1. Розмір банку.

З 15 банків з тимчасовою адміністрацією 2 відносяться до групи найбільших, 1 до групи великих, 2 до групи середніх і 10 до групи малих відповідно до класифікації НБУ.

2. Батьківщина капіталу.

Всі 15 проблемних банків – це банки з українським капіталом. Водночас банки з іноземним капіталом виявились найбільш стійкими в умовах кризи, оскільки більшість з них була докапіталізована материнськими компаніями. Завдяки цьому в жодному з цих банків тимчасової адміністрації немає (тільки дещо скорочено персонал і ліквідовані окремі відділення), а деякі з них навіть досі продовжують іпотечне кредитування, що є надзвичайно сміливим кроком в умовах кризи.

3. Депозитний портфель.

В 10 з 15 банків більше 70% депозитного портфеля становлять депозити фізичних осіб. Натомість у найбільш надійних банків спостерігається протилежна ситуація. Водночас оптимальним за оцінками експертів є співвідношення 50/50 (якщо інше не обумовлено специфікою роботи банку).

4. Кредитний портфель.

На відміну від депозитів, які проблемні банки посилено збирали в населення, кредити видавалися переважно юридичним особам (13 із 15 банків). Водночас у надійних банків кредитний портфель більш збалансований.

Як показує практика, якщо у банку більше 70% всіх виданих кредитів припадає на юридичних осіб, то це несе додаткові ризики для банку. В той же час надмірне кредитування фізичних осіб також ризиковано (яскравий приклад тому – банк «Надра», у якого більше 66% від всіх виданих кредитів – це кредити фізичним особам). Тому на думку експертів для забезпечення надійності банку необхідно, щоб співвідношення кредитів, виданих компаніям і населенню, прагнуло до 50/50 (якщо інше не обумовлено специфікою роботи банку).

7.2. Суть, функції та види небанківських фінансових установ. Стан та перспективи розвитку небанківських фінансових установ в Україні та світі

У сучасній економіці банківська система не може надавати на високому рівні всі фінансові послуги, які необхідні економічним суб’єктам. Вона повинна спеціалізуватись на кредитно-депозитних та розрахункових функціях, а інші функції мають виконувати небанківські фінансові установи (НФУ), до яких належать страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, кредитні спілки, благодійні організації, ломбарди тощо (необхідно зазначити, що деякі з цих установ також можуть надавати кредитно-депозитні послуги, але із власною специфікою).

НФУ є об'єктивно необхідним явищем у ринковій економіці. У розвинених країнах вони не тільки є потужними конкурентами банків у боротьбі за заощадження, що само по собі має позитивне значення, але й беруть на себе надання економічним суб'єктам таких фінансових послуг, виконання яких не вигідне чи законодавчо заборонено банкам. Крім того, такі НФУ як пенсійні фонди та страхові компанії завдяки специфіці їх функціонування є джерелом так званих «дешевих» грошей для банківської системи (тобто депозитних ресурсів, розміщених на тривалий час під низькі відсотки). Саме для отримання доступу до дешевих грошей банки часто створюють страхові компанії та пенсійні фонди, водночас провідні страхові компанії та пенсійні фонди часто створюють власні банки, щоб прибутково використати накопичені фінансові ресурси.

Законодавство всіх країн дає НФУ інший статус, ніж банкам, тому вони зазвичай не підпорядковуються центральному банку (в Україні діяльність цих установ контролює Державний комітет фінансових послуг України). В Україні НФУ набули поки ще меншого розвитку, ніж банки, і відповідно вітчизняні банки доступу до дешевих грошей в гривні не мають. Виходячи з вищенаведеного, розвиток вказаних установ є важливим економічним завданням уряду та Держкомфінпослуг.

Держкомфінпослуг України був створений в 2003 році. Він проводить досить активну діяльність з підготовки нормативних актів, що регулюють діяльність НФУ, ліцензування НФУ, контролю за дотриманням ними ліцензійних умов (зокрема за 2008 рік територіальні відділення Держкомфінпослуг здійснили біля 2 тис. перевірок НФУ). Однак, враховуючи те, що на початок 2009 року в загальному капіталі фінансової системи України капітал НФУ складав усього лише біля 6% (а біля 94% – капітал комерційних банків), можна зробити висновок, що робота з розвитку небанківського фінансового посередництва в Україні тільки розпочата.

Кількість НФУ в Україні на початок 2009 року та їх структура за видами фінансового посередництва наведена в табл. 1.

Найбільш капіталізованими серед усіх НФУ є страхові компанії: так, якщо їх частка серед НФУ на початок 2009 року складала трохи більше 23%, то частка його активів в загальному обсязі активів НФУ становила 68%.

Розглянемо механізм діяльності основних видів небанківських фінансових установ, а також стан та перспективи їх розвитку в Україні.

Кредитні спілки (КС) – це неприбуткові громадські організації, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно фізичних осіб.

До ключових відмінностей КС від банків належать:

1. Можливість обслуговувати тільки своїх співвласників.

2. Діяльність КС спрямована не на отримання прибутку, а на задоволення потреб своїх членів в кредитних та ощадних послугах.

3. КС не займається жодною іншою господарською діяльністю, крім надання кредитних і ощадних послуг своїм членам.

Таблиця 1

Кількість та структура НФУ в Україні на 1.01.2009 р.

