2. Зміна масштабів виробництва.

Ефект від масштабу виробництва втрачається під час економічного спаду, занепаду окремої галузі, а також при зростанні конкуренції в галузі, коли індивідуальна пропозиція фірм зменшується. Відповідно зростає собівартість продукції і ціна на неї.

3. Зміна податків та дотацій.

4. Зміна валютних курсів, завдяки чому дорожчає імпортна сировина.

У даному випадку інфляція витрат буде одночасно являти собою і імпортовану інфляцію, про яку йтиметься далі.

3. Імпортована інфляція.

Викликається підвищенням цін на імпортовані ресурси та споживчі товари, а також іноземні кредити.

Однією із форм імпортованої є валютна інфляція, яка викликається послабленням національної валюти, завдяки чому на ринку дорожчатимуть імпортні товари. Часто валютна інфляція є вторинною, оскільки виникає при послабленні національної валюти під дією інших форм інфляції.

Оскільки Україна є надзвичайно імпортозалежною, то імпортована інфляція є однією з основних форм інфляції у нашій країні. Підтримуючи відносно високий курс гривні стосовно провідних світових валют, НБУ тривалий час вдавалось її уникати, однак різка девальвація гривні в 2008 році в умовах, коли більшість імпортних ресурсів і товарів не мають вітчизняних замінників, призвела до різкого подорожчання усього імпорту, що суттєво знизило рівень життя населення, доходи імпортерів і водночас посилило сукупну інфляцію в країні.

4. Структурна інфляція.

Викликається структурними диспропорціями в економіці, коли в певних галузях попит суттєво перевищує пропозицію.

Додатковою причиною інфляції також може бути монополізація економіки, коли монополії (в тому числі державні), користуючись своїм становищем на ринку, необґрунтовано завищують ціни. В таких випадках антимонопольна діяльність буде мати водночас і антиінфляційний характер.

Інфляція вимірюється у відсотках річного росту цін, а також за допомогою індексів цін – тобто відношення цін в поточному періоді до цін базового періоду.

Окрім причин, інфляцію також класифікують за такими ознаками:

1. За темпами:

• Повзуча (5 –10% на рік).

• Галопуюча (відповідно до класифікації МВФ – 10-50%).

• Гіперінфляція (більше 50%).

2. За прогнозованістю:

• Очікувана (та, що прогнозується економічними суб’єктами).

• Неочікувана – призводить до різкого погіршення становища переважної більшості економічних суб’єктів.

3. За збалансованістю:

• Збалансована (розвивається приблизно однаковими темпами в більшості галузей економіки, має мінімальний негативний вплив).

• Незбалансована.

У світовій практиці інфляція контролюється за такими основними показниками:

1. Індекс цін виробників (РРІ) – відображає перш за все зростання витрат виробництва і мало залежить від зміни попиту.

2. Індекс споживчих цін (СРІ) – відображає інфляцію для споживчих товарів, тобто повне зростання цін завдяки зростанню як попиту, так і витрат підприємств.

3. Ядро інфляції (Core CPI) – розраховується на основі зростання споживчих цін, але без врахування цін продуктів харчування і палива, оскільки вони мають високу нестабільність. Ядро інфляції – більш достовірний показник, ніж СРІ.

Рівень інфляції контролюється щомісячно, і якщо він падає, то ЦБ знижує базову відсоткову ставку, щоб прискорити інфляцію, і навпаки. Також додатково можуть аналізуватися індекси цін на імпорт та експорт, індекс цін на нерухомість тощо.

Основними властивостями інфляції є її здатність до самопідтримування та самоприскорення.

Самопідтримування інфляції зумовлено її незбалансованістю, коли зростання цін в одній галузі змушує підвищувати ціни підприємства інших галузей (і таким чином інфляція розвивається за спіраллю), а також індексацією зарплат (яка одночасно збільшує сукупний попит і витрати підприємств) та індексацію трансфертів.

Самоприскорення інфляції зумовлено такими причинами: