2. Величезна кількість доларів сша в світі.

Незрозуміло, як буде відбуватись обмін доларів США на нову валюту та як відреагують інвестори на такі події (але точно зрозуміло, що негативно).

3. Величезний державний борг сша.

Маючи найбільший державний борг у світі, уряд США активно фінансує постійний дефіцит держбюджету емісією, і навряд чи відмовиться колись від такого інструменту фінансування своїх видатків.

Ідея єдиної валюти активно поширена і в сучасному арабському світі.

Розмови про введення арабськими країнами єдиної валюти йдуть уже досить давно. Сьогодні в арабському світі є кілька фінансових центрів, готових виступити ініціаторами введення єдиної валюти Сходу, причому перші варіанти єдиної арабської валюти можуть за оцінками експертів матеріалізуватись вже в 2010-2011 роках.

Першим джерелом ідеї нової арабської валюти є Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, до якої входять шість нафтових монархій – Саудівська Аравія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Султанат Оман, Катар і Бахрейн із загальним населенням більше 35 млн чоловік і запасами нафти 484 млрд барелів. З 1983 р. всі країни, що входять до Ради, об'єднані в зону вільної торгівлі, що в 2003 р. переросла в митний союз. На початку 2008 р. шість держав оголосили про створення єдиного економічного ринку, що означає вільне пересування робочої сили, фінансів, загальні правила при покупці й оренді нерухомості, придбанні акцій. На початку 2009 р. п'ять із шести держав-членів визнали можливим поступовий перехід на єдину валюту до 2010 р., що полегшить розрахунки при обміні товарами й послугами й підвищить вагу організації у світовому співтоваристві. Виключенням став лише Султанат Оману, що вирішив залишити в обігу свою валюту – реал.

Точна назва нової арабської нафтової валюти досі не обрана. Також нафтова шістка ще не визначилася з моделлю, за якою буде створений єдиний центральний банк, і з його місцезнаходженням. Так, хоча у червні 2009 р. міністри закордонних справ Бахрейну, Кувейту, Катару й Саудівської Аравії підписали угоду про валютний союз, але з переговорів раптово вийшли ОАЕ, які не погодились із рішенням розмістити центральний банк у Саудівській Аравії.

Поки нафтова шістка сперечається про назву валюти й місце, де буде знаходитись центральний банк, Ісламський банк розвитку вже давно оперує такою валютою, як ісламський динар.

На відміну від інших банків розвитку, ІБР залишається чисто ісламським проектом, серед його акціонерів немає урядів західних країн, зате до складу його акціонерів входять десятки арабських країн, а також країни Середньої Азії. ІБР уже кілька років випускає звітність тільки в ісламських динарах, при цьому 1 долар прирівняний до 1 СДР. Власний капітал ІБР становить усього 15 млрд ісламських динарів, це зовсім небагато навіть для банку розвитку й недостатньо для створення нової валюти. Однак ісламський динар існує. І хоча його не можна пощупати й він має такий же незрозумілий для населення статус, як СДР, сам факт появи його у фінансових звітах найбільшого фінансового інституту ісламського світу вказує на перспективи цієї валюти.

Найбільшу ініціативу в сфері впровадження золотого динару в готівковий обіг завжди висловлювала Малайзія, уряд якої починаючи з 1997 року систематично повідомляв про свою готовність увести золотий динар. «Батьком» золотого динара став прем'єр-міністр цієї країни Махатір бін Мохамад, після відставки якого в 2003 р. проект був частково згорнутий. Проте 20 вересня 2006 р. в одній із провінцій Малайзии почався експеримент, що передбачав обіг на її території золотого динара. Експеримент і досі триває.

Розглядається можливість запровадження єдиної валюти і країнами АСЕАН (Асоціації країн Південно-Східної Азії, до якої входять Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд), причому в ролі єдиної валюти пропонується сингапурський долар. Водночас за роль світових грошей з часом може посперечатись китайській юань за умови, що його курс не буде штучно стримуватись Китаєм (однак поки що Китай на це не погоджуться).

Загалом валютні союзи мають позитивний вплив на грошово-кредитну сферу країн, які до них входять, оскільки:

1. Різко активізується торгівля, міграція капіталів між країнами, тобто створюється єдиний економічний простір, що веде до зростання ВВП країн союзу.

2. Зменшується волатильність курсів єдиної валюти завдяки зростанню обсягу її торгівлі в світі (зсунути «важку» валюту набагато важче, ніж «легку»).

3. Знижуються витрати на валютообмінні операції, що підвищує ефективність зовнішньоекономічних угод.

4. Унеможливлюється бюджетна емісія та всі країни зобов’язуються дотримуватись ряду макроекономічних нормативів.

Виходячи з цього, валютні союзи в світі народжуватимуться і надалі, причому деякі експерти прогнозують, що в найближчі десятиліття в світі лишиться усього 5-10 колективних валют, якими користуватимуться основні регіони світу.