їхнього зворотного продажу через 4-12 тижнів. Предметом торгів служить ставка відсотка, що сплачується комерційними банками за користування коштами, отриманими від продажу цінних паперів на строк. Основним видом цінних паперів, які НБУ використовує як заставу в ході вказаних аукціонів, є облігації внутрішньої державної позики України (ОВДП).

Останнім часом в Україні основною формою операцій НБУ на відкритому ринку є аукціони з продажу іноземної валюти позичальникам для погашення валютних кредитів. Проведення таких аукціонів не тільки є формою державної підтримки позичальників та комерційних банків, але й сприяє виведенню з обігу значних обсягів гривні та захисту її від подальшого знецінення відносно інших валют.

В залежності від напряму, зміна кількості грошей в обороті може набути двох форм.