2. Створення додаткового державного попиту за рахунок додаткової емісії та зовнішніх державних запозичень.
Ефективний спосіб, причому єдино можливий за умов економічних криз. Водночас веде до погіршення макроекономічних показників у довгостроковій перспективі. Так, емісія може призвести до значної інфляції (якщо виробництво відновиться із запізненням або емітовані кошти будуть використані для закупівлі переважно імпортованих товарів), а державні запозичення – до зростання державного боргу і постійного дефіциту бюджету в майбутньому (за рахунок платежів, необхідних для виплат за зовнішніми боргами).
3. Отримання додаткового попиту за рахунок кредитування.
Це надзвичайно ефективний інструмент створення попиту, вигідний і для виробників, і для споживачів, і для кредитних установ. Однак суттєвою проблемою при застосуванні цього методу може бути нестача кредитних ресурсів на фінансовому ринку, їх висока вартість, відсутність у потенційних позичальників стабільних високих доходів для повернення кредитів.
4. Створення додаткового попиту населення за рахунок його додаткових доходів від фінансового ринку.
Це також вагомий фактор збільшення сукупного попиту, який в Україні майже незадіяний з трьох причин:
По-перше, у людей з низькими доходами (до яких відноситься більшість населення України) заощаджень просто немає, або вони незначні.
По-друге, фінансовий ринок України практично нерозвинений, і тому по суті єдиним способом інвестування в нашій країні є розміщення коштів на депозитах в комерційних банках.
По-третє, будь-які капіталовкладення на вітчизняному фінансовому ринку мають високий ступінь ризику і часто не дають інвесторам очікуваного доходу.
Вказані причини суттєво відрізняють грошовий оборот в Україні від розвинених країн, в яких фінансовий ринок давно став джерелом вагомих додаткових доходів населення, які допомагають йому створювати високий сукупний попит на внутрішньому ринку.
Виходячи з вищесказаного, можна визначити такі першочергові шляхи вдосконалення грошового обороту в Україні:
1. Розвиток імпортозаміщуючого виробництва для зменшення дефіциту платіжного балансу.
2. Підвищення частки оплати праці в собівартості продукції вітчизняних підприємств.
3. Активний розвиток фінансового ринку з метою залучення населення до інвестицій та зниження вартості кредитів.
4. Використання емітованих коштів не для фінансування виплати зарплат та трансфертів, а для державного замовлення продукції вітчизняних підприємств.
Для цього можна навіть використати бюджетну емісію, яка хоча і створить певну інфляцію, але допоможе відновити активну господарську діяльність підприємств.
3.2. Закономірності грошового обороту
Якість грошового обороту значною мірою залежить від того, наскільки економіка забезпечена грошовою масою для здійснення усіх грошових функцій.
Якщо в економіці замало грошей для виконання грошових функцій, то виникає криза неплатежів та падіння споживчого попиту, і як наслідок – банкрутства підприємств, зниження рівня життя населення, зростання безробіття, падіння ВВП. Одночасно все більшу частку грошових функцій в такій ситуації починають виконувати іноземні валюти, інші фінансові інструменти з низьким ступенем ризику та окремі популярні товари.
Якщо в економіці забагато грошей для виконання грошових функцій, то починається швидка інфляція з усіма відповідними наслідками, які детальніше будуть розглянуті далі.
Із вищенаведеного стає зрозумілим, що для кожної економічної системи в кожен момент часу існує певна оптимальна кількість грошей в обороті (її зазвичай називають «необхідна кількість грошей»), і чим більше різниця між фактичною і оптимальною грошовою масою, тим більше негативні наслідки як для грошового обороту, так і для макроекономічної ситуації в країні. Це твердження отримало назву закону грошового обороту.
В економічній науці досить давно йдуть спроби визначити, від чого залежить необхідна кількість грошей в обороті. Однією з найбільш відомих з них є формула Фішера, яка визначає необхідну кількість грошей для виконання грошима функції засобу обігу:
,
де M – маса грошей в обороті;
V – швидкість обороту грошей (вимірюється в оборотах грошевої одиниці за період реалізації товару);
P – рівень цін (середня ціна);
Q – обсяг товарів, представлених до продажу (продажна вартість товарів).
Проаналізуємо складові формули Фішера.
Швидкість обороту грошей завжди буде досить високою як в умовах інфляційного надлишку грошей в економіці, так і в умовах їх хронічної нестачі. В першому випадку економічні суб’єкти будуть якнайшвидше позбавлятись грошей, оскільки вони швидко знецінюються, а в другому – гроші стануть настільки довгоочікуваним економічним інструментом для кожного, що будуть використовуватись практично негайно після отримання для задоволення вже надто актуалізованих потреб. В умовах стабільної економічної системи за достатньо високого добробуту населення гроші будуть також досить швидко рухатись у ролі позичкового чи інвестиційного капіталу.
Швидкість обороту грошей суттєво зростає тільки історично, завдяки збільшенню динаміки економічного життя та розвитку механізмів грошових розрахунків. Однак зростання це є досить повільним, і само по собі не впливає на стабільність економічної системи. Тому для короткострокового періоду швидкість обороту грошей в економічній системі буде практично незмінною.
