4.3. Організація готівкового грошового обороту

Як вже зазначалось, готівковий оборот в сучасній економіці вважається додатковою формою грошового обороту, і тому в розвинених країнах обсяг готівки складає не більше 10% загальної грошової маси. Це викликано значними витратами на організацію готівкових розрахунків (необхідністю друку грошей, їх зберігання, перевезення, охорони, підрахунку, перевірки справжності тощо), а також тим, що саме на готівкових операціях переважно засновується тіньова економіка (оскільки інформація про всі безготівкові операції фіксується в банках і може бути перевірена державними органами).

Обіг готівки в Україні керується НБУ на основі прогнозування потреби економіки в готівкових коштах. При цьому досягаються еластичність та економічність грошового обігу. Основним документом, що визначає правила грошового обігу, є „Порядок ведення касових операцій”, що регулярно перевидається НБУ.

Відповідно до діючих вимог, усі підприємства мають зберігати готівку в банках за винятком частини, встановленої лімітом каси, який визначається для підприємства банком). Готівку підприємства отримують тільки в якості розрахунків від підприємств і населення, а також для деяких інших потреб в касах банку.

Грошовий обіг починається у розрахунково-касових центрах НБУ в кожному регіоні України, які обмінюють комерційним банкам на готівку частину безготівкових грошей на їх вимогу. В свою чергу комерційні банки використовують цю готівку для видачі підприємствам та населенню з їх рахунків.

Далі незначна частина готівки, яка є у розпорядженні підприємств, використовується для розрахунку з іншими підприємствами, а основна маса – для виплати заробітної плати, оплати відряджень, закупки дрібного інвентарю. Водночас населення використовує готівку на споживчому та фінансовому ринку, і таким чином вона одразу повертається в каси підприємств, або в операційні каси комерційних банків. Отримавши готівку, підприємства здають готівкові кошти, що перевищують встановлений для їх каси ліміт, в операційну касу свого комерційного банку, який продовжує кругообіг готівки.

Слід зазначити, що у будь-якого комерційного банку також існує ліміт каси, встановлений для нього НБУ, і якщо готівка в касі комерційного банку перевищує цей ліміт, то зайва її частина здається в розрахунково-касові центри НБУ. Таким чином через систему лімітів каси НБУ обмежує обсяг готівки в розпорядженні підприємств та банків. Однак таким чином не можна обмежити обсяг готівки у населення, що і призводить до її надмірного використання в Україні. Для вирішення цієї проблеми безготівкові розрахунки мають стати дешевшими і зручнішими для населення, а його довіра до банків та НБУ – абсолютною.

Контрольні запитання

1. Які існують форми емісії та в чому полягають їх недоліки та переваги?

2. Яку роль в процесі кредитної емісії відіграє базова процентна ставка?

3. Чому базова процентна ставка процентна ставка є основним інструментом регулювання усіх економічних процесів в національній економіці?

4. Яким чином в обороті з’являються готівкові гроші?

5. Яким чином держава обмежує обсяг готівкових грошей в обороті?

6. Що таке кореспондентські рахунки комерційних банків та яку роль вони відіграють у процесі безготівкових розрахунків?

7. Чи можливе проведення розрахунків між банками, між якими не встановлено кореспондентських відносин? Обґрунтуйте свою думку.

8. Які форми безготівкових розрахунків дають продавцю гарантію отримання оплати за поставлені товари?

9. Що являє собою акредитив і в чому полягають його недоліки та переваги порівняно з іншими формами безготівкових розрахунків?

10. Що являє собою інкасо і в чому полягають його недоліки та переваги порівняно з іншими формами безготівкових розрахунків?