3. Обов 'язок боржника відшкодувати збитки.

В разі невиконання або ненадлежного никонання зобов'язання боржником він

зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею). Законом або договором можуть бути передбачені випадки: коли допускаються стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків; коли збитки можугь бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штраф, пеню); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка (штраф, пеня), або збитки.

Якщо належна до оплати неустойка (штраф, пеня) надмірно велика порівняно з збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому повинні бути взяті до уваги:

- ступінь виконання зобов'язання боржником;

-майновий стаи сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інереси сторін, то заслуговують на увагу. Арбітраж або третейський суд у виняткових випадках вправі з урахуванням інтересів сторін, що заслуговують на увагу, зменшити належну до сплати кредиторові неустойку (штраф, пеню).

По окремих видах зобов'язань законодавством України може бути встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобон'язань.

Сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного никонання зобов'язання, відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, коли планове завдання, на якому основано зобов'язання між соціалістичними організаціями, втратило силу.

Зобов'язання повинно бути виконано в натурі. В разі невиконання зобов'язання передати індивіуально визначену річ у власність, або в користування кредиторові останній вправі вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі її йому, кредиторові.

В разі невиконання боржником зобов'язання виконати певну робочу кредитор вправі виконати цю роботу за рахунок боржника, якщо інше не випливає з закону або договору, або вимагати відшкодування збитків.

Боржник, який прострочив виконання, відповдае перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір проценпів.

Кредитор визнається таким, що прострочив, якщо від відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобон'язання. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не викликано умислом або необережнестю його самого або тих осіб, на яких в силу закону або доручення кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповдає на загальних підставах. По грошовому зобон'язанню боржник не повинен платити проценти за час прострочення кредитора.

4. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення занначити про це в розписці, що ним видається.

Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'я зання, поки не доведено інше. При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання. В цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребунання. Для зарахування досить заяви однієї сторони.

Питання для самостійної перевірки знань:

1. Дайте характеристику зобов”язальному праву та охарактеризуйте його систему.

2. Охарактеризуйте форми та способи забезпечення виконання зобов”яззань.

3. Коли припиняються зобов”язання ?

4. Які підстави виникнення зобов”язань ?

Література:

1.В.В. Копєйчиков . Правознавство, К. Юрінком , с.416-419

2.И.Я.Тодоров, Э.А.Чередниченко Основы государства и права, Д, 1997

3.И.Я.Тодоров, С.Я.Дрожжина Основы государства и права, Д,2004

4.С.В. Кивалов, П.П. Музыченко Основы правоведения Украины, Х, 2005

5.Цивільний кодекс України, К,2004

Тема № 4.4. Окремі види зобов”язань.

1.Поняття і види договорів. Зміст договорів.

2. Купівля-продаж.

3. Поставка.

4. Державне страхування.

5. Майновий найом.

1. Договор є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин; він установлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали.

Предметом договору є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною.

Якщо предметом договору буде неправомірна дія, тобто незаконна, то такий договір визнається недійсним.

Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить законові.

Змістом будь-якого договору є права та обов'язки сторін, установлені ним. Договір уважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнено згоди з усіх істотних умов.

Розрізняють умови договору: істотні, звичайні, випадкові.

Істотними є ті умови договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

До звичайних умов відносять ті, які самі пособі передбачюються, скажемо, місце виконання договору. Ці умови не обов'язково повинні бути включені до договору. Якщо їх не включено до договору, то діє загальна норма Цивільного кодексу. Якщо ж сторони забажають установити інше місце виконання договору, то це має бути обумовлено в договорі.

Випадковими визначаються такі умови договору, які зазвичай у договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін.

Договори, базуються на волевиявленні однієї особи, називаються односторонніми. Договори в яких виявлено волю двох осіб, називаються двосторонніми.

Розрізняють договори: реальні, консенсуальні.

Реальні договори вважаються укладеними, тобто набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних дій.

Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору.

За формою договори можуть бути усними та письмовими.

Письмові, поділяються на прості й нотаріально засвідчені. Проста письмова форма застосовується в разі укладення між собою договорів державними, кооперативними і громадськими організаціями, а також договорів

цих організацій з громадянами, крім договорів, що виконується від час їх укладання у простій письмовій формі.

Нотаріальне посвідчення письмових договорів обов'язкове у випадках, передбачених законом. Так укладається договір куплі -продажу жилого будинку та деякі інші.

У процесі укладення договору розрізняють дві стадії:

-пропозицію укласти договір (оферту)

-прийняття пропозиції (акцепт).

Цивільний кодекс України визначає з якого моменту договір вважається укладеним. Коли пропозицію укласти в договір зроблено усно без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо інша сторона негайно заявила особі, яка зробила пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.

Часто сторони визначають самі момент вибрання договору юридичної сили, тобто момент, із якого договір вважається укладеним, про що прямо зазначяють у договорі-договір набирає чинності з такого-то дня місяця і року. В інших випадках момент укладення договору визначає закон.