2. Фінансова емісія.

Передбачає, що емітовані гроші використовуються центральним банком для купівлі на міжбанківському ринку різноманітних фінансових інструментів (іноземної валюти, цінних паперів, дорогоцінних металів). Таким чином центральний банк одночасно випускає додаткові гроші в оборот, формує свої резерви, а також регулює інфляцію та валютні курси, що є його ключовою функцією.

Слід зазначити, що фінансова емісія є додатковою, вимушеною формою емісії, яка відбувається тільки тоді, коли в центрального банку не вистачає в розпорядженні коштів для проведення необхідних операцій на фінансовому ринку. Недоліком фінансової емісії є те, що вона також не прив’язана до додаткової потреби економіки в грошах.

3. Кредитна емісія.

Передбачає, що емітовані кошти надаються центральним банком в якості кредитів комерційним банкам, якщо у них є потреба в додаткових кредитних ресурсах. Такі кредити повертаються центральному банку, однак беруться нові кредити, і таким чином комерційні банки є постійними боржниками центрального банку. Тобто відбувається так зване рефінансування комерційних банків – надання нових кредитів для повернення старих, що є нормальною практикою для сучасної банківської системи в усіх країнах світу.

Забезпеченням боргу комерційних банків перед центральним та інших їх зобов'язань є обов’язкові резерви, розміщені в центральному банку, та цінні папери, якими володіють банки (переважно державні). Часто право на отримання таких кредитів банки виборюють на аукціонах центрального банку.

Також формою кредитування центральним банком комерційних є погашення наданих ними векселів (так званий облік векселів). Тобто центральний банк купує у комерційного банку вексель із певним дисконтом від його вартості, а потім стягує суму векселя з боржника.

Кредитна емісія обмежується розміром базової процентної ставки (її також називають ставкою рефінансування, обліковою ставкою).

Базова процентна ставка – це кредитна ставка, під яку центральний банк кредитує комерційні банки та погашає надані ними векселі.

Базова процентна ставка є основним інструментом регулювання усіх економічних процесів в будь-якій країні. Визначаючи вартість кредитів центрального банку для комерційних банків, вона також безпосередньо впливає на:

1. Кількість грошей в обороті (і відповідно на інфляцію та валютний курс).

Чим нижче базова процентна ставка, тим більше емітованих грошей надходить в економіку. Тому в умовах економічного зростання базова процентна ставка поступово підвищується центральним банком для стримування інфляції (так звана рестрикційна грошово-кредитна політика), а в умовах спаду різко знижується, щоб наситити економіку дешевими грошима (експансіоністська грошово-кредитна політика).

Валютний курс в свою чергу залежить від інфляції, тому, якщо кількість національних грошей в обороті буде зростати швидше, ніж в інших країнах, то курс національної валюти відносно інших валют буде знижуватись, і навпаки.

Також на валютні курси будуть впливати угоди на різниці базових процентних ставок (так звані угоди «Carry Trade») – тобто сукупність комерційних угод, укладених певним економічним суб’єктом, які передбачають отримання позики в країні із низькою базовою процентною ставкою із наступним розміщенням коштів на депозиті в країні з високою процентною ставкою.

На обсяг угод Carry Trade впливає процентний диференціал – різниця базових процентних ставок у двох країнах. Чим вище процентний диференціал, тим вигідніша угода Carry Trade, і тим активніше її будуть здійснювати учасники фінансового ринку.

Великий вплив на валютний курс має не тільки сам процентний диференціал, але і очікування стосовно його зміни. Якщо очікується зростання процентного диференціалу, то більш дохідну валюту купують за менш дохідну ще активніше, натомість якщо очікується зменшення процентного диференціалу, частина інвесторів країни з низькою базовою процентною ставкою продає більш дохідну валюту і виводить свої капітали.

Зараз в умовах кризи усі ставки різко знижені, процентні диференціали майже зникли і тому підтримку отримують низькодохідні валюти, а саме: японська ієна, долар США та швейцарський франк.

Слід зазначити, що в наш час угоди Carry Trade мають значний вплив на світовий грошовий оборот, причому навіть зміна базової процентної ставки країни на 0,1-0,25% може спричинити як активізацію угод Carry Trade (якщо процентний диференціал між країнами збільшився), так і повернення капіталів в країну з низькою ставкою (якщо процентний диференціал між країнами зменшився), що має величезний вплив на валютні курси.