Тип фінансового посередника	Кількість, од.	% в загальній кількості
Кредитні установи	878	43,57
Страхові компанії	469	23,28
Ломбарди	314	15,58
Фінансові компанії	193	9,58
НПФ та адміністратори НПФ	160	7,89
Довірчі товариства	2	0,1
Всього:	2016

Ресурси КС формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності. В окремих країнах таким кооперативам дозволено відкривати для своїх членів ощадні, депозитні та інші спеціальні рахунки, кошти на яких теж формують їх ресурсну базу. Мобілізовані кошти розміщуються передусім у коротко- та середньострокові позички своїм членам, а залишок коштів інвестується у різноманітні активи.

Управління КС здійснюється відповідно до принципів демократичного самоуправління. Найвищим органом управління є Загальні збори членів, які скликаються принаймні 1 раз на рік. Збори обирають з числа членів три статутних органи, що діють в період між Зборами, а саме: Правління (здійснює оперативне управління поточною діяльністю, формування портфеля послуг та процентної політики), Кредитний комітет (реалізує кредитну політику щодо надання та супроводження позичок членам спілки) та Наглядовий комітет (здійснює нагляд за діяльністю органів управління спілкою). Всі ці органи працюють на громадських засадах. У випадку необхідності за рішенням Правління спілки може створюватися платна Виконавча дирекція.

У всьому світі кредитні спілки об’єднують понад 172 мільйони громадян в 97 країнах. В Україні кредитні спілки зараз активно розвиваються, оскільки порівняно з комерційними банками вони мають простішу процедуру і вищу імовірність отримання кредиту, а порівняно з ломбардами мають нижчі процентні ставки.

На кінець ІІ кварталу 2009 року в Україні функціонувала 821 кредитна спілка, яка об’єднувала 2,151 млн осіб і мала капітал 1149,6 млн грн. Варто зауважити, що на 250 кредитних спілок (30,2% від їх загальної кількості), перших за обсягом наданих кредитів, припадає 91,9% від загального обсягу кредитів. Крім того, на їх частку припадає 91,6% всіх активів кредитних спілок. При цьому на частку 5 кредитних спілок, перших за обсягом наданих кредитів, припадає 22,9% від загального обсягу наданих кредитів та 22,7% всіх активів кредитних спілок. Розмір кредитних спілок в Україні переважно є дрібним (60,6% з них мають до 1000 членів). На початок 2009 року найбільша кількість кредитних спілок була зареєстрована в м. Києві (91), Донецькій (59), Луганській (57), Черкаській (50) та Одеській областях (46), водночас за кількістю членів кредитних спілок лідером є Одеська область – 580,6 тис. осіб, або 21,8% від загальної кількості по Україні.

Серед складностей в діяльності вітчизняних КС можна відзначити те, що лише частина їх членів бере участь в їх діяльності (так, внески на депозитних рахунках мало лише 5,8% членів, а діючі кредитні угоди 20,7%), причому кількість та сума діючих кредитних та депозитних угод з 2008 по 2009 рік знизилась більш ніж на 20% по кожному з вказаних показників, а капітал кредитних спілок – на 32,9%. Також з початку 2008 року заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами КС зросла на 68,3% і на початок 2009 року становила 2 624,7 млн грн.

Кредити КС в Україні переважно є короткостроковими (за статистикою 60% з них надані на термін до 1 року). Ставки за кредитами КС в Україні мають досить широкий діапазон (10-80% річних), однак при цьому в 2008 році більше половини всіх кредитних спілок надають своїм членам кредити за відсотковою ставкою в межах від 30% до 50% річних.

Слід зазначити, що значну роль у розвитку кредитного руху в Україні відіграє Національна асоціація кредитних спілок (НАКСУ). Вона була створена в 1994 році, і зараз до її складу входять 172 кредитні спілки, які об’єднують більше мільйона громадян і мають в своїх активах понад 1,5 млрд грн. Окрім консультативної підтримки своїх членів, НАКСУ була реалізована «Програма компенсації втрат вкладників кредитних спілок», яка зараз об’єднує 43 кредитні спілки. Також НАКСУ в 2003 році була створена «Об'єднана кредитна спілка НАКСУ», в межах якої здійснюється взаємне кредитування кредитних спілок-членів НАКСУ (зараз вона об’єднує 81 кредитну спілку-члена НАКСУ).

Страхові компанії (СК) – це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг.

СК поділяються на компанії страхування життя (СК «Life») та інші страхові компанії (СК «Non-Life»). Методи роботи у них однакові, а відмінність полягає тільки у способах розміщення мобілізованих коштів. Так СК «Life» мають можливість досить точно визначити коефіцієнт смертності населення і спрогнозувати на цій підставі розподіл своїх виплат за страховими полісами в часі. Це дозволяє їм переважну частину своїх резервів розміщувати в довгострокові, найбільш дохідні активи – акції, довгострокові депозити тощо. Водночас СК «Non-Life» страхують від випадків, настання яких значно менш прогнозоване, ніж смертність населення. Тому вони не можуть розміщувати свої резерви в такі ж активи, як компанії зі страхування життя, а змушені обмежуватися переважно депозитами.

В Україні розміщення страхових резервів здійснюється згідно зі статтею 31 Закону України «Про страхування», де визначено перелік активів за відповідними категоріями. Структура основних активів СК станом на 30.06.2009 р. була такою: цінні папери – 49%, депозити – 25%, права вимог до перестрахувальників – 12%, нерухомість – 8%, грошові кошти на поточних рахунках і готівка в касі – 6%.

Страхові компанії у розвинутих країнах мобілізують величезні фінансові ресурси. Страховий бізнес в Україні спочатку теж розвивався досить інтенсивно. Кількість страхових компаній у середині 90-х років навіть перевищувала кількість комерційних банків. Однак великих перспектив розвитку страхового бізнесу в Україні не було і досі немає з таких причин: