Контрольні запитання

1. Що являє собою фінансова система країни та яку роль вона відіграє у функціонуванні національної економіки?

2. Які елементи, окрім банківської системи, включає фінансова система?

3. Чому банківська система України суттєво випереджає у своєму розвитку інші елементи кредитної системи?

4. Які показники можна використати для оцінки стану розвитку та якості функціонування банківської системи?

5. У чому полягають недоліки та переваги банківської системи України порівняно із банківськими системами зарубіжних країн?

6. Яку роль відіграють небанківські фінансові установи в сучасній економіці?

7. У чому полягають ключові відмінності небанківських фінансових установ від банків?

8. Яку роль в структурі фінансового ринку розвинених країн відіграють страхові компанії та пенсійні фонди?

9. У чому полягають відмінності кредитів, наданих кредитними спілками, від банківських кредитів?

10. Що заважає активному розвитку небанківських фінансових установ в Україні?

8. Центральні банки в сучасній економіці

8.1. Сутність центральних банків, їх походження та роль в економіці

У сучасній економічній системі стабільне функціонування грошової системи має підтримуватись органом, незалежним від уряду, оскільки в іншому випадку грошова система може бути використана для досягнення короткострокових популістських цілей. Таким органом в більшості країн є центральний банк (ЦБ), який одночасно виконує функції державного казначейства.

Будь-який ЦБ поєднує в собі риси банку та державного відомства. Цей орган є банком, оскільки він виконує практично усі банківські операції, але не для населення чи підприємств, а для уряду та комерційних банків. Однак при цьому ключові цілі діяльності ЦБ є некомерційними: підтримання стабільності національної грошової одиниці, підтримка та розвиток банківської системи та фінансового ринку, поліпшення макроекономічної ситуації в країні.

ЦБ у їх сучасному вигляді виникли в XIX ст. На ранніх стадіях розвитку капіталізму чітке розмежовування між центральними (емісійними) та комерційними банками було відсутнє. Комерційні банки активно вдавались до випуску банкнот з метою залучення капіталу. З розвитком кредитної системи проходив процес централізації банківської емісії в деяких великих комерційних банках. Підсумком цього процесу стало закріплення за одним з банків монопольного права на випуск банкнот. Спочатку такий банк називався емісійним або національним, а в подальшому – центральним.

Перший ЦБ – шведський "Ріксбанк" – був заснований в 1668 році на межі переходу від феодалізму до капіталізму. В 1694 році був заснований Банк Англії. Але ці банки не володіли правом на емісію грошових знаків, і їх функції відрізнялись від функцій сучасних центральних банків. Так, наприклад, Банк Англії спочатку повинен був фінансувати торгівлю та промисловість, а Банк Нідерландів – внутрішню та зовнішню торгівлю.

ЦБ абсолютної більшості країн не належать державі. Нерідко держава навіть формально не володіє капіталом ЦБ (наприклад, в США, Італії, Швейцарії) або володіє їм частково (наприклад, в Бельгії на 50%, в Японії на 55%).

У США ЦБ взагалі не існує. Його функції виконують 12 комерційних банків, які об’єднані у так звану Федеральну резервну систему США (ФРС), що є одночасно і державним органом, і акціонерною компанією. Федеральні резервні банки спільно виконують функції ЦБ, і при необхідності можуть залучати до виконання цих функцій інші комерційні банки, які придбали акції ФРС.

Функції будь-якого ЦБ поділяються на регулюючі, обслуговуючі та контрольні.

Регулюючі функції ЦБ передбачають вплив центрального банку на основні кількісні параметри грошової системи, стан банківської системи та макроекономічні показники країни в цілому. Реалізуються в межах грошово-кредитної політики, сутність та інструменти якої будуть детально розглянуті далі.

Контрольні функції ЦБ передбачають контроль за діяльністю та фінансово-економічними показниками комерційних банків.

Як правило, нагляд за кредитно-банківською системою здійснюється безпосередньо ЦБ, але у деяких країнах ЦБ контролює діяльність кредитно-банківських установ разом з іншими інститутами (ФРС США здійснює нагляд разом з Федеральною корпорацією страхування депозитів, службою контролю грошового обороту, уповноваженими органами штатів).

Не менш важливою контрольною функцією ЦБ є здійснення валютного контролю та валютного регулювання. Ступінь жорсткості валютного контролю та валютного регулювання залежить передусім від загального валютно-економічного стану в країні. Так, в слаборозвинених країнах контролю, як правило, підлягає дуже широке коло операцій із зовнішніх платежів та розрахунків, що обумовлено необхідністю обмеження витоку з країни іноземної валюти. Навпаки, розвинені країни часто ідуть шляхом лібералізації валютних відносин.

Обслуговуючі функції ЦБ включають емісію грошей, зберігання золотовалютного запасу держави, організацію платіжно-розрахункових відносин комерційних банків, кредитування уряду для фінансування дефіциту державного бюджету та комерційних банків (у тому числі в ролі кредитора останньої інстанції), виконання ролі фінансового агента уряду (тобто ведення урядових рахунків та управління активами різних урядових відомств), аналіз та прогнозування стану банківської системи та основних показників грошово-кредитної сфери, підготовку кадрів для банківської системи тощо.

Всі ЦБ підтримують кореспондентські відносини з комерційними банками своєї країни, іншими центральними банками та міжнародними фінансовими організаціями. Деякі ЦБ мають відносини з небанківською клієнтурою та надають загальні банківські послуги, але при цьому комерційні відносини з небанківською клієнтурою завжди є другорядними для будь-якого ЦБ.