Обсяг товарів, представлених до продажу на ринку в короткостроковому періоді також буде практично незмінним, оскільки виготовлення додаткових товарів, або навпаки – зменшення обсягів виробництва і часткова переорієнтація його на інші ринки потребує певного часу.
Оскільки в короткостроковому періоді швидкість обороту грошей (V) та обсяг товарів, представлених до продажу (Q) є константами, то, виходячи з формули Фішера, чітко видно ключову закономірність грошового обороту: у скільки разів в економіці зросте грошова маса (M), у стільки ж разів зросте і рівень цін (P). При цьому наступне збільшення товарної маси призведе не до зниження цін, а навпаки – до виникнення додаткової потреби в грошах для продажу додаткових товарів. Водночас, завдяки нерівномірності інфляційного зростання цін, процес зростання цін буде продовжуватись і надалі, змушуючи центральний банк збільшувати грошову масу.
Формула Фішера не враховує:
1. Продаж товарів у кредит.
2. Гроші, необхідні як засіб заощаджень.
3. Гроші, необхідні як засіб платежу.
4. Гроші у національній валюті, що вивозяться з країни, та обсяг іноземної валюти, що всередині країни виконує грошові функції.
Для того щоб врахувати у формулі Фішера вплив кредитних відносин, необхідно відняти від розрахованої грошової маси вартість товарів, проданих зараз в кредит, а також додати вартість товарів, проданих в кредит раніше, за які зараз будуть здійснюватись розрахунки. При такому вдосконаленні формула Фішера буде частково враховувати і кількість грошей, необхідну для виконання функції засобу платежу.
Загалом слід зазначити, що різноманітні формули визначення необхідної кількості грошей в обороті (наприклад, кембриджське рівняння та інші) мають скоріше теоретичне, ніж практичне значення, оскільки, по-перше, для розрахунків за ними зазвичай немає необхідних фактичних даних, а по-друге, грошова маса в обігу може змінюватись без участі держави завдяки явищу мультиплікації, що є другою закономірністю грошового обігу.
Мультиплікація – це зростання кількості грошей в обороті завдяки їх умовному примноженню при здійсненні кредитно-депозитних операцій.
Так, коли певний економічний суб’єкт розміщує кошти на депозиті, і потім банк видає їх як кредит іншому суб’єкту, то гроші ніби подвоюються. Вони одночасно залишаються в розпорядженні першого суб’єкта, для якого вони виконують функцію засобу заощадження (їх реальність підтверджується тим, що їх можна в будь-який момент зняти з депозиту), і одночасно з’являються в розпорядженні другого суб’єкта, який використовує їх як засіб обігу чи засіб платежу. Однак при цьому кількість додатково створених кредитних грошей буде меншою, ніж їх кількість на депозиті, оскільки частина з депозитних грошей буде розміщена комерційним банком в центральному банку як обов’язкові резерви.
Через певний час протягом терміну дії першого депозиту та кредиту емітовані завдяки мультиплікації кредитні гроші можуть потрапити до іншого економічного суб’єкта, який також розмістить їх на депозиті. Таким чином, гроші теоретично можуть помножуватись нескінчену кількість разів, однак кожен раз сума додатково створених кредитних грошей буде менше суми депозиту, завдяки існуванню обов’язкових банківських резервів. Дослідження показують, що коефіцієнт мультиплікації (тобто кількість разів, у яку можуть помножитись гроші завдяки мультиплікації) зворотний пропорційній нормі обов’язкового резервування. Так, наприклад, при нормі резервування 20% коефіцієнт мультиплікації буде дорівнювати 5.
Явище мультиплікації має і зворотний бік. Так, коли кредитні гроші повертаються позичальником банку, а банк у свою чергу повертає їх вкладнику, то мультипліковані гроші зникають.
Оскільки в кожен момент часу в країні існує певна кількість кредитів і депозитів, то зростання чи зменшення грошової маси завдяки явищу мультиплікації буде визначатись кредитно-депозитною активністю. Так в умовах економічного зростання депозитно-кредитні операції будуть активізуватись, і завдяки мультиплікації грошова маса стрімко зростатиме (це є однією з причин того, що інфляція попиту є невід’ємною рисою економічного зростання). Водночас, під час економічного спаду обсяг та кількість депозитно-кредитних операцій будуть різко скорочуватись, що призведе до зменшення грошової маси і може мати наслідком зниження цін та навіть кризу неплатежів.
Слід зазначити, що додаткові гроші в обігу з’являються не тільки завдяки мультиплікації. Так емісія боргових цінних паперів, що можуть самі виконувати функцію засобу обігу і засобу платежу (наприклад, векселів, чеків) також збільшує грошову масу на розмір вартості цих паперів, однак тільки до того моменту, доки вони не будуть погашені реальними грошима. Тому в умовах недостатньої кількості грошей в обороті економічні суб’єкти можуть самі створити додаткову грошову масу, розраховуючись вказаними інструментами, кредитними картками тощо.
Виходячи з вищенаведеного, стає зрозумілим, що держава в процесі контролю за грошовою масою повинна враховувати вказані явища і швидко реагувати на зміну економічної ситуації в країні. Так, під час економічного зростання емісія має скорочуватись (оскільки завдяки мультиплікації та активному використанню платіжних документів грошова маса і так зростатиме), а під час економічного спаду, навпаки, розширюватись, щоб уникнути нестачі грошей в обороті.